Історія “полів смерті” між Х’юстоном і Мексиканською затокою: понад 30 вбивств дівчат за 35 років

“Поля смерті” – так поліція американського штату Техас називає околиці автомагістралі Interstate 45 між мегаполісом Х’юстон і Мексиканською затокою. З 1971 по 2006 рік тут, на 80-кілометровій ділянці прибережної рівнини, було знайдено понад 30 тіл, що належали в основному зґвалтованим дівчаткам і молодим жінкам.

Крім того, в цій самій місцевості зникло кілька інших дівчат, які досі вважаються зниклими безвісти. Хоча за ці злочини вже кількох людей засудили до довічного ув’язнення та страти, повної ясності з цими страшними подіями немає й досі. Що трапилося на “полях смерті” і чому ця ділянка траси виявилася такою привабливою для серійних убивць і маніяків?

Відкриття першого “поля смерті”

У жовтні 1983 року в містечку Ліг-Сіті, що на півдорозі від Х’юстона до Мексиканської затоки, зникла 23-річна офіціантка Хайді Фай. Дівчина залишила будинок, у якому жила з батьками, щоб попуткою дістатися до Х’юстона і зустрітися зі своїм хлопцем. Більше близькі її живою не бачили. Лише через півроку тіло Гайді знайшли на пустирі площею близько 10 гектарів на місці старого нафтового родовища в міській межі Ліг-Сіті, поруч із вулицею Колдер-Драйв. Виявити останки допоміг пес сім’ї загиблої, який приніс до будинку її череп.

У вересні 1984 року в Ліг-Сіті зникла 16-річна Лора Міллер, яка нещодавно переїхала сюди з батьками. Дівчина попросила маму відвезти її до найближчого магазину, щоб із таксофона поруч із ним зателефонувати своєму хлопцю, який залишився в іншому місті. Повернутися додому вона повинна була пішки. Пізніше її бачили живою на заправці, але до дому вона так і не дійшла.

У 1986-му тіло Лори знайшли на тому самому пустирі, де раніше знайшли останки Гайді Фай. Під час пошуків поліція зробила ще одне жахливе відкриття – невпізнане тіло третьої молодої жінки. А 1991-го перехожі знайшли тут ще один труп. Встановити особи цих жертв вдалося лише 2019 року – це були 30-річна мешканка Г’юстона Одрі Лі Кук та 34-річна Донна Гонсулен Прюдом, мама двох дітей із сусіднього Клір-Лейка. Сьогодні це містечко, як і Ліг-Сіті, фактично передмістя Х’юстона.

Поглянувши на ситуацію ширше, поліцейські і співробітники ФБР, які взялися за цю справу, прийшли до ще більш жахливого відкриття. Пустир у Ліг-Сіті виявився лише першим із відомих до нинішнього моменту “техаських полів смерті” (Texas Killing Fields – буквально “поля вбивств у Техасі”, але у російськомовних публікаціях закріпилася трохи інша назва).

Зловісне шосе

Як з’ясувалося під час подальших розслідувань, з початку 1970-х років у вузькому коридорі вздовж траси Interstate 45 (I-45) між Г’юстоном і Мексиканською затокою зникло вже кілька десятків дівчаток і молодих жінок. До 2002 року (зникнення тривали і після 80-х) у цьому регіоні було виявлено близько 30 жертв убивств, пов’язаних зі зґвалтуванням. А разом зі зниклими безвісти (тобто людьми, чиї тіла знайти ще не вдалося) загальна кількість жертв – близько 40.

Це означає, що “поля смерті” на півдні Техасу почали з’являтися ще за 12 років до того, як зникла Гайді Фай. Але до певного часу ніхто не міг пов’язати всі ці події в загальну картину. Ба більше, у деяких випадках поліція відмовлялася розпочинати слідство, наполягаючи на тому, що зниклі дівчатка і жінки просто втекли з дому.

Першими жертвами “полів смерті” виявилися 13-річна Колетт Вілсон та 19-річна Глорія Гонсалес, які зникли в першій половині 1971 року. Вілсон викрали біля автобусної зупинки в містечку Елвін неподалік від Ліг-Сіті, а Глорія Гонсалес зникла поруч зі своєю квартирою в Х’юстоні. Їхні останки знайшли за 35 метрів один від одного у водосховищі Аддікс у Х’юстоні. Тіло Глорії Гонсалес було розчленованим, а голова Колетт Вілсон виявилася простреленою.

Після цього в різних місцевостях, прилеглих до шосе I-45, подібні події відбувалися регулярно. Заднім числом між ними легко знайти багато спільного. Але цей зв’язок більше десятиліття, до 1983 року, вислизав від поліції. Ось деякі з таких випадків.

У серпні 1971 року дві 14-річні дівчатка, Ронда Джонсон і Шерон Шоу, зникли після дня, проведеного на пляжі Галвестона (кінцевої точки шосе I-45 на березі Мексиканської затоки). Шість місяців потому двоє хлопчаків побачили людський череп в озері Клір, за 15 кілометрів на північ від Ліг-Сіті. Тут знайшли останки Ронди і Шерон. Дівчата були зв’язані по руках і ногах і вбиті пострілами в потилицю.

У листопаді 1971 року в Галвестоні зникли 15-річні Деббі Аккерман і Марія Джонсон. Востаннє їх бачили, коли вони сідали до якогось білого фургона, який поїхав у бік магазину морозива. Зв’язані і роздягнені нижче пояса тіла дівчаток знайшли в Техас-Сіті недалеко від Галвестона.

Цього ж місяця в районі Х’юстона поруч із трасою I-45 прямо зі своєї квартири зникла 12-річна Еллісон Крейвен. Через чотири місяці її тіло знайшли в полі за 20 км від місця викрадення. Воно було розчленоване і закопане у двох місцях.

16-річна Кімберлі Рей Пітчфорд пропала в січні 1973 року після занять з водіння в середній школі містечка Добі, поруч з автомагістраллю I-45. Закінчивши заняття, Кімберлі мала зателефонувати батькам, щоб ті її забрали. Але так і не зателефонувала. Тіло дівчини знайшли в гущавині біля Енглтона, за 60 км на південь від нього – вона була задушена.

Травневого ранку 1977 року 12-річна Сюзанна Бауерс вирушила добре знайомим трихвилинним маршрутом від бабусі до власного будинку в Галвестоні. Семикласниця хотіла взяти купальник і піти на пляж. Останки дівчинки знайшли тільки через два роки – причому зі слідами вогнепального поранення на черепі.

У квітні 1981 року в водопропускній трубі в місті Елвін (15 км від шосе I-45) знайшли останки двох дівчат. У них упізнали подружок Джорджію Джір і Брукс Брейсвелл, які пропали в Галвестоні ще у вересні 1974 року. Тоді дівчатка 14 і 12 років вирушили до сусіднього супермаркету за чіпсами та напоями – і зникли. Поліція Галвестона вирішила, що вони втекли з дому, і не розслідувала їхнє зникнення кілька місяців.

Смерті продовжилися

Виявлення тіл Гайді Фай і трьох інших жінок на пустирі в Ліг-Сіті та початок розслідувань не зупинили загадкові викрадення й убивства вздовж траси I-45. Так, у травні 1986 року 19-річна офіціантка Шеллі Сайкс поїхала додому після роботи – і зникла. Наступного дня на узбіччі магістралі був знайдений забризканий її кров’ю автомобіль з розбитим лобовим склом, але тіла дівчини знайти не вдалося.

У березні 1986 року 13-річну Крістал Джин Бейкер востаннє бачили живою недалеко від шосе I-45 у Техас-Сіті. Вона виходила з будинку своєї бабусі, щоб зателефонувати з телефонного апарату біля магазину. Тіло Крістал (внучатої племінниці Норми Джин Бейкер, більш відомої як Мерилін Монро) через кілька годин знайшли під мостом у сусідньому окрузі Чембер. Вбивця спочатку побив і зґвалтував дівчинку, а потім задушив.

12-річна балерина-початківець Лора Кейт Смітер у квітні 1997 року здійснювала пробіжку вздовж магістралі I-45 у Френсвуді. Додому вона так і не повернулася. Через 17 днів після зникнення обезголовлене тіло Лори дістали зі ставка-відстійника біля цього ж шосе в Пасадені. З одягу на тілі дівчинки була тільки шкарпетка.

Кілька останніх випадків убивств жінок на “техаських полях смерті” відносяться вже до XXI століття. У 2002 році пізнього липневого вечора 23-річна Сара Трасті їхала на велосипеді повз баптистську церкву в окрузі Галвестон. Наступного ранку велосипед Сари знайшли всередині церкви – а от ні її самої, ні якихось її слідів знайти не вдалося. Через два тижні рибалка виявив її тіло, що розклалося, біля дамби в Техас-Сіті.

У листопаді 2006 року протягом одного тижня у двох сусідніх районах Галвестона було знайдено ще два тіла. Перше з них належало 16-річній Террессі Ванегас, яка зникла після вечірки з нагоди Хелловіна за два квартали від місця, де відшукали її останки. Дівчину зґвалтували, задушили, а її тіло порізали. Другою була 27-річна Аманда Ніколь Келлум. Тіло побитої та зарізаної жінки лежало обличчям донизу на морському березі неподалік від шосе I-45.

Місце тяжіння для серійних вбивць

Після виявлення тіла Лори Міллер 1986 року страшний кримінальний пазл почав складатися. Стало зрозуміло, що деякі вбивства в регіоні можуть бути пов’язаними між собою. Невеликому поліцейському управлінню Ліг-Сіті розкриття такого масштабного злочину виявилося не по зубах, і на допомогу йому прийшло ФБР.

Але навіть за допомогою Федерального бюро розслідувань розгадати всі таємниці “техаських полів смерті” так і не вдалося. Через десятиліття залишається незнайденим убивця чотирьох дівчат і жінок, знайдених на пустирі біля вулиці Колвер-Драйв у Ліг-Сіті. У 2019 році в убивстві однієї з них зізнався Марк Столлінгс, який відбуває два довічні терміни за серію інших убивств , що відбуває два довічні терміни за серію інших убивств. Інших підтверджень цьому не знайшлося, тому звинувачення проти нього не висунули. У США, де є незалежний суд, зізнання, як правило, не є “царицею доказів” – для вироку потрібні конкретні докази.

У смерті Лори Міллер, теж знайденої на тому пустирі, її батько Тім Міллер звинуватив свого сусіда Клайда Гедріка. За два місяці до зникнення Лори в окрузі Галвестон знайшли тіло 29-річної Еллен Бісон, але доказів її вбивства не було, і Гедріка визнали винним у поглуми над її трупом і засудили до року в’язниці. Через багато років справу переглянули, насильницьку смерть дівчини було доведено, і цього разу Клайда Гедріка засудили до 20 років ув’язнення за ненавмисне вбивство. Він відбув вісім і вийшов за гарну поведінку.

Тім Міллер весь цей час був упевнений, що саме Гедрік винен у загибелі його дочки. За деякими даними, у чоловіка була довга історія насильницьких злочинів і він заявляв, що в минулому вбив чотирьох або п’ять жінок. За відсутності доказів для кримінальної справи Міллер ще 2014-го подав проти Гедріка цивільний позов, вимагаючи компенсації за “неправомірну смерть” Лори. У 2022 році суд визнав за ним перемогу, і Гедрік повинен був виплатити йому 24 млн доларів. Склалася дивна юридична колізія: його визнали відповідальним за смерть Лори, але звинувачення в її вбивстві так і не пред’явили. Кримінальної відповідальності у справі не поніс ніхто.

Частину злочинів, скоєних на “полях смерті”, розкрити все ж вдалося. Як виявилося, уздовж дороги I-45 протягом приблизно 35 років діяло відразу кілька маніяків і серійних убивць.

Утім, результати одного з розслідувань, отримані ще до виявлення “поля смерті” в Ліг-Сіті, виявилися дуже спірними. Після вбивства Ронди Джонсон і Шерон Шоу 1971 року поліція досить швидко вийшла на Майкла Селфа – працівника заправної станції, який уже мав судимість за сексуальний злочин. Селф дав свідчення, і його засудили до довічного ув’язнення.

Після суду, 1974 року, засуджений подавав апеляцію, в якій стверджував, що зізнався у злочині, якого не скоював, після того як його побив поліцейський. Апеляцію відхилили, але через кілька років поліцейських, які допитували Селфа, засудили за “вибивання” свідчень з інших підозрюваних. Чоловік після цього знову подавав апеляції – і їх теж відхиляли. У 2000 році Майкл Селф помер у в’язниці.

А через 11 років у вбивстві Ронди Джонсон, Шерон Шоу і ще дев’яти дівчаток зізнався 72-річний Едвард Гарольд Белл. Він відбував 70-річний термін за вбивство 1978 року морського піхотинця з Г’юстона, який намагався перешкодити йому мастурбувати перед групою дівчат. Ще 1998-го він зізнався в убивствах семи дівчат, написавши листи в прокуратуру, але нових розслідувань ніхто не почав, вважаючи, що доказів недостатньо для суду. У 2011-му він заявив уже про 11 жертв. Попри зізнання, звинувачення в цих убивствах йому так і не пред’явили: не вдалося знайти жодних доказів. Белл залишився лише підозрюваним і помер у 2019-му.

У 1987 році в убивстві Шеллі Сакс (молодої офіціантки, яка після зміни поїхала додому і зникла) зізнався 30-річний Джон Кінг. Він сам зателефонував у поліцію і розповів, що напав на Шеллі, зґвалтував її і задушив разом зі своїм приятелем Джеральдом Цварстом. Чоловіків засудили до довічних термінів за викрадення з обтяжливими обставинами, але факт убивства ними Шеллі Сакс суд визнав недоведеним: жоден із злочинців не зміг вказати місце, де було заховано її тіло. Кінга і Цварста опитували на предмет причетності до інших злочинів на “полях смерті”, але обидва категорично заперечували її.

У 2012 році, через 16 років після того, як у Техас-Сіті востаннє бачили живою 13-річну Крістал Джин Бейкер, у Луїзіані за звинуваченням у зберіганні наркотиків заарештували Кевіна Едісона Сміта. Приблизно в цей же час хтось із слідчих вирішив перевірити сукню Бейкер на ДНК: раніше, на момент її смерті, цієї технології не було в розпорядженні поліції. Сліди генетичного матеріалу Сміта на одязі дівчинки допомогли довести його провину. 45-річного чоловіка засудили до довічного ув’язнення.

У травні 1997 року в Вебстері (ще одне місто на шосе I-45, між Ліг-Сіті та Г’юстоном) 19-річна Сандра Сапо зумівши втекти з фургона викрадача Вільяма Льюїса Ріса, який викрав її. По гарячих слідах того затримали і наступного року за викрадення і замах на вбивство засудили до 60 років ув’язнення. У 2015 році генетичний аналіз показав, що його ДНК збіглося з ДНК убивці 19-річної Тіффані Джонсон (цей злочин було скоєно 1997 року в сусідньому штаті Оклахома). Після цього викриття Ріс зізнався у вбивстві трьох дівчаток на “полях смерті”, зокрема 12-річної Лори Смітер, і отримав довічний термін.

Чому “поля смерті” були настільки привабливими для маніяків – і через що перестали такими бути?

Як так вийшло, що нічим не вирізняється шосе в американській глибинці, яке раптом стало особливо привабливим для маніяків і серійних убивць? За думкою журналіста-розслідувача Ліз Олсен, аж до початку 2000-х це був глухий район з безліччю пустирів. Водночас через цю місцевість пролягало швидкісне шосе. Місцевість виявилася дуже зручною для того, щоб, трохи від’їхавши від головної магістралі, викинути тіло – і швидко покинути місце злочину.

Як вважає Олсен, “поля смерті” виявилися зручними для серійних убивць і через те, що перебували під юрисдикцією невеликого поліцейського управління Ліг-Сіті. Обмежене в чисельності персоналу і ресурсах, воно не могло ефективно розслідувати і запобігати валу важких злочинів, що раптом обрушився на нього. Ситуація стала змінюватися після того, як у неї втрутилися ФБР і офіс шерифа округу Галвестон.

В останні десятиліття “поля смерті” вздовж траси I-45 стали швидко забудовуватися. Зараз це урбанізована, щільно забудована територія. У такому вигляді вона втратила свою привабливість для серійних вбивць і маніяків.
Читать полностью: https://news.zerkalo.io/cellar/89901.html?c

Автор: Олександр Домейко

Джерело: “Дзеркало”