У розпалюванні ненависті звинувачуються Володимир Соловйов, Маргарита Симоньян, Дмитро Кисельов, Дмитро Медведєв, Сергій Мардан та Олексій Громов

Правозахисники подали до Міжнародного кримінального суду на російських пропагандистів та їхнього куратора у Кремлі. Розпалювання ненависті саме собою є міжнародним злочином, який підпадає під юрисдикцію МКС, вважають правозахисники. «Важливі історії» ознайомилися зі своїми зверненням і наводять основні його положення. 

Міжнародна федерація прав людини спільно з українським Центром громадянських свобод (CCL), Харківською групою захисту прав людини (KHPG) та правозахисною організацією з Росії (назва не розголошується з міркувань безпеки) направили прокурору Міжнародного кримінального суду (МКС) Карим Хану спільне звернення з проханням розслідувати злочини проти людяності телеведучих Володимира Соловйова та Дмитра Кисельова, автора «Комсомольської правди» Сергія Мардана, головного редактора RT Маргарити Симоньян, а також колишнього президента та прем’єр-міністра Дмитра Медведєва.

Автори звернення звинувачують їх у розпалюванні ненависті проти українців та виправданні масових вбивств, що є злочином згідно з Римським статутом про переслідування з політичних та національних мотивів. 

Окремо міжнародна група правозахисників просить прокурора МКС розглянути їхні докази злочинів Олексія Громова, першого заступника керівника адміністрації президента РФ, який контролює держпропаганду на російському телебаченні, радіо у друкованих ЗМІ. Громов, згідно з зверненням, підлягає кримінальній відповідальності за те, що він особисто формував усі пропагандистські наративи та спускав їх контрольованим російським медіа. 

Логіка пропаганди 

Державна пропаганда, яка розпалює ненависть проти українців та заохочує насильство проти них, відіграла ключову роль у нападі Росії на Україну. Російські загарбники, вбиваючи та катуючи українців, називали їх нацистами, відтворюючи пропагандистські настанови.

Основний сюжет російської пропаганди, яка обґрунтовує агресію Росії проти України, був сформульований у промові Путіна у березні 2014 року. Він зводиться до того, що пропагандисти зомбують росіян такими наративами: “внаслідок Євромайдану з 2014 року владу у Києві захопили нацисти, які загрожують розправою російськомовному населенню Криму та Донбасу. 2022 року російська пропаганда звинуватила у насадженні та фінансуванні нацизму в Україні колективний Захід (тобто США та країни Європи), кінцевою метою якого є не що інше, як знищення Росії. Війна російської армії проти нацистів, бандерівців в Україні, за своєю суттю, — продовження боротьби Радянського Союзу проти нацистських фашистів під час Другої світової війни. “

Окремо важлива теза пропаганди, знову ж таки не раз озвучена російським диктатором Путіним який постійно торочить що: “Україна — це штучно створена держава, яка історично складається зі значної частини території Росії. Українці насправді є росіянами з єдиною історією, менталітетом та культурою. Росія, таким чином, має звільнити Україну від нав’язаного Заходом нацизму та захистити всіх від нацистів. “

Звернення до історичної пам’яті Великої Вітчизняної війни зрозуміле: пам’ять про трагедію і ретравматизація поколінь, що не застав її поколінь, стала ідеологічною опорою режиму Путіна. Навколо перемоги Радянського Союзу, по суті, роками будувалася колективна ідентичність росіян як “героїв і визволителів”, а Росії як правонаступниці СРСР, яка успадкувала його домінуючу роль у світовому порядку.

Держава в Росії повністю монополізувала право на історичну пам’ять: офіційний наратив просувався за допомогою законодавства, пропаганди та підручників історії в школах, а також переслідування всіх тих, хто говорить про непривабливе радянське минуле — масові злочини тоталітарної диктатури, терор, репресії, позасудові страти переміщеннях населення, цензурі та багато іншого.

Після вторгнення у лютому 2022 року російська пропагандистська машина перетворилася на «потужний генератор ненависті, який провокує агресію та дискримінаційне насильство щодо України як такої, включаючи її збройні сили та всіх громадянських українців, які виступали проти зближення України з Росією, таким чином відстоювали свою українську ідентичність чи право України на самовизначення». Одночасно після багатьох років переслідувань у Росії виявилася фактично заборонена будь-яка незалежна журналістика, що обмежило альтернативні джерела інформації про війну. 

Тотальна держпропаганда призначена позбавити російських вояків, які й так в більшості своїй готові вбивати просто так,  сумнівів щодо необхідності вбивств, тортур, насильницьких переміщень українців, які виявили лояльність своїй державі або відмовлялися співпрацювати, позбавляючи їх права на безпеку, ідентичність та людську гідність. У результаті в ході так званої  «денацифікації» України з лютого 2022 року російськими загарбниками, за оцінками агентства ООН з прав людини, вбито щонайменше 10,5 тис. мирних українців, включаючи понад 500 дітей. Схід України зруйнований: зруйновані міста, дороги, школи, лікарні, електростанції та інша критична та соціальна інфраструктура. 

Вироки за пропаганду 

Визнання висловлювань, що розпалюють ненависть злочином проти людяності, має підстави в судовій практиці Нюрнберзьких судових процесів проти військових злочинців нацистської Німеччини. 

Перше судове рішення було винесено Міжнародним військовим трибуналом у справі Юліуса Штрайхера, засновника та видавця антисемітської газети Der Stürmer. Трибунал встановив, що обвинувачений «заразив свідомість німців вірусом антисемітизму» і що «отрута, якою Штрайхер отруїв уми тисяч німців… змусив їх дотримуватися націонал-соціалістичної політики переслідування та знищення євреїв». За свої злочини Штрайхер був повішений.

• Повешенный за пропаганду

Іншим пощастило більше.

Отто Дітріх, голова прес-служби НСДАП у Рейху, був визнаний винним в організації «добре продуманої, часто повторюваної, наполегливої ​​кампанії щодо порушення ненависті німецького народу до євреїв», яка доводила справедливість переслідування євреїв. 1949 року Дітріха було засуджено до семи років тюремного ув’язнення, але вже 1950 року за рішенням Верховного окупаційного комісара в Німеччині генерала Джона Макклея його було звільнено.

Міжнародний трибунал з Руанди, посилаючись на прецедент зі справою Штрайхера, визнав винним Фердинанда Нахіману, співзасновника «Вільного радіо та телебачення тисячі пагорбів» (RTLM) за нелюдську пропаганду знищення народу тутсі. У 2003 році Нахіман був засуджений до довічного ув’язнення, але через чотири роки суд апеляційної інстанції скоротив його термін ув’язнення до 30 років. 2016 року він вийшов на волю. 

• Как пропагандистов приговорили к пожизненному заключению

Мова сербського політика Воїслава Шешеля, виголошена у селі Хртківці у травні 1992 року, була визнана Міжнародним трибуналом з колишньої Югославії злочином проти людяності. Шешель під час свого виступу закликав до вигнання хорватів із Хртковців, чим, за рішенням суду, порушив їхні права на безпеку та людську гідність. Шешеля засудили до 10 років ув’язнення, але зарахували 12 років, проведених під вартою в камері попереднього ув’язнення Гааги. 

Шість підозрюваних 

Інформаційна зброя, словами Маргарити Симоньян, «така ж зброя, як і будь-яка інша». 

Обвинувачених російських пропагандистів об’єднують заклики до насильства щодо українців, які відстоюють незалежність своєї держави від Росії («найправильнішим було б спалити їх живцем»), їхнє розлюднення («глисти», «сатаністи», «людожери», «звірі»), а також навмисне поширення хибної інформації, наприклад, що «колективний Захід» заразив українців нацизмом та «ненавистю до всього російського», а також про геноцид російськомовних на сході України.

Задокументовані висловлювання пропагандистів автори звернення кваліфікували як переслідування, оскільки вони розпалюють дискримінаційне насильство та ненависть до українців через їхню приналежність до національної та політичної групи.

Враховуючи контекст висловлювань, їх інтенсивність, повторюваність та охоплення, вони рівносильні позбавленню основних прав на безпеку, людську гідність та ідентичність. Усі ці слова були вимовлені пропагандистами навмисне, з усвідомленням того, що їхня риторика стала невід’ємною частиною широкомасштабного нападу на громадянське населення України. Ось деякі висловлювання.

Володимир Соловйов. «Чому досі є Банкова [вулиця у Києві]? Поясніть мені, чому взагалі Київ вартий? Чому це нацистське місто досі варте? Мати міст росіян давно захоплена ворогами. Вони нацисти, вони осквернили всі святині, народ Києва зрадив спочатку пам’ять про Велику Вітчизняну війну, потім православ’я», — як би не розуміє Володимир Соловйов, один із найвідоміших російських телеведучих. Його передачу до прайм-тайму транслюють щовечора (за винятком суботи) по дві-три години на держканалі «Росія-1», на його телеграм-канал підписано 1,3 млн осіб. Соловйов вважає, що українці мають бути «очищені», «виліковані» від «нацизму» та «служіння Сатані». «Коли лікар у кішки виганяє глисти, то для лікаря – це спеціальна операція, для глистів – це війна, а для кішки – це очищення», – описав він сенс війни в Україні. 

Маргарита Симоньян. «Нам треба врятувати своїх людей, тих людей, які залишилися там із промитими мізками, із душами, заваленими цим брудом, який накидав Київ на ці душі десятиліттями. Ми ці душі відмиємо та очистимо. А ті, хто не хоче йти митися, — той грязнуля, на якого чекатиме незавидна доля. Але треба відокремлювати їх один від одного: грязнуль і тих, хто готовий відмитися», — сказала Маргарита Симоньян, головний редактор держканалу RT та агенції «Росія сьогодні» в ефірі Соловйова. Симоньян часто порівнює українців, які протистоять російській армії, з «біями», «одержимими», «людожерами», «зомбі» та ін. Підкреслюючи свою релігійність, вона представляє вторгнення Росії як священну, богоугодну війну, часто звертаючись до «Росії-матінки» : «Утюжать Донецьк. Наш Донецьк. Щодня прасують. Ринок прасують, пологовий будинок, вулиці, будівлі — без розбору. Матінка, може, час уже цих звірів не по руках, а по щелепі?»

Дмитро Кисельов. «Історичний досвід каже, що денацифікація може бути лише примусовою та силовою, і проводиться вона лише ззовні. Власне це зараз і почалося. Росія бере на себе цю працю — вкотре витруїти з Європи нацизм», — пояснював глядачам Дмитро Кисельов у «Вісті тижня» на тому ж телеканалі «Росія-1», звинувачуючи Київ у побудові «нацистської ідеології». Досвідчений телеведучий часто порівнює сучасних українців із фашистами, стверджуючи, що вони вихваляють «пособників Гітлера», маючи на увазі Степана Бандеру та Романа Шухевича. 

Дмитро Медведєв. Після початку вторгнення у 2022 році колишній президент і прем’єр-міністр став одним із найшаленіших яструбів та прихильників війни в Україні. «Ми не повинні зупинятися доти, доки не буде повністю демонтовано нинішню, терористичну за своєю суттю українську державу. Воно має бути знищене вщент. Точніше, так, щоб навіть попелу від нього не залишилося. Щоб ця гидота ніколи, за жодних умов не могла відродитися. Якщо на це знадобляться роки і навіть десятиліття, то так і бути. У нас немає вибору: чи ми знищимо їхній ворожий політичний режим, чи колективний Захід зрештою розірве Росію. І згине у цьому випадку разом із нами», — писав він у своєму телеграм-каналі. Він стверджував , що українці стоять перед вибором «між вічною війною і неминучою загибеллю і життям», а життя, за його словами, «у великій спільній державі, яку вони зараз не дуже люблять, краще за смерть. Їх смерті та смерті їх близьких. І чим швидше українці це усвідомлюють — тим краще». 

Сергій Мардан. «Україна — це фашистська, злочинна держава, державною ідеологією якої є ненависть до російського народу.

Саме тому українська держава має бути повністю знищена, а політичне українство заборонено», — вважає Мардан, автор газети «Комсомольська правда», радіо- та телеведучий. «Війна на очах набуває всіх прикмет війни релігійної. Ми – воїни світла. Вони армія темряви. Оскільки це сатаністи, найправильнішим їх було спалювати живими. Інквізитори були не дурні», – писав Мардан у своєму каналі. 

Олексій Громов. Головний куратор російських ЗМІ, включаючи телебачення, радіо та друковані видання, як пишуть автори звернення з посиланням на журналістів (ось і ось), під час летучок з медіаменеджерами або ж надсилаючи докладні тези, темники, інструктує, як правильно висвітлювати війну в Україні, домагаючись фронтального поширення єдиного угодного Кремлю наративу.

Що далі 

Отримавши звернення правозахисників, прокурор МКС Карим Хан, якщо воно видасться йому обґрунтованим, може розпочати розслідування. «Якщо він прийде до тих самих висновків, що й ми, далі він запитує міжнародні ордери на арешт, — пояснила “Важливим історіям” Наталія Морозова з Міжнародної федерації прав людини. — Якщо ці ордери будуть видані, тоді людям, щодо яких ми подали звернення, буде замовлено в’їзд до країн, що ратифікували Римський статут, інакше вони будуть заарештовані. На жаль, заочно судити їх неможливо».

Наразі ордери МКС на арешт видано стосовно Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової за незаконну депортацію українських дітей з окупованих територій України та генералів Сергія Кобилаша та Віктора Соколова за руйнування української енергетичної інфраструктури. Але всі вони, як і раніше, на волі. Римський статут ратифікували понад 120 держав, але серед них немає Росії, США, Індії, Китаю, Туреччини, Саудівської Аравії, Ізраїлю, Ірану та України. Більше того, відносини США та прокурора МКС загострилися через його клопотання про видачу ордерів на арешт щодо ізраїльських керівників за війну в Газі. 

Реакція прокурора МКС непередбачувана, — міркує юрист Григорій Вайпан. У МКС надходить величезна кількість відомостей про міжнародні злочини, у тому числі у зв’язку з війною в Україні, а ресурси суду обмежені: «Все залежить від пріоритетів прокурора. Навіть якщо він вирішить запитати ордери на арешт будь-кого зі згаданих осіб, невідомо, коли це може статися.

Будь-яких термінів тут немає. Наприклад, ордери на арешт командувача дальньої авіації РФ Сергія Кобилаша та колишнього командувача Чорноморським флотом РФ Віктора Соколова були запрошені тільки на початку цього року, хоча ним ставляться атаки на українську енергетичну інфраструктуру восени 2022 року, які слідча комісія ООН ще на початку 2023 року військові злочини. Загалом міжнародне правосуддя працює не швидко». 

Щодо ордерів на арешт, то прокурор МКС не видає їх сам — це робить палата попереднього провадження МКС, тобто судді, за клопотанням прокурора, продовжує Вайпан: «Головний наслідок видачі ордера на арешт — для підозрюваних закриваються 124 країни світу (якщо тільки вони не хочуть бути арештованими), та й загалом за межі Росії їздитиме ризиковано. Загалом у нинішніх реаліях ордери щодо росіян поки що мають символічне значення. Але це теж важливо», — робить висновок юрист.

Повністю звернення до Міжнародного кримінального суду можна прочитати тут (англійською).

Автор: Юлія Старостіна

Джерело: Важные истории