Як нам усім треба міняти поведінку через коронавірус COVID-19

Автори: Джеремі Говард, Рейчел Томас, fast.ai Переклад: “ТЕКСТИ“

Ми – науковці даних. Тобто, наша робота – зрозуміти, як аналізувати й інтерпретувати дані. Коли ми аналізуємо дані навколо коронавірусу covid-19, ми дуже стурбовані. Найбільший ризик є для найуразливіших частин населення – літніх людей та бідних. Але контроль за поширенням та наслідками хвороби вимагає, щоб усі ми змінили свою поведінку.

Часто й ретельно мийте руки, уникайте груп і натовпів, скасовуйте події, не торкайтесь обличчя. У цій статті ми пояснимо, чому ми стурбовані – й чому вам також варто турбуватися.

Нам потрібна медична система, що працює

Лише два роки тому одна з нас (Рейчел) заразилася інфекцією мозку, яка вбиває чверть людей, котрі на неї захворюють, а третину лишає з постійним ураженням розумових здібностей. Багато інших залишаються з назавжди ураженим зором і слухом. По паркінгу лікарні Рейчел уже повзла у стані делірію. Їй пощастило: про неї швидко потурбувалися, її швидко діагностували й почали лікувати.

До цієї хвороби Рейчел була цілком здорова. Швидкий доступ до лікарської допомоги, майже напевно, врятував її життя.

А тепер поговорімо про COVID-19 і про те, що може відбуватись із людьми в ситуації Рейчел у наступні тижні й місяці. Кількість людей, у яких діагностують коронавірус, подвоюється кожні 3-6 днів. Подвоєння кількості випадків кожні три дні означає, що через три тижні кількість заражених може збільшитись у сто разів (усе не настільки просто, але не будемо відволікатися на технічні деталі).

За даними ВООЗ, один із десяти заражених потребує госпіталізації на багато тижнів, і більшості з них потрібен кисень. Хоча цей вірус лише почав поширюватися – в багатьох регіонах планети лікарні вже переповнені, й люди більше не можуть отримувати того лікування, якого потребують (не лише від COVID-19, але й від будь-чого іншого – як те лікування, яке свого часу врятувало життя Рейчел).

Наприклад, в Італії, де лише тиждень тому посадовці казали, що все добре – тепер ціла країна перебуває під обмеженнями щодо поїздок, а ось такі намети встановлють, аби хоч якось упоратись із напливом пацієнтів:

Доктор Антоніо Пезенті, голова регіонального кризового центру в Італії, заявив: “Ми тепер вимущені проводити інтенсивне лікування в коридорах, в операційних, у палатах для відновлення пацієнтів… Одна з найкращих систем охорони здоров’я у світі, в регіоні Ломбардія, перебуває за крок від колапсу”.

Це не як грип

Грип закінчується смертельно приблизно в 0.1% випадків. Марк Ліпсіч, директор Центру динаміки заразних хвороб у Гарварді, оцінює летальність COVID-19 в 1-2% від усіх випадків. Останнє епідеміологічне моделювання визначило в Китаї відсоток смертельних випадків у 1.6% – це в шістнадцять разів більше за грип (і це може бути консервативна оцінка, оскільки смертність зростає, коли медична система не може впоратись із епідемією).

Нинішні “оптимічничні” оцінки передбачають, що COVID-19 уб’є цього року вдесятеро більше людей, ніж грип. А песимістичне моделювання від колишньої директорки з даних Airbnb Єлени Груел (Elena Grewal) дає цифру загиблих у сто разів більшу за грип.

І це не враховуючи величезного удару по медичній системі в цілому, описаного вище.

Зрозуміло, дехто намагається переконати себе, що “в цьому нема нічого нового”, що це хвороба, схожа на грип – бо дуже неприємно приймати реальність, яка незнайома взагалі.

Намагання інтуїтивно зрозуміти експоненційне зростання кількості хворих – не те, для чого як слід пристосовані наші мізки. Тому потрібно аналізувати дані науково, а не використовуючи інтуїцію.

Кожна людина, хвора на грип, заражає в середньому 1.3 людини. Це називається R0 грипу. Якщо R0 менше за одиницю, інфекція перестає поширюватись і затухає. Якщо більше за одиницю – поширюється далі.

Наразі R0 для коронавірусу COVID-19 поза межами Китаю становить від 2 до 3.

Різниця може здаватися незначною, але після двадцяти “поколінь” заражених, які передали свою інфекцію, R0 в 1.3 дасть результат у 146 інфекцій, а от при R0 в 2.5 це дасть цифру 36 мільйонів випадків! (Звісно, це спрощення, яке ігнорує багато чинників реального життя, проте це притомна ілюстрація відносної різниці між COVID-19 і грипом за рівних однакових умов).

Зауважимо, що R0 не є фундаментальною сталою властивістю хвороби. Показник зараження значною мірою залежить від відповіді – й може мінятись із часом. Як відомо, в Китаї R0 коронавірусу сильно впав і вже наближається до одиниці. Як, запитаєте ви? За допомогою заходів масштабу, які важко уявити в такій країні, як США: наприклад, шляхом повного закриття багатьох велетенських міст, а також розробки процедури тестуваня, яка дозволяє тестувати щотижня понад мільйон людей.

Одне з непорозумінь, які гуляють по соцмережах (в тому числі через такі екаунти, як Ілон Маск із мільйонами підписників) – це нерозуміння різниці між “логістичним” і “експоненційним” зростанням. “Логістичне” зростання позначає S-подібне зростання епідемії на практиці. Очевидно, що експоненційне зростання не може тривати вічно, інакше заразилося б більше людей, ніж існує у світі! Тому зрештою крива хвороби завжди має почати спадати, результатом чого є S-подібне зростання (сигмоїда) в часі. Однак спадання швидкості уражень відбувається через певні причини – а не через магію. Головні причини:

• ефективна і злагоджена відповідь спільноти
• заражено стільки людей, що лишається дедалі менше неуражених, на яких може поширитись інфекція.

Отже, нелогічно покладатися на “логістичне” зростання як на спосіб “контролю” за пандемією.

Ще одна річ, яка робить важчим інтуїтивне розуміння впливу COVID-19 на місцеві спільноти – значне відставання госпіталізації від інфікування, зазвичай близько 11 днів. Це означає, що доки помітиш, що лікарні переповнені – інфекція вже пошириться настільки, що потрібно буде давати раду ще в 5-10 разів більшій кількості людей.

Зауважимо, що вплив на місцеву спільноту, як показують деякі ранні спостереження, може дещо залежати від клімату. У дослідженні про “Температурний та широтний аналіз для передбачення потенційного поширення та сезонності COVID-19” зазначено, що хвороба найкраще поширюється якраз у помірному кліматі – там, де живе більша частина Європи, Північної Америки. І там, де перебуває Україна.

“Не панікуйте” не допоможе

Поширена порада, яку ми бачили в соцмережах – це “зберігайте спокій” та “не панікуйте”. М’яко кажучи, це не дуже допомагає. Ніхто, звісно, не каже, що паніка – правильна відповідь. Але з якоїсь причини реакція “зберігайте спокій” дуже популярна в певних колах (але не серед епідеміологів, роботою яких є займатися такими речами). Можливо, “збереження спокою” допомагає декому відчути себе краще щодо власної бездіяльності – або змушує почуватися вище за тих, кого такі олімпійці уявляють як курчат, що бігають без напряму з відрізаними головами.

Однак оце “зберігайте спокій” може призвести до нездатності підготуватися. В Китаї десятки мільйонів людей було ізольовано, а також побудовано дві нові лікарні до того часу, коли вони досягли статистики, яка зараз є у США. Італія чекала надто довго – результатом стало більше сотні нових смертей у деякі дні, й це незважаючи на обмеження поїздок.

Зауважимо, що насправді все, що ми знаємо про COVID-19 зараз, є попереднім. Ми не знаємо справжньої швидкості поширення чи відсотку смертності, ми не знаємо, скільки часу вірус виживає на відкритих поверхнях, ми не знаємо залежності від температурних умов.

Все, що ми маємо натепер – це найкращі можливі здогади на основі тієї інформації, яку зібрали досі. Й пам’ятаємо, що більша частина цієї інформації зараз – у Китаї, китайською мовою.

Наразі вдумливою, розумною відповіддю є як мінімум дотримання рекомендацій експертів щодо уникнення поширення інфекцій загалом:

• уникайте великих груп і натовпів
• скасовуйте події
• працюйте з дому, де це хоч якось можливо
• мийте руки на виході з дому й повертаючиь додому, а також якомога частіше поза домом
• не торкайтеся свого обличчя, особливо поза домом (це непросто!)
• дезінфікуйте поверхні й упаковку (вірус може лишатись активним на поверхнях до 9 днів – хоча це досі непевно)

Справа не тільки у вас особисто

Якщо ви молодші за 50, не маєте проблем з імунною системою, серцево-судинною системою, не курили багато, не мали хронічних захворювань – можете дещо заспокоїтися, що COVID-19 вас особисто, скоріш за все, не вб’є. Та все ж ваша реакція має велике значення. Ваші шанси заразитись такі самі, як в усіх інших – а якщо ви заразитесь, ви так само можете заражати інших.

У середньому кожна інфікована людина заражає понад двох інших, а заразними люди стають ще до появи симптомів. Якщо у вас є літні батьки, бабусі з дідусями, й ви плануєте проводити з ними час – то виявити потім, що ви відповідальні за зараження їх коронавірусом, буде важким тягарем, із яким доведеться жити.

Навіть якщо ви не контактуєте з людьми у віці понад 50 років, імовірно, що серед ваших співробітників та знайомих є люди з хронічними хворобами. І їх більше, ніж ви думаєте. Дослідження показує, що мало хто розповідає про проблеми зі здоров’ям на роботі, якщо може уникнути цього – через страх дискримінації.

І, звісно, ідеться не лише про ваше безпосереднє оточення. Це дуже важливе етичне питання. Кожна людина, яка робить усе, що може, щоб обмежити поширення інфекції, допомагає цілій спільноті сповільнити темп епідемії. Як писала в Scientific American Зейнен Туфекчі, “Підготовка до майже неминучого глобального поширення цього вірусу… одна з найбільш альтруїстичних речей, які ви можете зробити”. Вона продовжує:

“Нам слід готуватися, не тому, що ми можемо переживати за себе особисто, а щоб зменшити ризик для всіх”.

Треба зробити криву менш крутою

Це надзвичайно важливо: якщо ми зможемо заповільнити тем інфекції у спільноті – то дамо лікарням час подбати про інфікованих пацієнтів і про всіх інших, із якими лікарні мають справу зазвичай. Це називається “сплющення кривої”, як виразно показано на цьому красномовному графіку:

Червоним показано криву хвороби без умовних запобіжних заходів, синім – із запобіжними заходами. Горизонтальний пунктир – максимальна спроможність системи охорони здоров’я.

Фарзад Мосташарі, колишній Національний координатор програм для систем охорони здоров’я США, пояснює: “Щодня з’являються випадки, щодо яких нам невідомо про зв’язки з попередніми випадками, й ми знаємо, що це – лише верхівка айсберга, через затримки у тестуванні. Це означає, що за наступні два тижні кількість діагностованих випадків збільшиться вибухово…”

Якщо ми обмежимо поширення хвороби – то ми розтягнемо епідемію в часі, даючи лікарням можливість упоратись із навантаженням, і люди матимуть доступ до лікування. Але якщо нові випадки хвороби надходитимуть надто швидко – то ті, кому потрібна госпіталізація, не будуть госпіталізовані. Ймовірність їхньої смерті значно зросте.

Все залежить від реакції спільноти

Китай уже показав, що можливо обмежити поширення хвороби, вживши крайні заходи. Інший чудовий випадок успішної відповіді – В’єтнам, де, серед іншого, загальнонаціональна кампанія (включно з піснею, що запам’ятовується!) швидко мобілізувала людей і забезпечила зміну поведінки більшості.

Це не просто гіпотетична ситуація – ми виразно бачили подібне під час пандемії “іспанки”, грипу 1918 року. Два міста у США дуже по-різному повелися під час пандемії: у Філадельфії відбувся парад на 200 тисяч людей для збору грошей на війну. Натомість, у Сент-Луїсі мінімізували соціальні контакти, щоб зменшити поширення епідемії, не кажучи про скасування всіх масових подій. Ось як виглядали числа у цих двох містах:

Річард Бессер, який був в.о. директора Центру з контролю та запобігання хворобам під час “свинячого грипу” H1N1 2009 року, каже, що у США “ризик зараження та можливість захистити себе та свою родину залежить від доходів”. Це стосується й багатьох інших країн.

Бюро статистики праці США визначило, що серед людей із найменшими доходами менш ніж третина має доступ до оплачуваних лікарняних. Відповідно, ці люди продовжуватимуть ходити на роботу й покладатися на випадок.

Висновки, ще раз

COVID-19 – серйозне суспільне питання, й ми всі можемо і повинні працювати заради обмеження поширення цієї хвороби. Це означає, як уже було згадано, але не зайве нагадати:

• уникнення груп і натовпів
• скасування подій
• роботу з дому, де це хоч якось можливо
• миття рук перед виходом з дому та після повернення, часте миття рук поза домом
• уникнення дотиків до обличчя, особливо поза домом.

Джерело: “ТЕКСТИ“