Російські загарбники розстріляли поранених полонених українців в Авдієвці про яких домовлялось командування

Російські виродки розстріляли 6 полонених українських воїнів на позиції Музей (на Зеніті). Про це повідомляє Telegram-канал DeepState який веде хронологію протистояння агресору.

Як зазначають активісти побратими впізнали бійців з відео, яке нещодавно поширилося московитами у мережі. На кадрах розстріляні тіла лежать у приміщенні Гаража №1.

Музей знаходився на території колишньої в/ч Зеніт. Через те, що позиції декілька днів були в оточенні, всім, хто був ходячий, довелося з боєм прориватися до основних сил. Але, було 4 неходячих бійців (поранені) та 2 ще ходячих, які не мали шансів без евакуації пробитися.

Відтворена активістами DeepState хронологія тих подій виглядає таким чином:

• Прорвавшись до Царської охоти через трубу, ворог потім використав ще один вихід у 1500 метрах вище Зеніту. І відповідно, почав там закріплюватися. Окупанти продовжили тиск з Опитного, рухаючись до своїх  там. Об’єднавшись, вони утворили оточення Зеніту.
• Довгий час не приймалося рішення про відхід, аж поки 13.02 не почало закінчуватися БК та запаси води. Була невдала спроба деблокуватися як раз бійцями, які були потім розстріляні. Розуміючи вже трагедію та безперспективність оборони, було дано команду прориватися з боєм малими групами.
• 14.02 почався вихід малими групами, а пораненим пообіцяли евакуацію, яка мала прибути 15.02. З 5 пораненими залишився один із вцілілих бійців. Інший боєць Панда перед смертю напише: “Мені похуй, що зі мною буде, а хлопців шкода”. Наступного дня, орієнтовно з 12 години на позицію прийшли рашисти, а вже 16.02 в рашистських медіа з’явилися кадри розстріляних бійців.
• Швидше за все, хлопці були розстріляні одразу 15.02.

Серія помилок і затягування з рішучими діями привели до такої трагедії. А росіяни вчергове довели, що їм наплювати на всі правила війни та домовленості.

Про цей епізод пише також видання “Слідство Інфо”, журналісти якого поговорили з матір’ю, дружиною і сестрою трьох українських захисників, яких поранених залишили на позиції «Зеніт».

Катерина, брат якої — Іван Житник з позивним «Джанго» — два роки в Авдіївці в складі 110-ї бригади ЗСУ, розповіла журналістам «Слідства.Інфо» про те, що їй подзвонив Іван і сказав, що він поранений і разом з ним у шахті ще четверо поранених бійців бригади та один військовий, котрий був здоровим, але вирішив залишитись з побратимами.

«Їм (пораненим) сказали, щоб вони чекали машину, а всіх цілих забрали. І вони цю машину чекали півтори доби. І коли вони зрозуміли, що ніхто за ними не приїде, то почали всім дзвонити. Ваня коли мені дзвонив, у нього такі болі були, його там обкололи всім, що в них залишалось, але медикаменти закінчувались і їжа теж», — розповідає жінка.

Розмова між братом і сестрою потрапила в соцмережі, хоч Катерина каже, що нічого не публікувала, але скинула запис розмови родичам.

В обід зять Катерини по відеозв’язку набрав «Джанго».

«Брат сказав, що командування домовилось, щоб їх забрали росіяни, бо наші до них вже не дістануться», — каже Катерина.

Під час цієї відеорозмови зять Катерини побачив на відео, як зайшли в шахту росіяни і сказали всім виходити: «І зять каже нам: я бачу, як заходять росіяни, і говорять: «Встали, вийшли, ми вас нести не будемо». Зять ще намагався з ним побалакати, а вони сказали брату вимкнути телефон».

Пізніше боєць 110-ї бригади Віктор Біляк сказав «Слідству.Інфо», що був із пораненими бійцями на «Зеніті» до його евакуації звідти. Журналісти побачили відео в російських пабліках, де видно убитих у формі ЗСУ, один з них з перебинтованою головою. Відео зняте на позиції «Зеніт». В одного з убитих на руці є татуювання у формі хреста. Віктор Біляк ідентифікував цього чоловіка, як Андрія Дубницького з позивним «Байрактар», — бійця 110 бригади. 14 лютого він залишався на позиції «Зеніт» разом з іншими пораненими.

«Він мене набрав о 7 ранку, але ми спали. Ми о 10 ранку поговорили. Він поранений в пах, перемотаний, старався жартувати, розплакався. Потім ми переписувались… Останнє повідомлення було о 12:00, що буде полон. Усі листування в мене залишились», — говорить «Слідству.Інфо» Людмила, дружина «Байрактара».

16 лютого, Людмила поїхала у військкомат, щоб дізнатися щось про чоловіка, однак там їй нічого не відповіли: «Мені сказали, що звʼяжуться, але ніхто не звʼязався, я вирубилась».

Людмила прокинулась ввечері і почала шукати інформацію про чоловіка у російських пабліках.

«О 22:30 я знайшла це відео, я впізнала його за татуюванням. Його співслужбовець мені підтвердив, що це він. Ніхто після цього мені не дзвонив, нічого. Сьогодні просили ДНК-тест дочки, якщо що, я віддала всі документи, дані паспорта, військовий квиток. Його призвали 8 березня 2022 го року, і відтоді він весь час був в Авдіївці… Доньці було 4 місяці, коли його мобілізували», — каже жінка.

Разом з Андрієм Дубницьким на російському відео був Георгій Павлов з позивним «Панда». Його впізнала мама Інна.

Георгій «Панда» Павлов — контрактник, служив з 2015-го. У 2017 був у Маріуполі, потім його перевели у 110-ту бригаду, останній рік він служив на позиції «Зеніт». Жінка каже, що військові три дні чекали на евакуацію.

«Вони три дні чекали машину, він іще тоді не був поранений, і 14-го отримав поранення, в нього осколкові поранення, спина… Я його дуже просила, синок, здайся в полон, ти мені потрібен живий — в нього маленька дитина — 5 років, син Андрюша, а він каже: «Мамо, я воїн». Хотілось би вірити, що вони живі. Найбільше, що я зараз хочу, — це знайти свого сина. Хочу побачити свого сина — йому буде 30 років в цьому році», — каже Інна.

Через кілька годин після розмови із журналістами «Слідства» жінка написала повідомлення, що впізнала тіло сина на тому самому російському відео з вбитими українськими бійцями.

Катерина — сестра бійця «Джанго» — теж до останнього сподівалася, що її брата полікують і обміняють.

«Я сподіваюсь, що вони їх там, у Донецьку, підлікують, у нього ноги опухлі. Хоч би їх не розстріляли», — говорила зранку журналістам Катерина.

Однак на російському відео жінка впізнала тіло Івана по одягу й пляшці з водою, яку він тримав в руках, коли їх виводили з шахти росіяни. Іван якраз розмовляв з рідними по відеозвʼязку, коли окупанти зайшли в їхній імпровізований шпиталь в шахті.

Журналісти «Слідства.Інфо» звернулися за коментарем у пресслужбу 110-ї окремої механізованої бригади. Там відповіли, що потрібно перевіряти інформацію: «Я не можу ні підтвердити, ні заперечити, треба перевірка, верифікація. Штатний розпис — це інформація для службового користування, в мене немає доступу до цієї інформації… Я бачив це відео, але якби це була правда, росіяни вже з цього розігнали б істерику, що ми кинули поранених. Це можуть бути хлопці з іншої позиції, інших місць, іншого часу».

Російські загарбники  захопили позицію «Зеніт», що на південному сході Авдіївки 15 лютого 2024 року. В ніч з 16 на 17 лютого Головнокомандувач армії Олександр Сирський заявив, що ЗСУ вийшли з Авдіївки, а командувач Оперативно-стратегічного угруповання військ ЗСУ «Таврія» бригадний генерал Олександр Тарнавський написав у своєму телеграмі, що:

«Вихід особового складу з Авдіївки відбувався відповідно до плану, розробленого з урахуванням різних сценаріїв та можливої зміни оперативної обстановки. Та все ж… деяка кількість українських військовослужбовців потрапила в полон. Відповідні українські інституції звернуться до міжнародних гуманітарних організацій та країн-посередників, щоб було забезпечене гуманне поводження противника з військовополоненими, згідно з нормами Міжнародного гуманітарного права, та щоб наші воїни повернулися на Батьківщину. Боротимемося за звільнення всіх побратимів».