Чи справді союзники України зменшують рівень допомоги, щоб змусити до переговорів?

Узагалі, навіть у ситуації розборок між ізоляціоністами, трампістами та демократами в рамках найбільше вершків ВЖЕ зняли США. Вони вже витиснули РФ з ринку газу в ЄС, уникли дрейфу ЄС у бік РФ і Китаю, отримали величезний ринок озброєнь.

Тільки Польща, Румунія та країни Балтії замовляють сотні ракетних установок та тисячі ракет, також США через попит збільшить річне виробництво батарей Patriot до 12. Тепер, коли Європа починає нарощувати витрати на армію та пакети допомоги Україні, США закривають свої питання у внутрішній політиці й на Близькому Сході.

Німеччина збільшує військову допомогу Києву вдвічі – з 4 до 8 млрд доларів. І якщо Берлін досягне запланованих 2% ВВП на оборону, то за 10 років витратить під трильйон євро.

Імовірно, ми побачимо відновлення Бундесверу у форматі 80-х років минулого століття, не лише пакети допомоги Україні.

Міністр оборони Великобританії Грант Шаппс анонсував, що країна збільшить військову підтримку України.

Також значно посилює підтримку Данія – на 3 млрд доларів у найближчі 5 років.

Нідерланди теж збільшують зусилля – 2 млрд євро військової допомоги.

Фінляндія продовжує відвантажувати нам по пакету щомісяця на 100–200 млн євро. Вони вкрай засекречені, і лише потім спливають на фронті міномети, ствольна артилерія та БТР.

Суми скрізь фігурують дуже серйозні. Тільки ЄС надав військової та економічної допомоги, дешевих кредитів і траншів приблизно на 84 млрд євро.

З них безкоштовно як гранти – 14 мільярдів. Це трирічний довоєнний бюджет Збройних сил України!

Іще була допомога в рамках НАТО, а не лише ЄС, плюс Канада (750 млн доларів), Австралія. Самі США, до речі, дали Києву 60 млрд доларів, з яких 44 озброєнням, технікою, навчанням, логістикою. Колосальні суми.

Навіть без гуманітарки й програм підтримки біженцям Києву надійшло, ймовірно, між 140 та 160 млрд доларів. 31 мільярд старих доларів отримала Британська Співдружність під час Другої світової війни. За паритетом зараз це сума в районі 400 млрд.

Тобто ми вже отримали грошей, товарів і послуг більш ніж третину від програм для «імперії, над якою ніколи не заходило сонце» в найбільшому конфлікті в історії протягом шести років. В абсолютних цифрах кількість танків і літаків, звичайно, може вселяти ілюзію, що ото і був лендліз, а в Україні зараз «крапельна допомога».

Але й у нас – кілька сотень САУ й буксированої арти, з тисячами «екскалібурів», «смартів» і «бонусів». Це стратегічне втручання.

Десятки ракет повітряного базування, причому десяток ракет в одному залпі, які виносять підводні човни та штаби флоту – стратегічне втручання. Тисячі МРАП і БТР – стратегічні постачання, які врятували десятки тисяч життів під час евакуацій, підривів і близьких розривів снарядів.

Розвідувальні дані з мережі супутників і стратегічних БпЛА – чи можна переоцінити їхній вплив на перебіг бойових дій? Децентралізована система зв’язку через «старлінки», через інші термінали й захищена цифра, де передано десятки тисяч станцій – як на мене, це технологія, яка змінює правила гри.

Чотири комплекси ПРО – різниця між безкарними ударами по столиці й дюжиною перехоплень «кинджалів» уперше в історії. Уся західна допомога Україні чи «дуже важлива», чи «критична».

До весни небо над Україною захищатиме додаткова, німецька батарея Patriot– одна з кращих модернізацій на планеті, на німецькому ж шасі, з модернізованою прошивкою. Захищатимуть п’ять комплексів IRIS-T середнього радіусу та чотири малого. Звісно, ракети й потоковий ремонт теж на німцях.

Нагадаю, що в Німеччині це число, як і раніше, нуль на бойовому чергуванні, а «Європейський щит» – це перспектива, безумовно, не на завтра. Усі чотири європейські виробники снарядів забиті замовленнями – у ЄС уже кажуть, що не встигнуть наростити виробництво до березня 2024 року і витратять на цільові значення снарядів увесь наступний рік.

Але мільйон снарядів від ЄС, навіть із запізненням – це велика цифра, зараз ЦАХАЛ витрачає до 4000 снарядів на добу на вкрай інтенсивну операцію в Газі. «Рейнметал» отримав замовлення на 100 тисяч 120 мм мін. Це теж стратегічна підтримка на два роки. Розпочали програми навчання наших пілотів у Румунії, Британії, готують передачу французьких літаків, тривають дискусії в парламенті Швеції з приводу передачі «грифонів».

Ми, безперечно, хотіли б більше допомоги, але й самі повинні нарощувати виробництво простих озброєнь – мін протитанкових і керованих протипіхотних, одноразових гранатометів 30 і 40 мм гранат, уламкових пострілів до гранатометів, ПТРК 2-го покоління.

Усього того, що може дати нам перевагу тут і зараз, не вимивати ресурси партнерів. Освоїти гвинтівково-кулеметний валовий патрон, гранати до АГС/підствольників й умовний переносний одноразовий вогнемет — і це вже сильно вплине на те, що відбувається в посадках.

Завдяки ж, наприклад, високоточним засобам доставки й дронам ми за цей тиждень забили два «буки», «стрілу-10» і «тора» – іде постійна робота і по ППО, і по тилу часто за рахунок техніки партнерів. Противник втратив заступника командувача 14 корпусу Вадима Завадського – не минає й місяця, щоб черговий генерал-майор не вирушив у підземну Новоросію.

Нещодавно була спроба накату під Авдіївкою – противник втратив два ротні комплекти за лічені години бою ще на етапі висунення, потрапивши в кілбокс з підбитою головною машиною.

Це все завдяки й постачанню 155 мм снарядів, ПТРК з тандемними головами й повітряним підривом, розумних мін, систем дистанційного мінування, розвідувальної інформації. Усьому тому, що дає нам перевагу на тактичному й оперативному полі бою.

Попри все більшу кількість статей у західних ЗМІ про те, що нам будуть зменшувати допомогу, щоб посадити за стіл переговорів, поки що цього не видно в контрактах на озброєння й намірах політиків перших економік ЄС.

Автор: Кирило Данильченко ака Ронін