Черговий наступ на права людини: громадянське суспільство можуть відсторонити від моніторингу тюрем
Пенітенціарна система України активно декларує і публічно наголошує на своїм реформуванні. Але за тридцять років незалежності України кримінально-виконавча система так і не змінила свою репресивно-каральну парадигму.
Попри прописану законодавством мету кримінального покарання — ресоціалізацію особи, яка вчинила кримінальний злочин з подальшою соціальною адаптацією, ми часто спостерігаємо зовсім інше: брутальні порушення прав людини в місцях позбавлення волі — системні катування, жорстоке, нелюдяне поводження. Керівництво тюремного відомства вчергове намагається закрити пенітенціарні заклади від громадського нагляду, приховати порушення прав людини.
Візити без попереджень
Як ми можемо дізнатися про порушення прав людини в місцях несвободи? Тільки побувавши в цих закладах безпосередньо, через спілкування з ув’язненими на умовах анонімності.
До 2012 року це було взагалі неможливо і нереально, з області фантастики. Система була закрита наглухо і ми отримували безальтернативну інформацію від самого відомства: мовляв, “у нас все добре і ми боремося з порушеннями прав людини власними силами”. А правду про становище із правами людини в місцях позбавлення волі ми дізнавалися від жертв катувань тільки після їх звільнення.
21 липня 2006 року на вимогу Ради Європи Україна ратифікувала Факультативний протокол до Конвенції ООН проти катувань, чим зобов’язалася протягом року створити один або декілька національних превентивних механізмів з запобігання катуванням. І тільки 25 травня 2012 року в новій структурі Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини було створено спеціальний структурний підрозділ — Департамент з питань реалізації національного превентивного механізму.
08 квітня 2014 року Верховною Радою України був ухвалений Закон “Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засуджених до європейських стандартів”, що вніс зміни до статті 24 КВК України: право на візити без попереджень та спеціального дозволу (акредитації) було надано представникам громадськості в статусі помічників народних депутатів, а також лікарям і журналістам.
Саме завдяки цьому мандату співробітники ХПГ здійснили сотні візитів без попереджень, виявили десятки сотень порушень прав людини, оприлюднили цю інформацію, намагалися ініціювати державне реагування через компетентні органи.
Темрява боїться світла
Але громадські монітори є незручними для керівництва пенітенціарної системи. Схоже, на керманичів ДКВС, те, що відбувається за колючим дротом, не бажано оприлюднювати, а тим більше не варто повідомляти про це до компетентних органів, ініціювати кримінальне провадження і наполягати на його логічному завершенні.
Тому система намагається час від часу ініціювати зміни до статті 24 КВК, звузивши положення про право помічників народних депутатів здійснювати візити без попереджень. Насправді народні депутати не так часто здійснюють візити в пенітенціарні заклади, тому і делегують ці права своїм помічникам, які працюють здебільшого на громадських засадах.
Востаннє такий напад з боку керівництва пенітенціарної системи на права помічників народних депутатів ми спостерігали 2019 році: депутати Верховної Ради внесли проєкт закону № 10243, чим намагалися позбавити правозахисників права доступу до установ виконання покарань, а засуджених — надії на справедливість. ХПГ тоді писала про це у статтях “Вхід заборонено” та “Темрява” проти “світла”.
Через моніторингові візити були виявлені факти масового побиття і катування в Олексіївській виправній колонії №25. Адвокати ХПГ наполягають на притягненні до відповідальності причетних.
Останні візити без попереджень продемонстрували брутальні порушення прав людини в Темнівській виправній колонії №100, Качанівській виправній колонії № 54, Харківській виправній колонії № 43 та інших виправних закладах. Ми провели дослідження щодо відправки кореспонденції та з’ясували, що в 37 пенітенціарних установах майже відсутня практика звернень до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, прокуратури і правозахисних організацій, що викликає занепокоєння і спонукає представників громадськості частіше їздити без попереджень в ці заклади.
За добрими намірами — порушення прав людини
Нещодавно під брендом реформування пенітенціарної системи через законодавчі зміни заступниця Міністра юстиції Олена Висоцька представила представникам Комітетів Верховної Ради України з питань правової політики та з питань правоохоронної діяльності ряд законопроєктів.
“Мета законодавчих змін — забезпечити відповідність законодавства України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цими законопроєктами ми наближаємося до ЄС”, — зауважила пані Висоцька.
Кожен з цих проєктів потребує окремого публічного обговорення і експертного дослідження. Але серед цього “пакету” Мін’юст активно просуває Проєкт закону №5884 від 02.09.2021 року “Про створення подвійної системи пенітенціарних інспекцій”, яким вчергове намагається позбавити представників громадськості, власне помічників народних депутатів, права здійснювати моніторингові візити до місць позбавлення волі.
Мін’юст рекламує цей законопроєкт як такий, що створить ефективну систему контролю за дотриманням прав та законних інтересів засуджених, забезпечить функціонування подвійної (зовнішньої та внутрішньої) системи регулярних пенітенціарних інспекцій. А ще цей проєкт має передати функції прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових у кримінальних справах… тим органам, які і є по суті порушниками прав людини!
Але найголовніше — увага!!! — все це робиться “на виконання вимог перехідних положень Конституції України та рекомендацій ЄСПЛ, ЄКЗК”. Відповідно до статті 22 Конституції України, “при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод”.
Шановний пане Міністре юстиції Денис Малюська! Скажіть, будь ласка, в якому саме рішенні Європейського суду з прав людини або висновках Європейського Комітету з питань запобігання катуванням зазначено, що необхідно відсторонити представників громадськості від візитів без попереджень в місця позбавлення волі?!
Подвійні пенітенціарні інспекції
Напевно, всі вже чули про затримання керівників сумнозвісної Бердянської колонії №77, які влаштували бізнес на крові. Так ось знаєте, скільки подвійних і потрійних інспекцій-перевірок було в цьому закладі, поки не втрутилися Генеральна прокуратура і ДБР і не взяли під варту спочатку виконавців злочинної банди, а потім і організаторів з великими зірками на погонах?!
На засідання Комітету Верховної Ради з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнародних відносин від 11 липня 2023 року був запрошений Міністр юстиції Денис Малюська, а також керівник пенітенціарної служби Сергій Гречанюк. Стосовно подій у БВК-77 Денис Малюська зазначив: “По 77 колонії були проведені сотні перевірок, ця установа правоохоронними органами і нами перевірялася раз на три дні”
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець на засіданні Комітету зазначив: “Факти жорстокого поводження по принципу Бердянської колонії №77 не просто спостерігаються, вони і далі існують і будуються в виправній системі Мін’юсту”.
На завершення
Громадський контроль і візити без попереджень в місця позбавлення волі просто необхідні. Саме такі візити незалежних експертів сприяють реформуванню пенітенціарної системи і перетворюють каральну і репресивну структуру “ГУЛАГу” на цивілізовану і демократичну. Тому, пані Висоцька, пане Малюська, якщо ви і справді прагнете європейської інтеграції тюремного відомства, не бійтесь світла і не зачиняйте двері пенітенціарних установ для візитів представників громадськості.
Автор: Андрій Діденко
Джерело: портал Харківської правозахисної групи
Tweet
