Злочини Росії проти українських дітей як частина путінського плану геноциду українців
Тим, що Росія бездоказово звинувачує Україну в нібито “процвітанні нацизму”, вже нікого не здивуєш. Така риторика з боку країни-агресора лунає ще з 2014 року, коли РФ розпочала війну на Донбасі та окупувала Крим. Попри все тоді Росія ще залишалася цілком “рукопожатною” на міжнародній арені, а до Кремля час від часу навідувалися політики західних країн та представники міжнародних організацій.
На одній з таких зустрічей у липні 2014 року російський президент примудрився водночас заявити про важливість боротьби з нацизмом і тут же назвати ідеолога Третього рейху Геббельса “талантливым человеком”. Усе тому, що він, на думку Путіна, “добивался своего”. Отже, не дивно, що в методах пропаганди й ведення війни проти України, які нині обирає російська влада, проглядається наслідування гітлерівської Німеччини. Серед іншого йдеться про роботу зі свідомістю дітей та підлітків.
Щоб насаджувати громадянам нацистську ідеологію змалечку, у Третьому рейху колись створили одразу кілька молодіжних організацій – “Гітлер’югенд”, “Юнгфольк” та “Союз німецьких дівчат”. Тут варто згадати й про активну участь студентів у кампанії зі спалення “книжок ненімецького духу”, яка прокотилася різними містами рейху в 1933 році. На акції в Берліні, під час якої на Оперній площі тоді спалили понад 20 тисяч “неугодних” книжок, виступав сам Геббельс. Міністр пропаганди закликав студентів позбутися “сміття” та “розчистити шлях для дійсно німецьких творів”.
Росія ж нині послуговується прикладом гітлерівської Німеччини не лише щоб промивати мізки громадянам своєї країни, а й для того, щоб вчиняти геноцид українського народу, зокрема шляхом систематичних і спланованих злочинів проти дітей та підлітків. У звіті Єльської лабораторії гуманітарних досліджень (YHRL) від лютого 2023 року йдеться про щонайменше 43 заклади, організовані Росією для утримання українських дітей після початку повномасштабного вторгнення РФ до України 24 лютого 2022 року. Розслідувачам YHRL вдалося зібрати інформацію про щонайменше 6 тисяч дітей з України віком від 4 місяців до 17 років, які утримувалися в цих установах. Дослідники встановили, що основною метою таких закладів, які часто маскуються під літні табори для відпочинку, є так зване “політичне перевиховання”.
Українських дітей піддають науковій, культурній, патріотичній, військовій освіті, орієнтованій на Росію. Окрім того, на базі щонайменше двох закладів відбувається розподілення українських дітей, які нібито є сиротами, в прийомні сім’ї в Росії. Деяких дітей, які потрапляють до російської мережі спецзакладів, віддають росіянам на всиновлення. Варто зазначити, що насильницькою русифікацією і “перекроюванням” свідомості неповнолітніх українців країна-агресор займається не лише на території РФ, а й на тимчасово окупованих Росією українських територіях, зокрема в Криму.
Після російської анексії на півострові де-факто ліквідували всі українські школи, а після повномасштабного вторгнення РФ спікер підконтрольного Кремлю Кримського парламенту Володимир Константинов закликав почати так звану “денацифікацію” України зі шкільних підручників. На тимчасово захоплених територіях збройні сили РФ та афілійовані збройні групи неодноразово знищували українські книжки, зокрема підручники історії. Пані посол Великобританії в Україні Мелінда Сімонс свого часу прокоментувала зазначені дії окупантів так: “Спалення українських історичних книжок – це не денацифікація. Це протилежне”. Замість українських книг Росія пропонує підручники, що міститимуть інформацію про фейкові “референдуми” на тимчасово окупованих територіях і розділ про “героев “сво”.
Види російських злочинів проти неповнолітніх українців дуже різноманітні: примусова депортація, незаконне всиновлення, сексуальне насильство та катування, табори для “політичного перевиховання”, русифікація і мілітаризація дітей та підлітків, примусова праця, використання неповнолітніх у численних пропагандистських роликах та акціях. Наприклад, у межах акції “Связано с Zаботой” від провладної партії “Единая Россия” дітей з Криму та Донецької області змусили в’язати для російських окупантів шкарпетки. А на пропагандистському концерті в Лужниках до річниці російської так званої “спецоперації” вивели на сцену нібито “врятовану” дівчинку з Маріуполя.
Детальніше про злочини РФ проти українських дітей та підлітків, які є частиною геноциду українського народу, читайте в матеріалі Інституту масової інформації.
Що не так з російською риторикою щодо “порятунку” українських дітей?
За даними Офісу генерального прокурора, станом на 22 лютого 2023 року від початку повномасштабного вторгнення Росії до України через російську військову агресію загинула 461 дитина, ще 926 – отримали поранення.
Окрім того, за даними Національної поліції України, 345 українських дітей вважаються зниклими безвісти. На урядовій платформі “Діти війни” зазначається, що точну кількість постраждалих неповнолітніх українців встановити неможливо через активні бойові дії та тимчасову окупацію частини території України. Тобто реальні цифри жертв війни можуть значно перевищувати ті, якими наразі володіють правоохоронні органи.
Пропагандистська машина Кремля часто обумовлює напад на Україну нібито потребою власного захисту (тези “якби не ми їх, то вони нас” / “нам не лишили вибору”. – Ред.), що є ознакою використання геноцидної риторики. Тоді як примусову депортацію українських дітей до Росії, що вже є ознакою геноциду, відповідно до статті другої Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, російська влада та працівники державних інфоресурсів подають нібито як “порятунок” чи “евакуацію” з небезпечних регіонів України.
На цьому, зокрема, наполягає прессекретарка МЗС РФ Захарова. Вона заявила, що всі звинувачення в примусовій депортації та викраденні українських дітей “цинічні”, адже на Донбасі, мовляв, за вісім років війни загинули під обстрілами 150 дітей. Це типовий маніпулятивний прийом кремлівської пропаганди задля виправдання воєнних злочинів і перетворення агресора на “миротворця”. Щойно російським окупантам висувають обґрунтовані доказами звинувачення в незаконному вивезенні неповнолітніх українців на підконтрольну РФ територію, ті починають розповідати, яких буцімто “титанічних зусиль” їм коштувало витягти дітей з “гарячих точок”.
Водночас посадовці й працівники провладних інфоресурсів, авжеж, замовчують, що, якби не Росія, українцям узагалі не загрожувала б небезпека. Міжнародна правозахисна організація Human Rights у доповіді від вересня 2022 року наголошує: переміщення цивільних осіб не може бути виправдане гуманітарними міркуваннями, якщо “гуманітарна криза, що спричинила переміщення, сама по собі є результатом незаконної діяльності окупаційної влади”.
В Українській Гельсінській спілці з прав людини зазначають: депортація та примусове переміщення цивільних осіб на окупованій території заборонені міжнародним гуманітарним правом і можуть вважатися воєнними злочинами або злочинами проти людяності – відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
Нібито гуманітарними міркуваннями обумовлює вивезення українських дітей до Росії і віцеспікерка Держдуми РФ Анна Кузнецова, яка регулярно їздить на окуповані території:
“Дальше так терпеть больше нельзя было: эти дети – они были как заложниками. Не только дети Донбасса – дети Украины заложниками были”.
До речі, російська пропаганда, говорячи про українських дітей, часто використовує саме “розкручений” термін “діти Донбасу” для підігрування альтернативній реальності Кремля, де Донбас нібито не є частиною України. Коли ж ідеться про неповнолітніх українців з інших регіонів, які опинилися під російською окупацією, РФ часто використовує термін “наші діти”, апелюючи до кремлівського наративу про те, що українці та росіяни нібито є “одним народом”.
Так, уповноважена при президенті РФ з прав дитини Марія Львова-Бєлова в інтерв’ю провладній “Лента.ру” обмежується гаслами в радянському дусі на кшталт “Это ли не патриотическое чувство, когда чужих детей не бывает и все наши?”. А от патріарх РПЦ Кирило йде далі й вдається до спекуляцій на релігійному ґрунті. На зустрічі в Москві в липні 2022 року очільник РПЦ не уникнув можливості провести з дітьми, яких російські представники вивезли з Донбасу, хвилинку “політінформації”:
“Для меня все православные люди в 60 странах мира – все чада русской православной церкви, и я, как патриарх, осознаю ответственность за их духовную жизнь. Поэтому радуюсь возможности с вами встретиться. […] Все, что касается Донбасса, Луганской и Харьковской области, там, где люди страдают, меня тревожит и ранит мое сердце. Весь православный народ, который там живет, – чада Московского патриархата. Кто-то это признает и с радостью исповедует, участвует в жизни церкви, кто-то пошел по пути незаконного раскольнического отделения от нашей церкви”.
Та повернемося безпосередньо до теми примусової депортації українських дітей. Достеменна кількість жертв цього злочину невідома. За даними Національного інформаційного бюро України, станом на 22 лютого 2023 року налічується понад 16 тисяч незаконно депортованих Росією неповнолітніх українців. До статистики вносять верифіковані випадки депортації, проте реальні цифри депортованих можуть бути значно вищими. Оскільки доступ до окупованих територій обмежений, правоохоронні органи наразі не можуть зібрати всієї необхідної інформації.
Тим часом російська державна інформагенція ТАСС із посиланням на анонімне джерело в силових структурах РФ повідомляє про депортацію 738 тисяч дітей протягом року, починаючи з лютого 2022-го. Натомість радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дарія Герасимчук розцінює цю цифру як елемент тиску і пропаганди російської сторони для того, щоб вказати на глобальність злочинів. Дані РФ щодо кількості депортованих не підтверджені жодними звітами чи списками, зазначає Герасимчук, що, звісно, не скасовує масштабів російських злочинів.
З публікацій російських інфоресурсів випливає, нібито українські діти в РФ є “біженцями”, які добровільно виїхали з дорослими до країни-агресора. Утім, замовчується, що дітей можуть розлучити з батьками під час незаконної процедури “фільтрації” цивільного населення, або що батьки українських дітей підписують згоду на нібито відвідування “оздоровчих таборів” у Росії та окупованому Криму під примусом (див. 6 пункт звіту Єльської лабораторії гуманітарних досліджень. – Ред.), або ж що дітей просто викрадають чи незаконно вивозять з українських закладів інституційного догляду.
В українських медіа є низка матеріалів зі свідченнями батьків і родичів дітей, яких російські окупанти викрали чи вивезли на територію РФ або перемістили на тимчасово окуповані території обманом, а також зі свідченнями неповнолітніх, яких вдалося повернути додому, в Україну. Наприклад, 15-річній Насті з Херсона, яка перебувала в одному з таборів тимчасово окупованого Криму, погрожували вивезти за Урал і віддати її до дитбудинку. Окрім того, українським дітям вмикали російський гімн, щоб підспівували: в іншому разі діти отримували догани від росіян, і їм дорікали невдячністю.
Повернення депортованих Росією неповнолітніх українців – складний процес. Станом на 23 лютого 2023 року, за даними Національного інформаційного бюро, до України вдалося повернути 307 дітей. За словами Дарії Герасимчук, на сьогодні не існує єдиного механізму для повернення українських дітей і практично під кожен випадок створюється окремий алгоритм.
Ситуацію обтяжує і те, що російські родини, які всиновлюють депортованих з України дітей, примусово змінюють їхні імена, по батькові та прізвища. Про це повідомляє директор Інституту стратегічних досліджень та безпеки Павло Лисянський, орієнтуючись на дані звіту, підготовленого установою. Те, що основною метою РФ є знищення української ідентичності, підтверджує і примус до отримання російського паспорта для дорослих українців, і спрощення процедури надання російського громадянства для українських дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківської опіки, – відповідний документ ухвалили ще у квітні 2019 року. Про те, що РФ може називати “сиротами” і “дітьми без опіки” тих неповнолітніх, які насправді такими не є, і незаконно віддавати їх на тимчасове виховання чи всиновлення російським сім’ям, детальніше розкажемо далі.
Тим часом державне телебачення РФ, прокремлівські інфоресурси та анонімні проросійські телеграми-канали ліплять з викрадачів дітей нових “національних героїв”. Тоді як українським військовим пропаганда традиційно приписує воєнні злочини, які насправді вчиняють щодо дітей збройні сили РФ та афілійовані збройні групи.
Так, російська державна телекомпанія RT зняла пропагандистський фільм, який, утім, називає “документальним”, про події в Маріуполі після повномасштабного вторгнення РФ. RT також поширює англомовну версію стрічки “Донбасс. Дети” для того, щоб вводити в оману щодо війни в Україні іноземну аудиторію. Це дуже небезпечно, адже на контент рупора Кремля, попри санкції, досі можна натрапити на платформі Youtube.
У звіті американської організації з питань дезінформації NewsGuard від лютого 2023 йдеться про те, що вже після блокування RT завантажувала свої “документалки” на більш ніж 100 Youtube-каналах і часто блюрила свій логотип, щоб приховати походження відео. Історії дітей, зокрема про нібито нелюдське поводження ворога з ними, – популярні теми на російських пропагандистських ресурсах: вони якнайкраще зачіпають почуття аудиторії, грають на емоціях, сприяють розпаленню ненависті до противника та швидкій його дегуманізації.
Так, російський інфопростір кишить пропагандистськими сюжетами, публікаціями та фільмами про звірства і жорстокість міфічних українських “нацистів”. Під цю категорію підпадають не лише фейки, нібито Україна влаштовувала “геноцид жителів Донбасу” чи начебто піддавала тортурам цивільне населення в зонах активних бойових дій, а й фейки на кшталт того, що “злі укри” буцімто телефонують російським дітям і просять їх лишати газ у квартирі ввімкненим. До речі, останній фейк супроводжується аудіозаписом, який насправді гуляє в соцмережах Казахстану ще з 2018 року.
Окрім фейків, що дискредитують українців, пропаганда паралельно намагається укоренити у свідомості жителів РФ образ російського солдата як “героя”, зробити так, щоб у них виникали чіткі позитивні асоціації в разі згадки про “миротворців-військових”. Це прийом, який використовували ще в СРСР. Недарма на роль символу російського “героїзму-звитяги-милосердя” обрали військового з упізнаваним ім’ям-прізвищем – Юрій Гагарін, якщо це, звісно, справжні паспортні дані, а не черговий витвір пропагандистської уяви.
За нібито “героїчний порятунок” українських дітей із зони бойових дій Гагаріну дали прізвисько Ангел. Про російського військового зняли низку пропагандистських роликів, а пропагандист Андрій Малахов присвятив йому цілий випуск своєї програми “Малахов” на державному телеканалі “Россия-1”. За менш ніж годину ефіру в передачі озвучили низку “базових” прокремлівських наративів.
Зокрема, про те, що РФ нібито пішла на Україну повномасштабною війною, щоб захистити російських дітей, на яких не сьогодні-завтра напали б “нацисти”. І серед іншого пропагандисти вдалися до спекулювань релігією: під оплески й сльози за вказівкою режисерів шоу студія дивувалася ступеню “милосердя” Гагаріна-Ангела, який, мовляв, такий вірянин, що молиться за всіх, кого він убив.
Наостанок коротко про “модератора” цього мракобісся. Андрій Малахов давно відійшов від лише розважальних тем. У межах його однойменної програми виходили випуски про так званих “героїв “сво”, “зворушливі” історії про сім’ї російських військових і, зрештою, про шамана, який підтримує російську військову агресію. Раніше Малахов оспівував “подвиги” російських військових у Сирії. Утім, Малахов досі не перебуває під санкціями, а на контент, який він виробляє, можна натрапити в Youtube. Ба більше, деякі випуски доступні навіть без використання VPN.
“Теперь я знаю, что такое быть мамой ребенка с Донбасса!”
Щонайменше 400 неповнолітніх українців окупанти вже віддали російським родинам після початку повномасштабного вторгнення. Повідомила юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська 16 січня 2023 року. Варто зазначити, що історія з незаконним усиновленням росіянами українських дітей розпочалася ще 2014 року, після окупації Криму. Тоді Росія запустила на півострові проєкт “Поезд надежды”, в межах якого почала передавати українських дітей російським усиновлювачам. Інформації щодо кількості всиновлених неповнолітніх українців від 2014 року немає.
Так само як і в разі примусової депортації, кремлівська пропаганда подає незаконне всиновлення українських дітей росіянами, яке може відбуватися після вивезення дітей до РФ, ніби “велике благо” для неповнолітніх українців і “благородний гуманітарний крок” з боку країни-агресора. Оскільки представники російської влади заперечують, що розлучають дітей і підлітків з батьками та родичами, натомість стверджують, що з українських територій до РФ вивозять лише дітей, які лишилися без опіки дорослих чи є сиротами. Уповноважена при президенті РФ із прав дитини Львова-Бєлова своєю чергою запевняє, начебто всиновлення ніколи не розглядалося як пріоритетна форма розподілення дітей у російські сім’ї. Російська омбудсменка стверджує, що поширенішою є попередня опіка, “в том числе с точки зрения возможного дальнейшего воссоединения несовершеннолетних с их кровными родственниками в случае их обнаружения”.
Насправді від підміни термінів суть не змінюється. І процедура опіки, і процедура всиновлення є незаконними. Росія, як підписант Конвенції про права дитини, зобов’язується в разі наміру проведення процедури всиновлення питатися дозволу на це в країни, звідки походить дитина. Окрім того, якби РФ не ставила собі цілей вивезення неповнолітніх українців з метою залишити їх на своїй території, “перевиховати” і, зрештою, позбавити української ідентичності, то не займалася б внесенням системних змін до власного законодавства.
Окрім уже згаданого указу від 29.04.2019 російського президента, що спрощував надання громадянства РФ українським дітям-сиротам та дітям, які лишилися без опіки, 5 березня 2022-го громадянам України також дозволили в’їзд на російську територію за наявності будь-яких наявних документів, що підтверджують особу, зокрема якщо їхній строк дії закінчився. 9 березня 2022 року Путін заявив, що до законодавства РФ будуть внесені зміни, які дозволять росіянам всиновлювати дітей-сиріт з так званих “ДНР” та “ЛНР”, які не мають російського громадянства. А вже в серпні 2022-го Верховний суд РФ дозволив усиновлювати дітей, знайдених під час стихійних лих та за інших надзвичайних обставин без згоди їхніх батьків.
Попри те що на сайті ВС РФ чітко не прописано, чи підпадають постійні активні бойові дії під категорію “надзвичайних ситуацій”, цей дозвіл видається вкрай загрозливим з огляду на те, що Росія провела фейкові “референдуми” на окупованих територіях Запорізької і Херсонської областей та проголосила їх “своїми”.
Зі свого боку представники американських правоохоронних органів наголошують, що, незалежно від того є батьки чи ні, виховання дітей війни в іншій країні чи культурі може бути ознакою геноциду, спробою стерти ідентичність нації противника. Українські правозахисники також зазначають, що більшість дітей, які перебувають в українських сиротинцях, мають біологічних родичів. Тобто на території України є люди, з якими можна було б зв’язатися та передати їм дітей. Зрештою, вищим ступенем цинізму є ті випадки, коли росіяни спочатку вбивають батьків неповнолітніх українців, а потім оформлюють їх як сиріт і “дарують” можливість потрапити в російську сім’ю.
Росія депортує та незаконно віддає українських дітей у російські сім’ї і без квазіправового підґрунтя. Так, розслідувачі американського інформагентства Associated Press дізналися, що посадовці країни-агресора депортують українських дітей до Росії або переміщують на підконтрольні їй території без будь-якої згоди від батьків, родичів чи опікунів. Дітям же просто брешуть, нібито вони нікому не потрібні.
У російському інформаційному просторі піаром процедур усиновлення та опіки українських дітей – і також самопіаром на тлі цього – здебільшого займаються знов-таки уповноважена при президенті РФ із прав дитини Марія Львова-Бєлова та губернатор Московської області Андрій Воробйов.
Дитяча омбудсменка РФ активно виступає за “політичне перевиховання” українських дітей і буквально власним прикладом показує, як це робити. Річ у тім, що Львова-Бєлова сама незаконно всиновила 15-річного Філіпа з Маріуполя. Хлопець став 23-ю дитиною в сім’ї Бєлової!
До його всиновлення омбудсменка вже мала п’ять своїх дітей, чотирьох прийомних та значилася опікункою для 13 дітей з інвалідністю. За легендою Львової-Бєлової, мати Філіпа померла 2017 року від онкології, вітчиму він нібито не потрібен, а російським військовим передала підлітка його хрещена. У липні 2022-го в пресслужбі російської уповноваженої повідомляли про понад 30 дітей, яких вивезли з підвалів Маріуполя до московського пансіонату: “Все они по разным причинам были брошены на произвол судьбы”.
Отже, знову представники країни-агресора створюють собі образ “рятівників” та “миротворців”. У лютому 2023 року на особистій зустрічі з Путіним дитяча омбудсменка подякувала російському президенту за всиновленого хлопця: “Теперь я знаю, что такое быть мамой ребенка с Донбасса, – сложно, но друг друга точно любим”. Які саме труднощі виникають у Львової-Бєлової в процесі виховання підлітка з Маріуполя, посадовиця не уточнила.
Втім, раніше, у вересні 2022-го, омбудсменка, розповідаючи про вивезенних до Росії неповнолітніх українців, скаржилася журналістам на те, що діти, мовляв, “негативно отзывались о президенте (Росії в цьому контексті. – Ред.), говорили всякие гадости, пели гимн Украины, “Слава Украине” и всё такое”. Відомо також, що Львова-Бєлова домовилася з очільником Чечні Кадировим про “перевиховання” “важких” підлітків.
Губернатор Московської області Воробйов також співпрацює з уповноваженою Львовою-Бєловою і регулярно дає коментарі для провладних інфоресурсів з теми “рятівного” всиновлення українських дітей. А 23 квітня 2022 року на Youtube-каналі Воробйова запустили цілий годинний стрім у зв’язку з вивезенням до Росії 27 дітей із тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.
Сексуальне насильство як військова стратегія та частина плану геноциду РФ проти українців
Ще один вид злочинів, які скоюють військові РФ щодо цивільних українців, зокрема дітей, – злочини сексуального характеру. Факт вчинення таких злочинів зафіксували на всіх українських територіях, які перебували під російською окупацією, – у Київській, Чернігівській, Харківській, Донецькій, Херсонській областях. Про це в інтерв’ю виданню The New York Times розповіла слідча Генпрокуратури України Анна Сосонська.
Йдеться про зґвалтування, примусове оголення, сексуальні тортури жінок, чоловіків і дітей. Факти сексуальних злочинів та катувань українців з боку російських військовослужбовців підтверджує і Незалежна міжнародна слідча комісія щодо України. За даними ООН від вересня 2022 року, вік жертв сексуального насильства варіюється від 4 до 82 років.
Прокурорка Офісу генпрокурора Ірина Діденко, яка керує відділом з розслідування злочинів сексуального характеру, відкрила 154 справи про сексуальне насильство, пов’язані з війною. Ці дані дуже далекі від реальних масштабів злочинів. Визначити точну кількість жертв злочинів сексуального характеру наразі неможливо.
По-перше, невідомо, що відбувається на територіях України, які перебувають під тимчасовим контролем РФ. По-друге, жертви сексуального насильства можуть не повідомляти про те, що сталося, адже, переживши аж настільки травматичний досвід, вони можуть відчувати страх, сором, боятися осуду тощо. Головне, на чому наголошує спецпредставниця Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфліктів Праміла Паттен, – міжнародна спільнота не має зволікати з допомогою жертвам і протидією злочинам в очікуванні точної статистики. “Активне поле бою ніколи не сприяє точному “бухгалтерському обліку”, – зазначила Паттен.
Правозахисники, представники українських відомств та міжнародних організацій вважають російські злочини сексуального характеру частиною військової стратегії та плану геноциду РФ проти українського народу. Підтвердженням слугує той факт, що зґвалтування не були ексцесами виконавців. Британський юрист, який консультує українську прокуратуру, Вейн Джордаш заявив, що має докази того, що російські командири знали про воєнні злочини, які коять їхні підлеглі.
Ба більше, деякі російські командири заохочували військових до сексуальних злочинів чи навіть віддавали злочинні накази. Це також підтверджують свідки злочинів російських окупантів та представники українських правоохоронних органів. Психотерапевтка Олександра Квітко, яка працює з жертвами сексуального насильства, зокрема неповнолітніми, зазначає, що зґвалтування, пов’язані з війною, відрізняються від побутових зґвалтувань, адже річ не так в отриманні сексуального задоволення в неприродний спосіб, як у тому, що злочинці відчувають свою владу над жертвою. Отже, можна припустити, що сексуальні злочини не були б таким поширеним явищем на окупованих територіях, якби російські військові не відчували свою безкарність і якби такі діяння не були частиною спланованої стратегії РФ зі знищення українців.
Злочини сексуального характеру варто розцінювати саме як геноцид з низки причин. Аналітичний центр “ЮрФем”, зокрема, виділяє такі наслідки сексуального насильства, які варто розглядати в контексті геноциду: заподіяння жертвам насильства серйозних тілесних ушкоджень, поява психічних розладів унаслідок насильства, вжиття заходів, розрахованих на запобігання народженню дітей, і калічення статевих органів та репродуктивної системи.
Також окремий вид воєнних злочинів РФ проти дітей – утримання в спеціальних дитячих катівнях. Про наявність таких у грудні 2022 року повідомив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. “У Балаклії побачив дві катівні, один хлопець там перебував 90 днів, його виводили на розстріл. У Херсоні 10 катівень, в одній окрема камера, де тримали дітей”, – зазначив омбудсмен. За словами Лубінця, дітей у катівнях не годували, воду давали через день і піддавали тортурам. Окрім того, окупанти запевняли дітей, нібито батьки відмовилися від них.
***
Часто РФ усе-таки намагається “маскувати” злочини, які скоює проти українських дітей та підлітків, прикриваючись псевдогуманітарними міркуваннями. Утім, те, наскільки різноманітний спектр злочинів проти неповнолітніх українців, їхня систематичність і спланованість вказують на те, що вони є частиною геноциду РФ проти українського народу. Ба більше, подеколи в російському інфопросторі про це говорять відкрито. Наприклад, гостя одного з проєктів медіагрупи “Патріот” в ефірі процитувала вже померлого російського найманця та пропагандиста Мангушева: “Нужно просто уничтожить тех, кто с нами воюет, и вырастить их детей в русском духе”…
Автор: Альона Нестеренко
Джерело: Інститут масової інформації
Tweet
