Окупанти-варвари. Що залишиться після Росії у Криму?

Окупанти-варвари. Що залишиться після Росії у Криму?

Сотні кар’єрів і знищені природні ландшафти Криму. Токсичний пісок для траси «Таврида» і Керченського мосту, а щебінь із заповідників і гір. Це наслідки російського окупаційного господарювання і викачування природних ресурсів із півострова.

Українські геологи зазначають, що Крим дуже багатий на природні копалини. Наприклад, від загальних запасів України на цій території зберігається близько 50% флюсового вапняку, 30% залізної руди та 25% соди. Також півострів багатий на поклади брому та калійної солі, зазначає Радіо Свобода.

У дослідженні ГО Крим SOS «Довкілля Криму: зміни і втрати за час окупації» спеціалісти, на супутникових знімках, помітили нелегальні шахти, так звані «копанки». Їх головна відмінність, у тому, що ці копальні не мають териконів.

Копанки неподалік с.Багерове, порівняльна мапа
Копанки неподалік с.Багерове, порівняльна мапа

«Ми знайшли такі випадки на Керченському півострові. Їх не було до окупації. У такий спосіб пісок не видобувають, а вугілля там немає. Це роблять люди, які вміють працювати на нелегальних шахтах. Я думаю вони знайшли якісь реально цінні корисні копалини, які варті такого шахтного видобутку», – зазначив у коментарі Крим.Реалії голова правління, співзасновник природоохоронної групи UNCG Олексій Василюк.

Олексій Василюк, голова правління, співзасновник природоохоронної групи UNCG
Олексій Василюк, голова правління, співзасновник природоохоронної групи UNCG

До 2014 року, фактично весь кримський гірський масив входив до природно-заповідного фонду України. З приходом Росії заповідники та заказники перетворилися на ресурс будматеріалів – щебню та піску, який видобувають динамітом та екскаваторами. Тепер за інформацією природоохоронної групи UNCG, на півострові нині функціонує близько 260 кар’єрів.

Справжній кар’єрний бум розпочався із будівництвом Керченського мосту, а згодом і траси «Таврида». До речі, навіть за російськими законами, цей проєкт не пройшов би за еконормами. Тому Держдума Росії ухвалила закон, яким дозволила будівництво фактично без екологічної експертизи.

Будівництво Керченського мосту, грудень 2017
Будівництво Керченського мосту, грудень 2017

«Відсутність позитивного висновку державної екологічної експертизи проектної документації об’єкта інфраструктури не є перешкодою для прийняття рішення про надання тих, що перебувають у федеральній власності водного об’єкта або його частини в користування для будівництва, реконструкції об’єкта інфраструктури», – зазначено в одному з пунктів Федерального закон Росії від 13 липня 2015 р N 221-ФЗ.

Українському Національному центру управління та випробувань космічних засобів вдалось зафіксувати ряд екологічних порушень та новоутворених кар’єрів. Так в урочищі «Артезіан», що поруч із населеними пунктами Бєлінське та Золоте, в 2018 році посеред поля почали видобувати пісок.

Урочище Артезіан, порівняльна мапа
Урочище Артезіан, порівняльна мапа

Село Холодівка, і тут з 2017 року Росія видобуває щебінь прямо в горах. Вже розроблено більше ніж 20 гектарів.

Кар'єр поблизу с.Холодівка, порівняльна мапа
Кар’єр поблизу с.Холодівка, порівняльна мапа

А з Бакальською косою, як кажуть екологи, взагалі сталось непоправне. За російської влади в Криму цілий географічний об’єкт – зник. Те, що Бакальську косу знищили рукотворно, визнають навіть підконтрольні Росії журналісти та чиновники. За даними UNCG, в травні 2017 року прямо з коси тут вичерпували пісок одночасно чотири судна.

Бакальська коса, порівняльна мапа
Бакальська коса, порівняльна мапа

«Це ж курорт національного значення. У Криму прекрасні ландшафти, люди туди їхали просто помилуватись краєвидами, а тепер виявляється, що ці краєвиди – це всього лиш щебінь та пісок. Їх підривають і в залежності від того, що підірвали – видобувають щебінь, або ж черпають пісок», – пояснив голова правління, співзасновник природоохоронної групи UNCG Олексій Василюк.

Поблизу Керчі екологи помітили, що спецтехніка видобуває пісок із накопичувача для промислових відходів. Які за часів СРСР захоронили на території Керченського залізорудного комбінату. Цей пісок потім використовували для будівництва траси «Таврида» та під’їзних шляхів до Керченського мосту.

Видобуток токсичного піску із захисної дамби хімічного сховища Керченського залізорудного комбінату
Видобуток токсичного піску із захисної дамби хімічного сховища Керченського залізорудного комбінату

Підконтрольні ж Кремлю кримські чиновники ще з 2015-го розглядали Крим як сировинну базу будматеріалів. Тому такі порушення фактично не викликають реакції у місцевої влади, кажуть експерти.

«У перспективах розвитку Криму визначено, що Крим має бути самодостатнім регіоном», – говорив проросійським журналістам у 2015 році підконтрольний Кремлю ексміністр екології та природних ресурсів Криму Геннадій Нараєв.

Геннадій Нараєв, підконтрольний Кремлю ексміністр екології та природних ресурсів Криму
Геннадій Нараєв, підконтрольний Кремлю ексміністр екології та природних ресурсів Криму

«Загальна задача, перед усіма – це виконання федеральних програм. І один з пріоритетних напрямків – це максимальне використання місцевих сировинних ресурсів», – тоді ж підтвердив слова Геннадія Нараєва підконтрольний кремлю начальник управління надрокористування Криму Олександр Хлєбников.

За підрахунками експертів, з колишнього хімічного могильника вивезли близько мільйона кубометрів токсичного піску. І хоча через розголос начебто шлам копати припинили, та за даними екологів, видобуток все ж не зупинився, а лише змінив технологію. Отруйний пісок почали черпати з води, а не копати з валу, як було до цього.

«Там йде приблизно така структура: бар’єрний водяний канал, потім вал, а потім такий собі рів. І от оцей рів різко почав розширюватися, десь в чотири рази. Ми помітили, що знову почала працювати техніка і почали вивозити пісок з рову. А тепер всі забрані звідти токсини підуть у землю. Виходить, що вздовж Криму тепер є не просто якась там дорога «Таврида», а дорога з токсичних відходів», – зазначив голова правління, співзасновник природоохоронної групи UNCG Олексій Василюк.

Видобуток токсичного піску біля Керчі, вересень 2018
Видобуток токсичного піску біля Керчі, вересень 2018

До 2014 року Україна контролювала 137 тисяч квадратних кілометрів акваторії Чорного й Азовського морів. Цю територію називають виключною економічною зоною. І в цих межах саме Україна має право на дослідження та видобуток корисних копалин. Через анексію і російський контроль – ця площа зменшилася втричі.

«До 12 морських миль – це територіальне море, на територіальне море поширюється державний суверенітет. Потім від вихідних ліній і до 200 миль, в бік моря, відлічується виключна морська економічна зона», – пояснив у інтерв’ю для Крим.Реалії директор Українського інституту морського права і безпеки Богдан Устименко.

Богдан Устименко, директор Українського інституту морського права і безпеки
Богдан Устименко, директор Українського інституту морського права і безпеки

Надра українських акваторій досліджені на 4-5%. І лише за цими даними, у виключній економічній зоні України вже зберігається близько двох трильйонів кубометрів газу. Приблизно стільки Україна використає лише за 50 років.

«Ті запаси і перспективні ресурси, які може принести нам шельф Чорного та Азовського морів, стовідсотково задовольняють наші потреби. І Україна з нетто імпортера може стати нетто експортером природного газу», – заявив у коментарі заступник голови Державної служби геології та надр України (2020-2021) Роман Сарамага.

Роман Сарамага, заступник голови Державної служби геології та надр України (2020-2021)
Роман Сарамага, заступник голови Державної служби геології та надр України (2020-2021)

У 2013 році Україна для іноземних компаній видала дозвіл на видобуток нафти у Чорному морі. Угода передбачала роботи до 2063 року й інвестиції у 4 мільярди доларів.

«Якщо ми говоримо про родовище «Суботіна», то угода була підписана про розподіл продукції з компанією ENI, італійська компанія. Також були й інші учасники. Угода якраз передбачала розробку першого нафтового родовища на шельфі Чорного моря. Але у зв’язку з відомими причинами, анексії Криму – цей проект зупинився», – зазначив для Крим.Реалії заступник Голови Державної служби геології та надр України (2020-2021) Роман Сарамага.

Також у 2013-му році міністерство енергетики та компанії Exxon Mobil, Royal Dutch Shell, OMV Petrom підписали договір щодо укладення угоди про розподіл вуглеводнів на ділянці Скіфська. Через анексію – інвестиції теж заморозили.

«За загальними цифрами і офіційними даними, збитки від втрат щодо надр в Криму та на шельфі Чорного моря становить близько 50 мільярдів доларів. Проте на мою думку, ці цифри занижені», – пояснив заступник Голови Державної служби геології та надр України (2020-2021) Роман Сарамага.

Газова самопідйомна бурова установка «Незалежність» та буксир «Федір Урюпін», Чорне море
Газова самопідйомна бурова установка «Незалежність» та буксир «Федір Урюпін», Чорне море

Не контролює Україна і викачку газу на свердловинах Чорноморнафтогазу, які захопила Росія. А це близько двох мільярдів кубометрів газу на рік. Експерти зазначають, що видобуток Росія проводить по-варварськи, і за 5-10 років ці родовища можуть бути обводнені та не підлягатимуть подальшій експлуатації.

«Після повернення Криму в Україну, люди які через окупацію покинули Крим, вже свій Крим не впізнають. Поведінка Росії чітко дає зрозуміти, що вона розраховує на тимчасову окупацію. Вона не розраховує бути в Криму завжди. Вона намагається його виснажити і вичерпати з нього все, наче так ніби вона піде з нього завтра», – розповів Крим.Реалії голова правління, співзасновник природоохоронної групи UNCG Олексій Василюк.

Ульянівський кар'єр в Білогірському районі
Ульянівський кар’єр в Білогірському районі

У липні цього року уряд України підписав меморандум з ЄС про стратегічне співробітництво у сировинній галузі. Зокрема, один із пунктів передбачає, що Україна за допомогою системи «Copernicus» має запровадити космічний моніторинг надрокористування. Цю систему планують застосувати для спостереження і над Кримом. Аби точно знати, які видобутки проводить і яких збитків завдає Росія на півострові. Проєкт мають реалізувати протягом двох-трьох років.

Автор: Ігор Токар; Радіо Свобода


«Copyright © 2018 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»

Читайте также: