Як вони собі насудили: «Шабашим, шабашим». Як судили голову Харківського адмінсуду

Вищий антикорупційний суд визнав винною в передачі неправомірної вигоди голову Харківського адмінсуду Ольгу Панченко і призначив їй 5 років позбавлення волі.

Вищий антикорупційний суд визнав винною в передачі неправомірної вигоди голову Харківського адмінсуду Ольгу Панченко і призначив їй 5 років позбавлення волі.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 31 січня.

Нагадаємо, що 21 вересня 2020 року працівники НАБУ і СБУ зайшли у кабінет Панченко, після того як вона начебто передала 3000 доларів судді очолюваного нею суду Олені Заічко за прийняття судового рішення.

Панченко провину не визнала і тільки через понад 2 роки, під час судового розгляду, в одному з останніх засідань озвучила свою версію подій. Вона запевнила, що того дня тільки повертала гроші, які Заічко кілька днів тому залишила в кімнаті відпочинку, суміжною з кабінетом голови суду. Начебто колега сама поділилася з нею хабарем, а Панченко обурилася і віддала їй гроші. Також Панченко стверджувала, що Заічко могла діяти з мотивів помсти і, сподіваючись, на кар’єрне просування після викриття голови суду.

ВАКС вважає, що версія про залишення Заічко грошей в кімнаті відпочинку не підкріплена ніякими доказами. Ця інформація ні разу не лунала під час досудового розслідування та не могла бути своєчасно перевірена і підтверджена чи спростована детективами. Дивним видається той факт, що Панченко та її захисники не намагались отримати доказів відвідування Заічко кімнати відпочинку ввечері 17 вересня 2020 року. Панченко сама повідомила у своїх показаннях, що в Харківському адмінсуді працює камера відеоспостереження, яка фіксує вхід у кімнату відпочинку. У матеріалах кримінального провадження немає даних, що захисники звертались до суду з метою отримання записів відеоспостереження за 17 вересня 2020 року.

Натомість усі інші відеозаписи свідчать, що суддя Заічко завжди входила у службовий кабінет Панченко та суміжну з ним кімнату відпочинку з боку приймальні, тому твердження захисту про переважно вільний доступ до кабінету голови суду з боку кімнати відпочинку не підтверджується.

Якщо вірити версії обвинуваченої, то побачивши гроші в шухляді столу, вона не заявила у правоохоронні органи, а узяла їх і зберігала у себе три дні. ВАКС вважає, що така поведінка є нетипова, нераціональна і у певній частині така, що суперечить законодавству. І водночас телефонні розмови у ці дні спростовують показання Панченко, що вона обурювалась вчинком Заічко і хотіла якнайшвидше повернути їй гроші.

Йшлося про те, що Заічко має залишити без змін раніше вже ухвалене нею рішення, яким Департамент Харківської міської ради зобов’язали видати містобудівні умови ЖБК «Слайс», і не задовольняти заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

У судовому засіданні досліджувалися записи розмов, здобуті під час негласних слідчих дій, а також із відеокамери, що працювала в службовому кабінеті Панченко.

У суддів не викликає сумніву, шо запитання Пачненко «мы сможем закрыть … вопрос?» стосувалося саме рішення у справі ЖБК «Слайс» за умови передачі неправомірної вигоди. На відеозаписі камери спостереження зафіксовано, як Панченко робить паузу та показує жест із трьох піднятих догори пальців, після чого продовжує фразу «мы сможем закрыть … вопрос?».

Захист стверджував, що при демонстрації трьох пальців йшлося про кількість робочих днів, протягом яких Заічко мала ухвалити рішення. Колегія суддів ставиться до цього критично, оскільки жест із пальцями очевидно суперечить репліці «мы сможем завтра закрыть … вопрос?» і факту подальшої передачі 3000 доларів.

У вироку наводиться зміст останньої розмови між Заічко і Панченко перед викриттям.

П: Шабашим, шабашим?

З: А шо робить?

Панченко дістала зі свого столу прямокутну папку авторферату дисертації та передала її Заічко, сказавши:

П: Шабашим? Кандидат кандидату.

Заічко узяла з папки конверт білого кольору та відкрила його, побачила долари і запитала:

З: Це слайс?

П: Да.

З: Может что-то…?

П: Не-не-не нет, так, давай все нормально пожалуйста, мне все дали, не переживай.

З: Так давай, давай. Точно?

П: Точно.

Панченко взяла зі столу папку та ще раз передала її Заічко. Розмова продовжилася:

З: Слышишь, но… могли бы и тридцать.

П: Ну, понимаешь, я же тебе говорю, ко мне обратились люди.

З: Мне стыдно.

П: Угомонись.

З: Ну пожалуйста, пожалуйста.

П: Я тебе говорю все нормально…

З: Ну пожалуйста, мне стыдно.

П: Мы ж как бы нормально общаемся.

П: Это принесли по этому вопросу, я не могла людям отказать, я ж говорю, что не хочу участвовать в этих ваших перипетиях, поэтому и такие, такие ситуации. Мне сказали, что если был бы какой-то кипиш, мы узнаем, что это какая-то херня, то никто ничего не допустит, поэтому все должно быть тихо лепно, это самое…

Далі до службового кабінету Панченко зайшли співробітники СБУ та детективи НАБУ та розпочали слідчі дії.

Зі змісту розмов вбачається, що у залишенні рішення без змін були зацікавлені представники Харківської міської ради. Суддя Заічко ходила радитись із Панченко як головою суду. Свого часу її рішення на користь кооперативу, який пов’язували з оточенням Кернеса, викликало скандал. Адже після цього рішення суддя отримала у власність квартиру в новобудові, яку приватизувала на двох своїх дітей. Через кілька місяців заяву про перегляд рішення подав громадянин Буряк, який не був учасником справи, але відомий численними судовими позовами. Панченко рекомендувала залишити рішення без змін, обіцяючи Заічко підтримку як свою, так і впливових людей, заінтересованих у цій справі:

— … мне обещают поддержку твою во всех эшелонах в том плане, если ты оставишь решение суда без изменения свое. Если на тебя будут наезды у меня есть понимание, что тебя в обиду не дадут;

— … они хотят, чтобы все осталось без изменения, вот, у них сложилось впечатление, что тебя смущает мое безразличие к этому вопросу;

— … если ты отменишь свое же решение, на меня обидятся,… а с другой стороны, если ты его не отменишь, то обещают, и у меня есть основания допускать, что нас с тобой не оставят поза увагой, понятно?

Заічко, у свою чергу, розповідала, що рішення на користь «Слайсу» начебто прийняла випадково, підписавши підкладене помічницею рішення, не читаючи його. Тому Заічко говорила Панченко, що нібито хотіла б відмінити це своє рішення «из чувства страха».

У судовому засіданні свідок Буряк заперечив, що подавав заяву про перегляд рішення у справі ЖБК «Слайс». Це підтверджується також висновком почеркознавчої експертизи.

Колегія суддів зазначає, що за результатами розгляду має лише одне питання, щодо якого є сумнів, — це авторство заяви про перегляд рішення.

Але водночас заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами надійшла до суду в офіційний спосіб і була зареєстрована в автоматизованій системі документообігу суду. Тож суддя Заіяко мала її розглянути і не мала підстав усунутись від цього процесу, і саме обвинувачена Панченко запропонувала та надала їй неправомірну вигоду.

Версія захисту, що заяву від імені Буряка організувала сама Заічко, щоб мати привід скасувати своє рішення, на думку суду, не підтверджується жодним доказом. Буряк не зміг пояснити, чому не звернувся до суду з письмовою заявою про те, що він не є заявником. Хоча кілька разів прибував у приміщення Харківського адмінсуду, був обізнаний про час та дати судових засідань, але не вважав за потрібне повідомити особисто суду свою непричетність до написання цієї заяви. При тому, що Буряк був досвідченим заявником і неодноразово звертався до державних органів, у тому числі судів, та органів місцевого самоврядування.

І водночас суд дійшов висновку, що обставини подачі заяви про перегляд рішення не створють сумніву щодо скоєння злочину, не впливають на висновок про винуватість особи.

Стороною захисту надано низку документів про те, що Заічко могла керуватись мотивом помсти та карʼєрного зростання при спілкуванні з Панченко.

Колегія суддів пояснила, що мотиви викривача корупційного злочину мають значення лише тоді, коли йдеться про провокацію. В інших випадках тривалі неприязні особисті стосунки, конфлікти на тлі професійної діяльності, прагнення до карʼєрного зростання і бажання помсти не мають значення для правової кваліфікації. Позаяк сторона захисту категорично заперечувала наявність провокації, заперечуючи сам факт надання неправомірної вигоди, то ці обставини не спростовують висновок про винуватість особи.

Крім того, досліджені телефонні розмови, на думку суду, не свідчать про ворожі стосунки між Заічко і Панченко аж до тієї міри, що це вплинуло б на законність дій викривача.

Суд зазначає, що до його компетенції не входить оцінка особи викривача на предмет дотримання моральних та етичних стандартів, норм професійної етики та компетентності, якщо не йдеться про надання завідомо неправдивих показань, ознак чого суд не віднайшов.

Наполягаючи на штучному створенні правоохоронними органами підстав для початку досудового розслідування, спотворенні фактичних обставин і здійсненні надмірного впливу на Панченко з метою схилити її до злочину, сторона захисту не вважає це провокацією у її класичному розумінні, оскільки обвинувачена заперечує сам факт вчинення нею протиправних дій.

ВАКС вирішив, що провина Панченко доведена поза розумним сумнівом. Вироком суду їй призначено 5 років позбавлення волі. Як відомо, закон передбачає покарання від 4 до 8 років тюремного покарання (ч.3 ст.369 ККУ).

Суд не застосував додаткове покарання у виді конфіскації майна, оскільки обвинувачена скоїла злочин уперше і не доведено, що діяла з корисливих мотивів.

Джерело:  «Судовий репортер»

You may also like...