Упродовж 2024 року СБУ та Нацполіція затримали понад 450 людей, які виконували доручення російських кураторів, але тоді йшлося здебільшого про підпали — машин ЗСУ, залізниць, будівель. Нині ж російські спецслужби, схоже, перейшли до замахів безпосередньо на військових.
У вересні 2022 року російські пропагандисти поширили відео, на якому українські військовополонені нібито добровільно просять представника окупаційної «влади» на Донеччині колаборанта Володимира Бідьовку прийняти їх до казачого добробату імені Богдана Хмельницького, який нібито формується.
За даними слідства, до «бойового підрозділу» входять 23 особи, у тому числі громадяни Росії, Білорусі, Киргистану і ФРН, яких затримали на території України.
Механізму повернення цивільних українців з російських тюрем все ще немає, але Україна вперше заявила про намір домовлятися з державою-агресоркою, аби врятувати своїх громадян. Заради цього держава готова видавати Росії ув’язнених колаборантів та агентів.
Що таке колаборація і хто такий колаборант? Яка межа відповідальності і як запобігти таким проявам? Чи всі, хто співпрацював з ворогом, здавав та карав, понесли і понесуть належне покарання?
За інформацією пресслужби СБУ, з початку повномасштабної війни в Україні зареєстровано понад 3,1 тис. кримінальних проваджень за статею 111 Кримінального кодексу («Державна зрада»). Підозри отримали 2779 осіб з них 619 – засуджено.
Для демонстрації неправильної кваліфікації злочинів ми візьмемо приклади за двома статтями – ст. 110 ККУ “Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України” та ст. 114-2 “Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України”.
Український Кримінальний кодекс має низку статей, які передбачають покарання за фінансову взаємодію чи матеріальну допомогу агресору. Тобто майже аналогічний склад злочину прописаний у різних конфігураціях в низці статей ККУ.
