“Нам за рік треба вирішити питання корупції у Верховному Суді”
Після корупційних скандалів у Верховному Суді й Апеляційному суді Києва судова реформа вкотре опинилась у центрі уваги суспільства. Тим паче, що, з одного боку, Верховна Рада напрацьовує законодавство, яким змінюються процедури добору суддів, з іншого –оновлена Вища кваліфікаційна комісія суддів разом із Громадською радою доброчесності активно проводить кваліфікаційне оцінювання суддів за новими спільними критеріями.
Тому з головою Фундації DEJURE Михайлом Жернаковим журналісти видання “Цензор.НЕТ” говорили про очищення судової системи, перевірку суддів, зокрема й щодо громадянства інших держав, а також про низку резонансних справ, де підозри отримали саме судді.
“НАМ ЗА РІК ТРЕБА ВИРІШИТИ ПИТАННЯ КОРУПЦІЇ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ”
– Верховна Рада ухвалила Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри”. Як ви його оцінюєте? Фундація вже зробила заяву, де зазначено, що в документі є новації, які матимуть як позитивні, так і негативні наслідки. Серед негативних – те, що депутати фактично вивели з-під кваліфікаційного оцінювання за участі Громадської ради доброчесності понад 200 суддів апеляції. А що, власне, робиться в Апеляційному суді Києва, ми бачили на прикладі 4 суддів, яких нещодавно затримали.
– Загалом, як і в будь-якому законопроєкті, у цьому теж є позитивні речі, а є такі, які слід було б зробити іншими. Та зараз набагато краща редакція, ніж та, що була в першому читанні. З позитиву – це те, що справді вдосконалюються процедури добору, змінюються деякі процедури, які давали змогу суддям уникати кваліфоцінювання чи проходити на конкурсах недоброчесним і некомпетентним кандидатам.
Щодо негативу, то тут можна виділити три важливі норми. Перше – це ці 200 судів апеляції. Друге – це стандарт доказування “обґрунтований сумнів”. І третє – це те, що тепер критерії доброчесності затверджує Вища рада правосуддя після консультацій з ВККС і ГРД. У мене є сумніви, що вони затвердять щось таке, що дасть змогу очистити судову владу.
– Можете пояснити детальніше щодо стандарту доказування?
– Рекомендація від громадськості й наших міжнародних партнерів була в тому, що потрібно законодавчо закріпити, що при кваліфоцінюванні застосовується стандарт “обґрунтований сумнів”. Це означає, що ні ГРД, ні ВККС не треба доводити, що якась річ відбулася поза всяким сумнівом, як це є в кримінальному процесі. Достатньо лише обґрунтованого сумніву в тому, що суддя вчиняє правильно, для того, щоб прийняти відповідне рішення.
Для прикладу, нам не треба ловити хабарника, нам треба лише довести, що його майно не відповідає доходам. Чи мати обґрунтований сумнів, що відповідає. Чи нам не треба доводити умисел в ухваленні якогось рішення, нам достатньо побачити, що рішення прийнято не на підставі закону. Це стандарт, який існує в світі. Але це те, що досі не до кінця і не однаково застосовують усі члени ВККС, а законодавче закріплення цього було б дуже помічним. На жаль, депутати цього не зробити.
– Ваша організація наполягатиме, щоб у подальшому ці норми змінили?
– Наступна законодавча робота має бути спрямована на те, щоб оновлювати Верховний суд, бо це задача, яку для України визначив Євросоюз на наступний рік. І нам треба створювати адміністративні суди замість ліквідованого ОАСК. Тобто, це точно буде ще не один законопроєкт, тому це точно треба змінити. Бо, на жаль, сталося так, що при підготовці цього проєкту закону кілька принципових речей було вирішено в останні кілька годин засідання профільного комітету. З різних причин. Це і швидкість, з якою треба зараз робити зміни, і те, як було побудовано дискусію, й багато чого іншого. Це урок надалі. Щоб ми всі принципові важливі моменти вирішували заздалегідь. І будували дискусію таким чином, щоб нам не доводилось по 20-ти принципових речах визначатися в останні години перед голосуванням.
– А що наразі робити із цими 200 суддями апеляції, яких тепер не можна знову відправити на кваліфоцінювання вже за участі ГРД?
– Закон нічого не сказав такого, що їх не можна відправляти на кваліфоцінювання. Просто не внесли поправку, якою їх повертали назад у кваліфоцінювання, які проходять інші судді, а вони – чомусь ні. Це можна зробити наступним законом. І обов’язково треба зробити. Оскільки те оцінювання, яке вони пройшли – процес із нульовим ККД. Бо якщо суддю ловили на тому, що в нього в рази вартість майна перевищує доходи, його могли хіба що відправити повчитись у школу суддів. Як результат ми бачимо оцих любителів кави і віскі з хабарями.
І ще нагадаю про опубліковане кілька років тому оперативне відео, на якому прокурор, який бере 100 тисяч хабаря і каже, що може порішати будь з ким в Апеляційному суді Києва, крім однієї судді. Це “Слідство.інфо” сюжет робило.
Такі факти – це явний показник ефективності так званого “первинного кваліфоцінювання”, яке було без участі ГРД, без можливості звільнити суддю за невідповідність майна рівню доходів і т.д.. Тому міфи про те, що це буде якесь повторне заборонене оцінювання – неправда. Оце кваліфоцінювання, яке проходять зараз судді, передбачене перехідними положеннями Конституції. Його всі судді не проходили. Але обов’язково мають пройти, тому що ми мусимо очисти судову систему.
– Нещодавно Верховний Суд визнав незаконними укази Зеленського про усунення суддів Конституційного Суду Тупицького і Касмініна. Чи означає це, що вони зможуть повернути свої посади?
– Президент їх звільнив, скасувавши укази про призначення. Не можна так робити. Указ про призначення вичерпує свою дію в момент призначення людини на посаду. Його можна хоч десять разів скасувати, але особа набуває статус судді, зокрема судді Конституційного Суду.
Щодо Касмініна і Тупицького то я не маю жодних сумнівів, хто це такі й у чиїх інтересах вони працюють, але якщо це суддя Конституційного Суду, то він має певний статус. Ми не можемо ігнорувати Конституцію і закони, бо тоді розсиплеться вся держава.
Юридичних наслідків у вигляді повернення Тупицького і Касмініна на посади не буде, бо закінчився термін їхніх повноважень. Але як прецедент і нагадування, що так неправильно робити, я думаю, добре, що це рішення з’явилось. Бо сьогодні це Тупицький і Касмінін, а завтра може бути хтось інший, кого вже за надуманими підставами можуть звільнити в такий самий спосіб. Не для того ми розвивали так довго державу і прагнули до незалежності судової влади, зокрема Конституційного Суду. І зараз все ще прагнемо і робимо, щоб ми повертались до якихось практик 90-х років.
– Після затримання ексголови Верховного Суду Всеволода Князєва було чимало заяв щодо перевірок суддів. Це питання ставилось і на РНБО, де йшлося про запровадження перевірок на поліграфі. Від Білого дому надіслали листа з переліком реформ, які Україна має провести для отримання допомоги. Серед них – перевірити доброчесність чинних суддів Верховного Суду. Але в самому Верховному Суді відтоді нічого не змінилося.
– Це показує справжнй рівень бажання політичної влади очищувати Верховний Суд. Так, історія Князєва шокувала всіх, але дивує те, що новим головою обрали людину, яка явно не відповідає критеріям доброчесності. Причому 108 із 148 суддів. Тобто, майже три чверті суддів сказали суспільству: ми побачили цей скандал, наша реакція не вибрати когось бездоганного і показати, що ми не такі, як колишній керівник, а людину, про яку давно відомо, хто вона така. І про Пукача, якого він відпустив свого часу, і про проблеми з деклараціями, і про багато чого іншого. Це дуже показово. Бо це показує, що три чверті складу Верховного Суду за статус-кво і людину, яка має негативний висновок Громадської ради доброчесності, яка має такий бекграунд, вони її не просто не відторгають, вони вважають своїм лідером.
Це показник того, яким насправді є Верховний Суд і що там відбувається. І це, звичайно, у здорової частини суспільства і у всіх, хто хоче жити в демократичній Україні, викликає потребу реагувати, добиватися очищення. З таким Верховним Судом ми не те що в ЄС не потрапимо, ми не виживемо просто як держава. Бо ми бачимо, як уже складно отримувати допомогу, а може, якоїсь миті вона припиниться чи майже припинитися. Принаймні якщо ми кажемо про Сполучені Штати Америки, то нам потрібно терміново розбудовувати свої економіку, верховенство права і т.д.. А без Верховного Суду це зробити неможливо. Ми про такі речі кажемо, а не просто про переставляння крісел у якійсь інституції.
Тому очищення необхідне, і невипадково наші партнери на це звертають увагу. Про це, як ви правильно сказали, було раніше написано в листах з Білого дому, а тепер у звіті Європейського Союзу вказано, що нам за рік треба вирішити питання корупції у Верховному Суді шляхом аналізу майнових декларацій і декларацій доброчесності. Фактично вони написали: розберіться зі складом Верховного Суду, бо інакше діла не буде. І нам треба це зробити.
– Як саме це робити?
– Я думаю, недаремно згадано декларації доброчесності. Цей інструмент є ще з 2016 року в законі, й судді їх подають щороку. Просто раніше їх ніхто не перевіряв. Колишній ВККС було не до того, вони не хотіли цього робити. Потім ВККС не було, бо колишню розігнали. А члени нинішньої за це взялась. І стосовно кількох суддів ухвалили рішення, що в декларації містяться неправдиві твердження. А якщо в декларації доброчесності містяться неправдиві твердження, то це залізобетонна підстава для дисциплінарної відповідальності.
Декларація доброчесності судді схожа на анкету на візу у США, Британію чи іншу країну Співдружності, де потрібно дати відповідь “ні” на цілу низку запитань, щоб пройти далі: чи ви не фінансували часом тероризм, чи не використовували рабську працю і так далі. Так само і судді у своїх деклараціях пояснюють, що їхній рівень життя відповідає доходам, що вони не вчиняли корупційних правопорушень, що не підпадають під вимоги люстрації тощо. Ідея в тому, що якщо ти зробив якесь неправдиве твердження, то навіть сумніву в тому, що був відвертий і чесний, достатньо для того, аби в такому разі візу не дати, а тут – припинити твою діяльність на посаді судді. І це дуже правильно. Бо система контролю і зворотного зв’язку від суспільства і від самої системи має бути. Тому це хороший інструмент, який має використати нова Вища кваліфікаційна комісія суддів, зокрема і для перевірки суддів Верховного Суду.
Сподіваємося, що вона працюватиме по-новому. І цьому наразі вже є підтвердження. Наприклад, ВККС і ГРД погодили список спільних індикаторів для визначення невідповідності критеріям доброчесності й професійної етики.
“ПОЛІГРАФ – ЦЕ НЕ НАУКОВИЙ МЕТОД. І ДЛЯ АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ СУДДІВ НА ПОСАДАХ ЙОГО НЕ ЗАСТОСОВУЮТЬ ПРАКТИЧНО НІДЕ В СВІТІ”
– Чи треба застосовувати до суддів поліграф, якщо будуть подібні законодавчі ініціативи? Наскільки це буде дієво?
– Я не знаю, звідки і як це потрапило в рішення РНБО і в звернення президента, розумію, що це така популярна в народі історія, але поліграф – це не науковий метод. І для аналізу діяльності суддів на посадах його не застосовують практично ніде в світі. В окремих країнах він є, і то не обов’язковим, як правило, у процесі призначення на суддівську посаду. Я не фахівець з поліграфу, але навіть Венеційська комісія, коли аналізувала цей законопроєкт, чітко сказала, що поліграф не варто застосовувати, тим більше при перевірці суддів, які вже на посадах. Також у висновку комісії зазначено, що моніторинг, який передбачає законопроєкт, внесено нібито на виконання рішення РНБО, – це теж дуже сумнівна штука, і Венеційська комісія проти цього. Тому що застосовується якась колективна відповідальність. Адже пропонується наступне. Якщо якогось одного суддю в якомусь суді підозрюють у скоєнні злочину, то починається перевірка всіх. А це величезна можливість для зловживань, для того, щоб підвішувати на гачок суддів.
Все одно рішення РНБО, указ президента потрібно виконувати, а також те, що наші іноземні партнери від нас хочуть для того, щоб ми рухались у ЄС. Над цим треба працювати, це має стати пріоритетом. У судовій владі, а Верховний Суд стоїть на чолі цієї влади, і я сподіваюсь, що зараз ми якісно закінчимо те, що нам не вдалося в 2016-2018 роках. Тоді ж така ідея і була: зробити нормальною, здоровою найвищу інстанцію, а далі потроху рухатися. Ви пам’ятаєте…
– Щось не вдалося.
– Трохи вдалося. Тоді туди, дякувати Богу, потрапила оця прогресивна частина людей. Серед них багато тих, хто раніше не був суддями, – науковці, адвокати. І чимало кар’єрних суддів достойних. Але недостатньо. Тепер треба зробити так, щоб таких людей там була не меншість, а більшість. Думаю, ми на це здатні.
– Декларації доброчесності – це один з інструментів перевірки суддів. Ще один – майнові декларації. А що ще може бути?
– У звіті ЄС перелічено: майнові декларації, декларації доброчесності, участь інших органів, окрім ВККС, в аналізі цього (НАЗК, НАБУ і т.д.). Ідея в чому? Взяти і придивитись до цих суддів, використовуючи такі інструменти.
– А є якісь дедлайни щодо цього придивитись?
– Це хороше питання. Тому що це триваюча історія, і Вища кваліфкомісія сама визначає, що їм потрібно, щоб узяти зараз і пріоритезувати, наприклад, Верховний Суд. Але для того, щоб це виконати вчасно, як нам необхідно для руху до ЄС, і це не затягнулося на безкінечно, треба трохи закон поміняти. Зокрема щоб суддів, знову ж таки, не залишати в підвішеному стані. Сказати, наприклад, що за 12 місяців ВККС перевіряє всіх суддів Верховного Суду. Або всіх суддів Верховного Суду і ще якихось важливих судів. Для того, щоб це виконати, зробити цей інструмент дієвим, а не просто формальністю. Бо якщо ми вийдемо і скажемо: там немає корупціонерів, всі класні, нам точно ніхто не повірить.
– Ми можемо сказати, що ми все ще їх перевіряємо.
– Ми не можемо так сказати, бо там написано: розібратися з корупціонерами у Верховному Суді, а не почати перевіряти. Наші європейські партнери вже не перший раз із нами мають справу.
– Історія з трьома суддями, у яких НАБУ знайшло мічені купюри у справі Князєва, викликає немало запитань. Головне з них – чому вона не мала продовження і нікому не вручили підозри. Що ви думаєте з цього приводу?
– З того, що нам відомо, нібито була проблема із суб’єктивною стороною, щоб довести умисел. Умовно кажучи, гроші знайшли, а судді кажуть, що купили в обміннику поруч чи це ми до Князєва зайшли, сказали: “Позич”, а він і позичив. Тобто складно було нібито з оцією частиною. Але це точно до НАБУ, ми достеменно не знаємо, що там у них відбується у цій справі. Та я щось таке чув недавно, що, можливо, ця історія матиме продовження. Я не знаю, наскільки це правдиво. Але що хочу сказати? Це не вирішить питання. Максимум, який тут може бути і в який я не вірю, – ми притягнемо до кримінальної відповідальності, якщо доведемо їхню провину, чотирьох суддів.
Та сама динаміка з ОАСК. Там так само п’ятеро чи шестеро суддів підозрювані. Там якось все в’яло рухається через те, що процесуальними правами зловживає сторона захисту і т.д.. І я не дуже вірю в те, що це в щось виллється, але навіть якщо всіх цих суддів притягнуть до кримінальної відповідальності і звільнять з посад, то з усього ОАСК – це одна десята, тому що там 49 суддів, і з ними також треба розбиратись. Але вони вже йдуть на кваліфікаційне оцінювання і вже скоро будуть співбесіди з деякими з них у рамках цього оцінювання.
– Як бути з новим конкурсом до Верховного Суду за участі міжнародних експертів і громадськості, про який каже Білий дім?
– Щодо громадськості, то вже є Громадська рада доброчесності, яка працює. Відносно міжнародних експертів, то у нас є хороша практика конкурсів на посади в різні органи. Звісно, все залежить від того, в якій формі проходитиме конкурс, які будуть експерти. Бо, на жаль, ми більше не застосовуємо ту класну формулу з Громадською радою міжнародних експертів, яка була з Вищим антикорупційним судом, який досі – найкращий приклад суддівського добору в Україні.
Тоді було 6 міжнародних експертів, а потім ми чомусь перемістились у формулу, де є три іноземці й три українці. І попри те, що іноземці мають вирішальний голос, все одно представники нашого суддівського корпусу, від політичної влади чи хто б їх там не делегував, на жаль, як правило не сприяють об’єктивному, хорошому і доброчесному добору. І тим більше, що Рада суддів делегувала представників у дорадчу групу, яка вибирає як суддів Конституційного Суду найгірших представників із тих що були. Романюка – колишнього голову Верховного суду часів Януковича, який підтримував закони 16 січня. Кузьменка, який людина Вовка, і це на “плівках Вовка” чути.
Я вважаю, що Раду суддів має бути просто ліквідовано. Це чи не останній такий справжній бастіон суддівської мафії серед органів суддівської влади. От точно, що вони не мають робити, так це делегувати своїх представників у ці важливі органи. Тому що якість тоді драматично падає вниз. І ми маємо зараз величезний ризик з відбором суддів Конституційного Суду.
– Повертаючись до нового конкурсу на посади суддів Верховного Суду. ВККС визначатиме умови?
– Участь міжнародників точно потрібна, тому потрібні зміни до закону. Тому що зараз не передбачено участі міжнародників у доборі суддів Верховного Суду. Але її має, я думаю, бути передбачено разом із громадськістю.
Ще один важливий момент. Зараз до Антикрупційного Суду ми будемо добирати ще 25-х суддів, тому що їм не вистачає суддів. І зараз фактично формується новий склад Громадської ради міжнародних експертів, де шестеро із шести – іноземці. Я вважаю, що її і треба використати і для добору до Верховного Суду, якщо вона все одно вже буде, і для формування, до речі, двох адміністративних судів, які мають з’явитись замість ОАСК.
– Коли вони мають з’явитись і що зараз взагалі відбувається з суддями ОАСК після його ліквідації?
– Судді все одно є суддями. Дехто з них уже в розкладі на кваліфікаційне оцінювання. Ми в Фундації DEJURE зробили аналітичний матеріал, який називається “48 друзів Вовка”. У всіх такий строкатий послужний список, що цих суддів більше не можна підпускати до правосуддя. Попри те, що там є невеличка частина тих, хто не за Вовка, це не має жодного значення. Але подивимось, що про це напише Громадська рада доброчесності в рамках уже відновленого кваліфонцінювання, як на це відреагує ВККС.
Дехто з них пройшов кваліфоцінювання ще у ВККС Козьякова. Це буквально кілька людей. А решта мають постати вже перед новою ВККС у рамках кваліфікаційного оцінювання. Ну, і мають бути ухвалені відповідні рішення. Але позбутися цих суддів – це одне, інше – створити нову інституцію, щоб належно розглядали ці справи. І тут дуже важливо, що цих інституцій має бути дві.
Тому що була неприродно суміщена юрисдикція в ОАСК з розгляду позовів, які стосуються місцевих органів у Києві, які розглядають такі ж справи, як інші 26 окружних судів в Україні. А є зовім інше – центральні органи виконавчої влади, тому що юрисдикція ОАСК поширювалась на все, що фізично знаходиться у місті Києві. Це дуже неприродна історія і величезна влада у межах одного суду. І щоб не повторити історію і не робити ОАСК 2.0, це потрібно розділити й вивести в інший суд, який розглядатиме справи щодо органів влади державного рівня.
Тут у нас є приклад Вищого антикорупційного суду, де хороша модель і був найуспішніший добір суддів. Я вважаю, що за такою ж моделлю має бути сформовано адміністративний суд, який би розглядав справи, пов’язані з органами влади центрального рівня. Так не тільки я думаю. Так думають і наші друзі з США. У цьому листі Білого дому чітко написано, що це мають бути два суди. І друзі з МВФ так само думають. У документі є про розширення, вказаний адміністративний суд, але написано про справи центрального рівня. Там таку саму логіку закладено, що суд має бути окремий для розгляду цих справ.
Тому що це Національний банк, це Міністерство фінансів, Міністерство економіки, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та інші міністерства і ЦОВВ. Це також міністри і їхня публічна служба. Ви ж пам’ятаєте, як свого часу судді ОАСК відсторонили Уляну Супрун і поновили Насірова. Тобто це фантастично важливі справи. Недаремно його свого часу називали другим Конституційним Судом. Тому створення адміністративного суду – це нині також один із пріоритетів, які ми маємо зробити наступного року для того, щоб рухатись до ЄС.
– Зараз уже триває кваліфоцінювання суддів. Ви сказали, що ухвалено спільні критерії ВККС і ГРД. Чим вони відрізняються від того, що було раніше?
– Від того, що було, вони різняться рівно тим, що вони є, раніше їх просто не було. Вірите чи ні, але попередня ВККС оцінила три тисячі суддів на основі… нічого. На основі просто власного переконання, що дико. Не треба тоді дивуватися, що у нас із трьох тисяч, яких оцінили, лише 15 звільнили. Бо не було жодного критерію, про які ВККС вийшла би і сказала: “Ось цього не можна”.
Саме тому, що ніхто цю рамку не встановив, у нас такий бардак далі в судах. Бо ні ВККС, ні ВРП, які за це відповідальні, у межах яких нормальна поведінка, а за межами ви будете звільнені чи покарані. От, власне, тому ми стільки й боремося задля переформатування цих органів, для формування цих стандартів. Щоб судді нарешті зрозуміли, що їм можна робити, а чого не можна. Бо до того і досі – це хаос. Я сподіваюсь, що оцінювання, яке зараз триває, в цьому допоможе. Бо люди бачитимуть, що починаючи від зараз, отак-от не можна.
– Можете розказати про ці спільні критерії?
– На сьогодні затверджено 18 пунктів. Перший із них – майновий. Якщо майно явно не відповідає доходам або якщо вони не пояснили – до побачення. Це конституційна вимога: якщо суддя не може пояснити, все очевидно.
Суддям також доводиться пояснювати поїздки на окуповані території чи територію рф без крайньої потреби. І досі ми чомусь не можемо визначитись, правильно це чи неправильно. Ще один пункт – затягування справ, наприклад, про п’яне водіння (хоч там так прямо не написано), коли судді їх кидали в шухляди, і правопорушники позбавлялись відповідальності, а потім знову п’яні, перебуваючи за кермом, убивали людей.
Також важливий критерій – це ухвалення рішень під тиском, під явним політичним впливом. Неетична поведінка, заборона мирних зібрань тощо. Тобто, йдеться про більшість речей, які є неприйнятними практиками для суддів.
Але це не вичерпний список. Громадська рада доброчесності використовує свої критерії – вона це задекларувала. Вони ширші. Було б більше часу, я вірю, вони б домовились із ВККС про переважну більшість, якщо не про всі. Але вони задекларували, що будуть у процесі ці спільні критерії ще доповнювати.
Це так звані червоні критерії. Якщо хоч один спрацьовує, то з суддею мають попрощатися. Є в ГРД також список жовтих критеріїв, і вони про це говорять. Але вони їх поки що не публікували, бо ведуться дискусії. Це ті, які залежно від тяжкості, від обставин можуть як мати наслідком звільнення у результаті визнання судді недоброчесним, так і не мати.
Спільні критерії, затверджені ВККС і ГРД, – це дуже важливо, бо принаймні тепер судді знають, що так не можна робити. При цьому вже ні ВККС, ні ГРД не зможуть відступити і сказати: “Ну то й що, що в людини $50 тис. годинник коштує, а він не може пояснити, де взяв гроші, щоб його купити”. Чи ну й що, що по судді відкрито сім кримінальних справ чи він їздив 76 разів на окуповану територію. Це буквально приклади з кваліфікаційного оцінювання, конкурсу до Верховного Суду, які були при попередній ВККС. Написали, що немає причин не довіряти судді, доброчесність аж пре.
Принаймні зараз ці 18 пунктів виглядають так, що всі учасники цього процесу серйозно налаштовані.
– Чи можна під час оцінювання суддів врахувати наявність російських паспортів? Бо, з одного боку, ми розуміємо, що в умовах війни у наших правоохоронців немає доступу до інформації і вони не комунікують з країною-агресором. З іншого – не хочеться, щоб у наших судах працювали люди, які мають друге громадянство і російський паспорт. Якщо пам’ятаєте, Князєв після звільнення судді Богдана Львова заявляв, що звернувся до СБУ і попросив перевірити всіх суддів Верховного Суду на можливу наявність іншого громадянства. Ви бачили десь результати цієї перевірки?
– Не бачив. Більше того, ми офіційно і неофіційно багато разів зверталися до Служби безпеки України і питали: а що ж відбувається? Понад те, ми звертались і казали: “Подивіться, наприклад, на суддю Симоненко, яка 2015 року отримала російський ІПН (податковий номер) від окупаційної влади в Севастополі, де її рідна сестра працювала на той час, а сама Симоненко заявляла, що нас із росією “посварили політики””. Ми казали: ось є ці факти, перевірте, будь ласка, цю пані на предмет того, чи є в неї російський паспорт. Нам написали у відповідь, що в СБУ такої інформації немає, перевірка здійснюється. Кілька місяців по тому “Схеми” виходять із розслідуванням про те, що вони знайшли російський паспорт у Симоненко.
І вона ж не одна така. Колишній голова Вищої ради правосуддя Бенедисюк, який все ще суддя Верховного Суду, мав російський паспорт, тому що працював суддею у військовому суді в російській федерації у 90-х роках. І коли ми його багато років підряд публічно питали, “де докази виходу вас із російського громадянства”, жодного разу він їх не надав. І коли ми питали у Служби безпеки: а де, а як, неофіційна відповідь була приблизно такою, що вони не можуть перевірити.
Тоді питання: а як ви зробили ствердження, що у Львова є російський паспорт, а у Князєва немає? Тому що Князєв, коли до них звернувся, вони йому досить швидко відповіли: ми перевірили вас, пане Князєв, у вас точно немає. А як тоді щодо решти. Якщо більше року ми перевіряємо всіх решту суддів Верховного Суду, яких півтори сотні, ми через 150 років закінчимо цю перевірку? Існуватиме Україна на ту мить, якщо у нас іменем України у найвищій судовій інстанції ухвалюють рішення російські громадяни? Тому це проблема дуже велика.
Петиція Аліни Михайлової про позбавлення Львова українського громадянства набрала ще тоді дуже швидко 25 тисяч голосів. Бо він очевидно має російське, як стверджує СБУ. Ну бо якщо вірити версії, що паспорт йому підкинули, то квартиру в Москві, дружину, тещу і доньку росіянок – теж підкинули? Досі рішення немає. Комісія з громадянства пише якісь відписки, нічого не відбувається. Навпаки, зараз активно триває процес в Київському окружному адмінсуді, і Львов має всі шанси поновитися в Верховному Суді. Оце буде номер.
– Все ж таки, як бути з такими перевірками щодо громадянства іншої країни? Адже теоретично може бути не лише російське громадянство.
– Нам, безумовно, потрібен механізм перевірки суддів на наявність громадянства інших держав. І це виглядає так, що ми не можемо дати собі раду в цьому питанні. Бо ні на етапі призначення, ні на етапі кваліфікаційного оцінювання, ні в процедурі спецперевірки, ні в інших процедурах виглядає, що ніхто тобі навіть питання не ставить про інше громадянство. І ніяк цього не досліджує. Тобто теоретично, а то і практично, запросто можлива історія, в якій навіть на цьому конкурсі, який оголосили на майже 1 100 суддівських посад, може прийти людина з російським паспортом у кишені, і ніхто її про це навіть не спитає.
– Як ви вважаєте, чи не буде спроби зірвати кваліфоцінювання суддів ОАСК, як це було за попереднього складу ВККС?
– Думаю, абсолютно реально, бо вже пішли перші реальні рішення щодо конкретних суддів, а це ж досить цінний актив – судді, які можуть ухвалити що завгодно. Дуже може бути таке, що з найвищих кабінетів валитимуть це, намагатимуться якимось чином впливати на членів ВККС. Або, якщо це не вийде – скасовуватимуть рішення через Велику Палату ВС. До речі, до неї щойно вибрали двох недоброчесних суддів, які брехали в деклараціях доброчесності, приймали рішення під впливом, мають проблеми з майном і так далі.
Тому що комусь дуже не сподобається, що суддів певних судів, в яких вкладено багато, які дуже корисні, знімають із посад. А це те, чого вимагає суспільство, це вимога Майдану, яку нарешті через 10 років почнуть реалізовувати. А до того ж, це й вимога наших міжнародних партнерів, США і ЄС, прямо прив’язана до допомоги Україні. Можете собі уявити рівень суспільної напруги, якщо, не дай Боже, цей процес просто припиниться?!
Автор:
Джерело: “Цензор.НЕТ”
Tweet
