Чи захистять безпекові угоди Україну від агресії Росії

За перші 5 місяців 2024 року Україна уклала з державами-партнерами 17 безпекових угод, розрахованих на 10 років. Усі вони ведуть до стратегічної мети — вступу нашої держави до НАТО, зазначає Громадянська мережа ОПОРА.

Першою державою, що уклала відповідний документ з Україною, стала Велика Британія, а наразі останньою — США. Поки що Верховна Рада не ратифікувала жодної з угод, і не відомо, чи відбудеться їх ратифікація взагалі.

Перелік укладених договорів, розміщений на сайті Президента, виглядає так:

• Велика Британія, 12 січня 2024 р.
• Німеччина, 16 лютого 2024 р.
• Франція, 16 лютого 2024 р.
• Данія, 23 лютого 2024 р.
• Канада, 24 лютого 2024 р.
• Італія, 24 лютого 2024 р.
• Нідерланди, 1 березня 2024 р.
• Фінляндія, 3 квітня 2024 р.
• Латвія, 11 квітня 2024 р.
• Іспанія, 27 травня 2024 р.
• Бельгія, 28 травня 2024 р.
• Португалія, 28 травня 2024 р.
• Швеція, 31 травня 2024 р.
• Ісландія, 31 травня 2024 р.
• Норвегія, 31 травня 2024 р.
• Японія, 13 червня 2024 р.
• США, 13 червня 2024 р.

Одразу ж зазначимо, що ці договори аж ніяк не є альтернативою членства в Альянсі. Попри наявність у своїх назвах слів “співробітництво у сфері безпеки”, ці договори насправді охоплюють значно більше сфер — від людського капіталу до енергетики. Загалом документи структурно схожі, хоч і містять пріоритети кожного із союзників.

Громадянська мережа ОПОРА виділила блоки, які є ключовими для кожної з угод.

Демократичні перетворення й економічна стійкість:

1. Підтримка демократії, реформ та євроінтеграція
2. Макроекономічна стабільність
3. Відновлення і відбудова
4. Захист критичної інфраструктури й енергетика

Військове співробітництво:

5. Вступ України в НАТО
6. Розвиток ВПК та оборонне співробітництво
7. Реагування на нову агресію проти України
8. Протидія ядерним і біологічним загрозам
9. Фінансові зобов’язання країн у військовій сфері
10. Боротьба з пропагандою й інформаційна безпека

Відповідальність за агресію:

11. Справедливий мир
12. Санкції
13. Відшкодування збитків, заморожені російські активи
14. Спецтрибунал

Інше:

15. Боротьба з організованою злочинністю
16. Гуманітарне співробітництво
17. Припинення дії Угоди

Насамперед слід відзначити, що укладені домовленості — певною мірою рамкові. З одного боку, низка механізмів співробітництва не до кінця деталізовані, а з іншого, — учасники передбачають можливість внесення змін до угод чи укладання додаткових договорів. В будь-якому випадку, безпекові договори — це, ймовірно, передусім політичні зобовʼязання, а не юридичні гарантії.

Реформи й економіка

В угодах наголошено, що імплементація реформ є ключовим процесом у контексті євроатлантичних прагнень України, тому він описаний з погляду зобов’язань України. Крім того, у деяких договорах згадано, що політична, військова і фінансова підтримка напряму залежить від необхідних перетворень у різних секторах нашої країни.

Фактично в кожній угоді партнери підкреслили важливість реалізації реформ, які збігаються із засадничими критеріями, необхідними для вступу в ЄС: верховенство права, належне врядування та економіка. З одного боку, такий визначений кластер реформ — це зобов’язання, а з іншого — наші можливості для трансформації країни.

Партнери підкреслюють, що життєздатна українська економіка є важливою складовою протистояння з Росією. Більшість держав підтверджують наміри сприяти макроекономічній стабільності України шляхом полегшення доступу до приватних фінансових компаній та установ, страхової галузі, технологічного сектору.

Не менш важливими є внески до фондів і програм для підтримки бюджету України. У державному бюджеті на 2024 рік необхідність у міжнародній фінансовій допомозі запланована на рівні 37,3 млрд доларів США, тобто близько 3 млрд на місяць. На жаль, більшість країн, за винятком Японії, прямо не визначають розмір макроекономічної допомоги, але для держав-членів ЄС таким механізмом є програма Ukraine Facility.

Усі країни-підписанти зобов’язуються брати участь в відбудові Україні як після закінчення війни, так і на нинішньому етапі. Ідеться головно про відновлення енергетичних об’єктів та закладів соціального забезпечення (лікарень, шкіл). Більшість країн підкреслюють необхідність модернізації українських енергомереж і поступового переходу до “зеленої енергетики”.

Також угоди передбачають інші види співробітництва (залежно від країни) — від цифрової трансформації до розвитку залізничного сполучення. Особливе місце посідає залучення приватних інвестицій для відбудови. Низка держав в угодах повторюють свої плани допомоги на відновлення певних постраждалих регіонів України.

Окремі угоди містять зобовʼязання України забезпечити ефективне, прозоре, професійне та підзвітне використання коштів на відбудову.

У контексті захисту критичної інфраструктури партнери вважають, що енергетичний сектор є вирішальним для стійкості України в цілому. Союзники готові надавати довгострокову підтримку цій галузі, а також працювати над кіберзахистом критичної інфраструктури України. Однак де-факто лише Франція, Латвія і США відзначили, що сприятимуть захисту критичної інфраструктури військовими засобами, зокрема посиленням ППО.

Ризиком в укладених угодах є те, що держави-партнери не описують детальних механізмів відбудови, посилення спроможностей чи забезпечення самого існування української енергетики. Договори не містять деталей, наприклад щодо пріоритетного постачання нашій державі когенераційних установок, обладнання з непрацюючих електростанцій чи скерування в Україну фахівців для відновлення енергетики.

Військове співробітництво

Ключовими положеннями кожної з угод стали елементи безпосередньої військової співпраці. Більшість підписантів підтримують євроатлантичну інтеграцію України, але вжиті ними формулювання все ж дещо відрізняються.

Про чітку підтримку вступу України до НАТО заявляють принаймні 10 із 17 держав: Велика Британія, Франція, Данія, Фінляндія, Латвія, Іспанія, Бельгія, Швеція, Ісландія та Норвегія.

Своєю чергою США, Канада, Нідерланди і Португалія підкреслюють, що майбутнє нашої держави — в НАТО, але згадують Комюніке Вільнюського саміту НАТО, де вказано, що Україна отримає запрошення приєднатися до Альянсу, коли “союзники це погодять і будуть виконані всі умови”. Позиції Німеччини й Італії щодо членства України в НАТО також залишаються вкрай обережними та відкрито не роз’ясненими.

Партнери підтримують реформи в Україні задля посилення оперативної сумісності з НАТО та готові розвивати оборонне співробітництво з нашою державою і вітчизняний ВПК. Втім, ризиком є те, що в частині угод елементи такої кооперації майже не деталізовані — лише 4 угоди містять доволі чіткі обіцянки надання визначеної військової техніки.

Практично в усіх угодах ідеться про внески держав до “коаліції спроможностей” чи про сфери, де партнер готовий відігравати значну або й чільну роль. Загалом таких напрямків можна виділити 9: “Морська безпека”; “Повітряні сили”; “Безпілотники”; “Бронетехніка”; “ППО та ПРО”; “Артилерія”; “Боєприпаси”; “Розмінування” та “Інформаційні технології”.

Важливо, що укладені угоди передбачають проведення консультацій протягом 24 годин у випадку майбутнього нападу Російської Федерації на Україну. На цих консультаціях будуть визначені подальші кроки й оборонні потреби нашої держави. Переважна більшість партнерів зобов’язуються надати швидку і сталу допомогу у сфері безпеки, сучасну військову техніку та економічну підтримку. На жаль, ризиком залишається те, що у жодній з угод не визначені обсяг, строки і тривалість надання такої допомоги.

Також слабкою стороною угод для України є відсутність конкретних дій у разі ядерної та біологічної загрози. У Будапештському меморандумі від 5 грудня 1994 року задекларована відмова від використання ядерної зброї щодо країн, які приєдналися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року. Однак положення меморандуму наразі порушені, а погрози використання ядерної зброї проти України залишається інструментом тиску РФ на міжнародну спільноту.

Іншою важливою складовою угод є фінансування сфери оборони України. Однак більшість країн визначили конкретні суми на військову підтримку лише на поточний 2024 рік. Німеччина надасть допомоги на загальну суму понад 7 млрд євро, Сполучене Королівство — 2,5 млрд фунтів стерлінгів, Франція — до 3 млрд євро, Канада — 3,02 млрд канадських доларів, Нідерланди — 2 млрд євро, Данія — щонайменше 1,8 млрд євро, Норвегія — 1.3 млрд євро, Іспанія — 1 млрд євро, Бельгія — щонайменше 977 млн євро, Фінляндія — щонайменше 400 млн євро, Латвія — 112 млн євро, Португалія — 126 млн євро. Отже, у 2024 році Україна отримає щонайменше 22,85 млрд євро військової підтримки. Окремі держави конкретизували й довгострокову підтримку України.

До того ж у багатьох угодах згадано, що, крім прямих національних асигнувань, допомогу Україні надаватимуть через внески країн в Комплексний пакет допомоги НАТО для України (CAP), Європейський фонд миру (ЄФМ), Місію Європейського союзу з військової допомоги Україні (EUMAM), Чеську ініціативу на закупівлю боєприпасів тощо.

Союзники наголошують на ще одному аспекті — протидії російській дезінформації. Росія активно використовує пропаганду, викривлення історичних подій, маніпуляції й фейкові новини для системної інформаційної війни проти України та її партнерів. Аналізуючи безпекові угоди в контексті боротьби з пропагандою й інформаційною безпекою, можемо виокремити три ключові аспекти, згадані чи не у всіх угодах: зміцнення кібербезпеки, протидія дезінформації та посилення міжнародної співпраці.

Відповідальність за агресію

В усіх підписаних договорах прослідковується широкий консенсус щодо необхідності справедливого миру, який, зокрема, має ґрунтуватися на міжнародному праві та Статуті ООН. Наші партнери підкреслюють: сталий мир повинен бути заснований на принципах української формули миру, — і готові долучатися до її імплементації.

Також усі держави-партнери одностайні в підтримці поточних санкцій та їх подальшого розширення, адже “ціна агресії для Росії має продовжувати зростати”. Водночас союзники визнають: потрібно розробити більш дієві механізми контролю за вже ухваленими обмеженнями, і над цим планують працювати.

Існує й консенсус щодо того, що Росія повинна заплатити за довгострокову відбудову України та відшкодувати їй усі збитки. Для цього партнери України виступають за створення міжнародного компенсаційного механізму, як це передбачено Статутом Реєстру збитків, ухваленим Резолюцією Комітету міністрів Ради Європи CM/Res(2023).

Саме тому складовою угод стали позиції щодо майбутнього заморожених російських коштів. Всі підписанти чітко зафіксували, що російські кошти залишатимуться знерухомленими доти, доки РФ не припинить агресію та не відшкодує збитків Україні. Разом з цим, наші союзники задекларували наміри продовжувати роботу над пошуком законних механізмів для використання заморожених активів РФ на користь України.

Одностайні партнери і в бажанні притягнути до відповідальності винних у воєнних та інших міжнародних злочинах, скоєних в Україні або проти неї. Зокрема, 13 із 17 країн продовжать свою роботу в Коаліції з пошуку опцій для створення трибуналу щодо злочину агресії проти України. Серед держав, в угоді з якими cпецтрибунал не згаданий, — США.

Ще однією темою, про яку говорять партнери, є негайне звільнення та повернення всіх незаконно затриманих, примусово переміщених і депортованих цивільних, насамперед дітей. Провідну роль у поверненні українських дітей займає Канада, яка разом з Україною очолює відповідну коаліцію. Сприяти розв’язанню цієї проблеми також будуть Бельгія, Португалія, Ісландія, Латвія, Швеція і США.

Інші види співробітництва

У багатьох безпекових угодах увага приділена боротьбі з небезпечною організованою злочинністю (НОЗ). Зокрема, деякі наші партнери визнають що РФ використовує НОЗ для підриву суверенітету та внутрішньої стабільності України.

В договорах передбачено проведення спільних операцій, аналіз криміногенної ситуації в країнах, виявлення й відстеження доходів з можливою подальшою конфіскацією активів, створення спільних робочих груп і слідчих груп прокурорів, проведення навчань та обмін передовим досвідом тощо.

Також угоди з усіма країнами передбачають продовження гуманітарної допомоги українцям — здебільшого через надання коштів чи безпосередньо гуманітарних вантажів. Особливе місце займає допомога в гуманітарному розмінуванні території України (насамперед деокупованих територій і територій на лінії зіткнення). Конкретні обсяги допомоги в гуманітарному розмінуванні наводять лише Іспанія та Фінляндія.

Врешті, угоди з партнерами підписані на десятирічний термін із можливістю продовження. Кінцевою метою домовленостей є вступ України до НАТО. Загалом дія усіх безпекових угод може бути припинена одним з учасників шляхом скерування письмового повідомлення іншому учаснику. В такому випадку дія договору припиняється через 6 місяців з дати надсилання такого повідомлення.

Деталізовані резюме критеріїв

Критерій 1. Підтримка демократії, реформ та євроінтеграція 

В безпекових угодах чітко визначено, що імплементація реформ є ключовим процесом у контексті євроатлантичних прагнень України. Саме тому впровадження реформ описане в документах із погляду зобов’язань України. Крім того, в деяких договорах згадано, що політична, військова і фінансова підтримка напряму залежить від реалізації необхідних перетворень у різних секторах нашої країни.

Виходячи з того, що Україна амбітно рухається до членства в Європейському Союзі та почергово долає етапи складного процесу вступу, наші партнери зафіксували в угодах зобов’язання України реалізовувати реформи відповідно до напрямків, визначених ЄС, — у тому числі викладених у рекомендаціях Європейської комісії від 8 листопада 2023 року.

Окремо країни виділяють процес реформування в межах макрофінансової підтримки Ukraine Facility на 2024–2027 роки — позаяк підтримка у 50 млрд євро розрахована більше на проведення реформ, а не на “латання” бюджетних дірок. Тож у травні цього року ЄС затвердив план, необхідний для реалізації програми Ukraine Facility. Він передбачає реформи в економічному й державному секторах, а також в судовій, цифровій, енергетичній та інших сферах. Бюджетну підтримку Україна отримуватиме щоквартально після виконання встановлених індикаторів.

Крім того, Україна має виконувати вимоги й дотримуватися структурних маяків, викладених у чотирирічній програмі МВФ “Механізм розширеного фінансування” (Extended Fund Facility, EFF). У ній ідеться про надання 15,6 млрд доларів США Україні, яка натомість має прийняти законодавчі зміни для підтримки економіки і зміцнення державних інституцій.

Додатково в угодах згадано умови позики Світового банку, за якими в Україні реалізують проєкти у сферах енергетики, фінансового сектору, сільського господарства, фіскальної політики тощо. Ці кошти Україна отримує через програму “Підтримка політики розвитку” (“DPO”) під гарантії урядів Японії та Великої Британії. Розмір фінансування у 2024 році становить 1,5 млрд доларів.

Сукупно всі згадані рекомендації й програми формують структуру поточних реформ в Україні, на виконанні яких і акцентують держави-партнери в безпекових угодах.

Відповідно до “Матриці реформ”, розміщеної на урядовому порталі, нині джерелом переважної кількості законодавчих змін є рекомендації Єврокомісії (65%). В межах програми Ukraine Facility проводять ще близько 17% реформ, інші ж заходи реалізують у рамках порад Світового банку та МВФ. Утім, усі напрямки реформ узгоджуються між собою та фактично розраховані на інтенсифікацію євроінтеграційних кроків України. Така позиція корелює з тією, що викладена в безпекових угодах із союзниками.

Так, майже в кожній угоді партнери підкреслювали важливість реформ, які збігаються із засадничими критеріями, необхідними для вступу в ЄС: верховенство права, належне врядування й економіка. Нагадаємо, що в процедурі перемовин щодо вступу в ЄС кластер “Засадничі розділи” має найбільшу вагу, його відкривають першим і закривають останнім, до нього “найбільш прискіпливо придивлятимуться”.

У безпекових угодах партнери України акцентували увагу на реформах у судовій сфері та системі правосуддя, боротьбі з корупцією і запобіганню їй, дотриманні основоположних прав та свобод. Часто в угодах наголошують на важливості створення й підтримки незалежних антикорупційних інституцій, здатних діяти з належною підзвітністю та без політичного втручання.

В економічному секторі наші союзники наголошують на потребах реформування державних підприємств, залучення приватного сектору, підвищення довіри інвесторів, прозорості та належного врядування, зокрема посилення корпоративного управління відповідно до принципів Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Йдеться в угодах і про важливість модернізації системи державного управління до рівня, який забезпечить проведення якісних трансформацій. Іншими словами, Україна має прагнути підвищити інституційну спроможність для втілення масштабних реформ.

Україна ж зобовʼязується надалі впроваджувати реформи в секторі безпеки й оборони, які часто згадують як “важливу передумову на шляху до членства в НАТО”. Зокрема, в угодах згадано про потребу забезпечити демократичний цивільний контроль над Збройними Силами, вдосконалити процес закупівель, посилити ефективність та прозорість оборонних інституцій і промисловості, забезпечити належне врядування в державному оборонно-промисловому секторі, в тому числі продовжувати реформування концерну “Укроборонпром”.

З одного боку, визначений кластер реформ для України — це зобов’язання, а з іншого,— наші можливості для трансформації країни. Союзники нашої держави, визнаючи безпрецедентні умови, в яких Україні доводиться проводити реформи, готові технічно, політично і фінансово допомагати втіленню секторальних змін. Крім того, в угодах країни зобов’язалися ділитися досвідом, скеровувати в Україну фахівців і поглиблювати співпрацю через різні ініціативи. Приміром, Фінляндія прагне ділитися з Україною своїм досвідом антикорупційної діяльності як член Антикорупційного ресурсного центру U4, а Данія додатково підтримуватиме антикорупційну ініціативу ЄС (EUACI).

Зрештою, Україна продовжує процес реформ для вступу в ЄС. На початку червня 2024 року Єврокомісія надала позитивну усну оцінку прогресу євроінтеграційних реформ України, викладених у листопадовому звіті про розширення ЄС. Згодом постійні представники держав-членів Європейського Союзу схвалили рамки для переговорів про вступ України.

Критерій 2. Макроекономічна стабільність

Більшість угод підтверджують наміри держав сприяти макроекономічній стабільності України, відзначаючи, що життєздатна українська економіка є важливою складовою протистояння з Росією.

Основним інструментом підтримки макроекономічної стабільності, вказаним у документах, є зобов’язання полегшити доступ України до приватних фінансових компаній та установ, страхової галузі, технологічного сектору. Країни-підписанти продовжуватимуть робити внески до фондів і програм міжнародних організацій та фінансових інституцій задля забезпечення фінансування бюджету України. Натомість Україна зобов’язується виконати весь комплекс політичних вимог, викладених у програмі МВФ, і звітувати про них через процеси щоквартального оглядового моніторингу до 2027 року. Серед таких політичних вимог — зменшення бюджетних втрат через пільгове оподаткування, перезавантаження Бюро економічної безпеки (БЕБ), ухвалення стратегії “приватизації”, проведення зовнішнього аудиту Національного антикорупційного бюро (НАБУ).

Більшість країн прямо не визначають у договорах розмір макроекономічної допомоги. Конкретні цифри визначені в угоді з Японією, яка зобов’язується надати Україні допомогу розміром 4,5 млрд доларів США протягом 2024 року, а також в угоді з Канадою, яка скерує на макроекономічну допомогу частину з 3 млрд доларів, виділених у 2024 році.

Своєю чергою Фінляндія й Латвія зазначають, що братимуть участь у фінансуванні програми Ukraine Facility, яка передбачає можливість отримання Україною у 2024–2027 роках фінансової й технічної допомоги ЄС на загальну суму 50 млрд євро. Фінляндія зобов’язалася рекапіталізувати ЄБРР на 50 млн євро.

В частині угод відзначено роль таких інституцій, як Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (БАГІ), для забезпечення міжнародної економічної допомоги Україні. Окремо відзначається важливість гармонізації українського законодавства і законодавства ЄС у рамках процесу євроінтеграції України для того, щоб полегшити можливості європейських інвестицій в українську економіку.

Попри те, що макроекономічна допомога описана в безпекових угодах досить загально, міжнародні надходження у 2023 році стали основою державного бюджету України: з 58 млрд доларів США бюджетних надходжень допомога від міжнародних партнерів становила аж 42 млрд (з них 27% було грантовим фінансуванням).

Основними донорами макрофінансової допомоги у 2023 році стали ЄС (19,5 млрд доларів США) та США (10,9 млрд доларів) З лютого 2022 року до травня 2024 року макроекономічна міжнародна допомога від країн G7 та ЄС до бюджету України становила близько 72 млрд доларів США.

В державному бюджеті на 2024 рік необхідність у міжнародній фінансовій допомозі запланована на рівні 37,3 млрд доларів США — близько 3 млрд на місяць.

Критерій 3. Відновлення та відбудова

Усі країни-підписанти безпекових угод зобов’язуються брати участь у відбудові Україні як після закінчення війни, так і на нинішньому етапі. Так, держави-партнери насамперед декларують необхідність відновлення енергетичних об’єктів і закладів соціального забезпечення (лікарень, шкіл) для можливості подолання гуманітарних наслідків війни.

В контексті відбудови енергосистеми України більшість країн підкреслюють необхідність модернізації українських енергомереж і поступового переходу до “зеленої енергетики”.

Серед інших сфер співпраці можна виділити такі:

• надання матеріально-технічної допомоги;
• соціальний захист;
• енергоефективність (Німеччина, Бельгія);
• розвиток залізничного сполучення (Іспанія);
• цифрова трансформація (Німеччина, Нідерланди, Швеція тощо)

Багато партнерів зазначають, що Росія повинна заплатити за довгострокову відбудову України, але про це більш детально йтиметься в розділі “Відшкодування збитків”.

В угодах держави-підписанти зазначають, що одним з основних інструментів відбудови України має бути залучення приватного бізнесу — наші партнери мають намір всіляко заохочувати національні бізнеси інвестувати в українську економіку та брати участь у відбудові, особливо після закінчення війни.

Конкретні програми й обсяги фінансування відбудови зазначені лише в частині угод. Так, Велика Британія зобов’язується виділити 640 млн фунтів стерлінгів гуманітарної, стабілізаційної, відновлювальної і реформаторської допомоги для задоволення невідкладних потреб України.

У 2024–2026 роках Латвія виділить 15 млн євро на реалізацію проєктів реконструкції з акцентом на відновленні об’єктів соціальної інфраструктури, психологічній підтримці жінок і передачі досвіду, особливо з питань, пов’язаних з інтеграцією до ЄС. Іспанія зобов’язалася зробити новий внесок у розмірі 15 млн євро для України та Молдови через Спеціальну програму Світового банку з відновлення України та Молдови.

Німеччина, Норвегія й Італія відзначають роль міжвідомчої донорської координаційної платформи, ініційованої “Групою семи”, для спільних міжнародних зусиль з відбудови.

Натомість Латвія і Бельгія планують скерувати свої інвестиції у відновлення України — передусім Чернігівської області й міста Чернігів. Данія продовжуватиме партнерство з містом Миколаїв і Миколаївською областю, а Італія зосередиться на відновленні Одещини й має намір провести Конференцію з відновлення України у 2025 році.

Окремі угоди містять зобовʼязання України забезпечити ефективне, прозоре, професійне та підзвітне використання коштів на відбудову.

Насамкінець відзначимо, що акцент у безпекових угодах зроблено на двох ключових компонентах: відновленні енергетики та залученні приватних інвестицій. Роботу з цими напрямками відображає і діяльність України на міжнародній арені, зокрема на Берлінській конференції з відбудови в червні 2024 року. Подія стала майданчиком залучення приватного бізнесу до відновлення української економіки і міжнародного просування проєкту “зелених потужностей” ДТЕК і маневруючих потужностей “Укргідроенерго”.

Критерій 4. Захист критичної інфраструктури й енергетика

Захист критичної й енергетичної інфраструктури — одне з найскладніших завдань, із якими Україна стикнулася під час повномасштабного вторгнення РФ. Нехтуючи міжнародним правом, Кремль цілеспрямовано руйнує інфраструктуру нашої держави, залякуючи цивільне населення і змушуючи його виїжджати за кордон. Терористичними атаками ворог намагається зменшити опір України та примусити її владу до капітуляції.

Як визначено в угодах, більшість партнерів будуть продовжувати довгострокову підтримку енергетичного сектору України, оскільки він є вирішальним для її стійкості в цілому. Особливу увагу приділять переходу до “зеленої” й відновлюваної енергетики. Водночас угоди передбачають сприяння доступу українських фахівців до міжнародних навчальних програм і спільні з Україною освітні заходи.

Окремі країни, зокрема Нідерланди, Німеччина, Франція і США, заявляють, що готові працювати над пошуком додаткових коштів для захисту критичної інфраструктури України.

Наприклад, в угоді з Францією зазначено, що ця держава сприятиме захисту критичної інфраструктури, в тому числі військовими засобами, зокрема через посилення ППО. Таку саму позицію викладено і в угоді з Латвією. Підвищити стійкість критичної інфраструктури, особливо енергетичноїв, до повітряних ударів прагнуть і США. Ця держава, як і багато інших партнерів, готова працювати над кіберзахистом критичної інфраструктури України.

На думку ОПОРИ, захист обʼєктів критичної інфраструктури і надання для цього засобів ППО є одним із найголовніших завдань держав-партнерів для того, щоб Україна могла продовжувати боротьбу, а її населення масово не виїжджало за кордон.

Ризиком в укладених угодах є те, що держави-партнери не описують детальних механізмів відбудови, посилення спроможностей чи забезпечення самого існування української енергетики. Договори не містять деталей, наприклад щодо пріоритетного постачання в Україну когенераційних установок, обладнання з непрацюючих електростанцій чи скерування фахівців для ремонту обладнання.

Критерій 5. Вступ України до НАТО

Вступ до НАТО є стратегічним пріоритетом зовнішньої політики України — лише приєднання до Альянсу може забезпечити надійну безпеку нашій державі. Загалом більшість підписаних із партнерами угод передбачають підтримку євроатлантичної інтеграції України, але вжиті в різних документах формулювання все ж дещо відрізняються.

Про чітку підтримку вступу України до НАТО заявляють принаймні 10 із 17 держав: Велика Британія, Франція, Данія, Фінляндія, Латвія, Іспанія, Бельгія, Швеція, Ісландія та Норвегія. В угодах із ними вжиті формулювання про те, що “Україна є невідʼємною частиною євроатлантичної безпеки” та що “законне місце України — в НАТО”. Держави підкреслюють: членство України в НАТО зробить ефективний внесок у мир і стабільність в Європі.

В угодах зі США та Канадою теж підкреслено, що майбутнє України — в НАТО. Водночас у цих документах згадано Комюніке Вільнюського саміту НАТО від 11 липня 2023 року, яке передбачає, що Україна отримає запрошення приєднатися до Альянсу тоді, коли “союзники це погодять і будуть виконані всі умови”. В Угодах із Нідерландами та Португалією якраз вжито зазначене вище формулювання.

Позиції Німеччини й Італії щодо членства України в НАТО також залишаються вкрай обережними і відкрито не роз’ясненими.

Водночас партнери підтримують реформи в Україні задля посилення оперативної сумісності з НАТО, розвитку сучасного оборонного сектору, уніфікації під стандарти НАТО. Навіть угода з Японією, яка не є членом НАТО, передбачає, що ця держава продовжить робити внески до Трастового фонду Комплексного пакета допомоги НАТО для України.

Критерій 6. Розвиток ВПК й оборонне співробітництво

Розвиток військово-промислового комплексу України й оборонне співробітництво критично важливі для стримування нинішньої та можливої повторної агресії Російської Федерації. В угодах із партнерами ці теми є ключовими — вони фактично формують документ.

Чи не кожен союзник України прагне розвивати співробітництво у сфері оборонно-промислового комплексу, але в частині угод елементи такої кооперації все ж слабко описані й майже не деталізовані.

Серед видів співпраці у сфері ВПК варто виділити:

• заохочення оборонної промисловості держави-партнера працювати з Україною щодо локалізації ремонту, обслуговування та виробництва оборонної продукції;
• залучення інвестицій та створення спільних військових підприємств;
• інтеграція українського ВПК в європейську оборонно-технологічну і промислову базу;
• виробництво боєприпасів;
• виробництво БПЛА;
• зміцнення ланцюга постачань критично важливих матеріалів.

Не менш важливою темою, яку містить кожна з угод, є безпосередня співпраця у сфері оборони. Частина союзників прямо декларують, що кінцевою метою кооперації є підвищення спроможності ЗСУ до рівня, аби Україна відновила свою територіальну цілісність та могла стримувати РФ в майбутньому.

Прикметно, що частина угод містить зобов’язання України використовувати надане озброєння лише для самооборони і запобігати її незаконному обігу.

Можна знайти й інші зауваги: наприклад, в угоді із Францією є згадка про те, що учасники пропонують налагодити співпрацю у військовій сфері “без шкоди для своєї позиції в контексті агресивної війни Росії проти України”.

Загалом можна виділити наступні елементи військового та оборонного співробітництва, які містяться в угодах:

• співпраця в межах контактної групи з питань оборони України (UDCG), внески до Коаліцій спроможностей;
• надання зброї, техніки й обладнання, а також їх обслуговування;
• покращення оперативної сумісності Сил оборони України та НАТО;
• тренування і підготовка українських військових та інструкторів;
• реформування оборонної сфери та модернізація ЗСУ;
• співпраця у сфері розвідки та контррозвідки;
• кіберзахист та ІТ-спроможності;
• лікування й реабілітація солдатів, протезування;
• обмін інноваційними технологіями;
• підтримка правоохоронних органів тощо.

Практично в усіх угодах ідеться про внески держав до “коаліції спроможностей” чи загалом про сфери, де партнер готовий відігравати значну або ж узагалі чільну роль.

Окремо відзначимо, що угода з Японією регулює передачу Україні лише нелетальної зброї та не передбачає розвитку спільного оборонного виробництва. Також Японія продовжить надавати підтримку в лікуванні поранених українських військових та співпрацюватиме у сфері розвідки.

Насамкінець підкреслимо, що хоча сфера оборонного та військового співробітництва в угодах найбільш розлога, багато зобовʼязань не є чітко конкретизованими і потребують укладення додаткових угод. Наприклад, лише 4 угоди містять доволі чіткі обіцянки надання визначеної військової техніки:

• Бельгія — 30 літаків F-16 до 2028 року, один протимінний катер;
• Швеція — БМП CV 90, САУ Archer, літаки ASC 890, потенційна передача JAS 39 Gripen;
• Норвегія — винищувачі F-16, ЗРК NASAMS;
• Данія — винищувачі F-16.

В угоді з Португалією згадано про надання Україні танків Leopard 2A6, системи БпЛА, БТР М113, броньованих рятувально-медичних евакуаційних машин М113 і М577.

Критерій 7. Реагування на нову агресію проти України

У випадку майбутнього нападу Російської Федерації на Україну укладені з партнерами угоди передбачають проведення консультацій протягом 24 годин з метою визначення відповідних подальших кроків та потреб у сфері оборони. Переважна більшість партнерів, за деякими винятками (зокрема Японія) у випадку агресії зобов’язуються надати швидку і сталу допомогу у сфері безпеки, сучасну військову техніку й економічну допомогу. Значна частина союзників також готові накладати на Росію санкції та інші обмеження.

В окремих угодах передбачено, що сторони прагнуть підвищити оборонну стійкість України до рівня, достатнього для стримування та захисту від майбутніх нападів і примусу.

Врешті, попри запевнення у наданні економічної та військової допомоги в разі майбутнього нападу Росії, ризиком залишається те, що у жодній з угод не визначений обсяг, строки і тривалість надання такої допомоги. Тож положення договорів у цій сфері можуть виглядати дещо декларативними.

Натомість сильною стороною угод є те, що частина з них одразу передбачають можливість внесення змін за умови, якщо буде узгоджений інший механізм реагування на нову агресію. Втім, реалізація цього сценарію потребує додаткової дипломатичної роботи.

Критерій 8. Протидія ядерним та біологічним загрозам

Конкретні дії з протидії ядерним і біологічним загрозам в угодах не описані. Діяльність у цьому напрямку зводиться до загальних тез про розширення співробітництва та підтримки у підвищенні ядерної безпеки.

Низка угод (з Великою Британією, Францією, Данією, Нідерландами й Ісландією) узагалі не містять згадок про протидію ядерним і біологічним загрозам. В угоді з Канадою також про це не згадано, однак, наприклад, є пункт про продовження підтримки енергетичного сектору України з особливою увагою до ядерної безпеки і захищеності.

В окремих угодах наведені більш широкі положення щодо ядерної безпеки. Так, Японія зобов’язалася продовжувати підтримку України у зміцненні ядерної безпеки, зокрема для Запорізької атомної електростанції через Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ).

В угоді з Норвегією засуджено незаконне захоплення Росією ЗАЕС, що посилює ризики та загрози у сфері ядерної безпеки в усьому світі. Тут же міститься заклик до термінового виведення несанкціонованого військового й іншого персоналу з електростанції та повернення її під повний контроль України.

Бельгія в рамках оборонної співпраці здійснюватиме цільову та спеціалізовану підготовку персоналу (включно з програмами підготовки тренерів), зокрема у сферах боротьби з хімічною, бактеріологічною, радіологічною та ядерною (CBRN) загрозами.

Ризиком для України є відсутність в угодах конкретних дій у разі ядерної та біологічної загрози. У Будапештському меморандумі від 5 грудня 1994 року задекларована відмова від використання ядерної зброї щодо країн, які приєдналися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року. Однак положення меморандуму наразі порушені, адже погроза використання ядерної зброї проти України залишається інструментом тиску РФ на міжнародну спільноту.

Критерій 9. Фінансові зобов’язання країн у військовій сфері

Багато союзників України намагалися викласти в документах конкретне короткострокове і довгострокове фінансове планування, а в деяких випадках — прозвітувати про військову допомогу, надану в минулі роки.

Однак чимало країн визначили конкретні суми військової підтримки лише на поточний 2024 рік. Зокрема, Німеччина надасть військової допомоги на загальну суму понад 7 млрд євро, Сполучене Королівство — 2,5 млрд фунтів стерлінгів, Франція — до 3 млрд євро, Канада — 3,02 млрд канадських доларів, Нідерланди — 2 млрд євро, Данія — щонайменше 1,8 млрд євро, Норвегія — 1.3 млрд євро, Іспанія — 1 млрд євро, Бельгія — щонайменше 977 млн євро, Фінляндія — щонайменше 400 млн євро, Латвія — 112 млн євро, Португалія — 126 млн євро. Загалом у 2024 році Україна отримає щонайменше 22,85 млрд євро військової підтримки.

Хоча США, Італія, Ісландія та Швеція не прописали в угодах конкретних сум на 2024 рік, частина з цих країн включили такі кошти у довгострокове планування. Так, Швеція задекларувала 6,5 млрд євро військової допомоги протягом 2024–2026 років, Ісландія — 0,03 млрд євро щорічно протягом 2024–2028 років, а Італія зобов’язалася зберегти військову підтримку на рівні минулих 2 років — 8 пакетів військової допомоги.

Ще 3 країни визначили майбутню військову допомогу в довгостроковій перспективі. Данія зазначила, що має 8,5 млрд євро на 2023–2028 роки (ця сума може включати й видатки на цивільну сферу), Норвегія — 6,4 млрд євро на 2023–2027 роки, а Латвія планує витрачати щорічно 0,25% від власного ВВП (~100 млн євро) протягом 2024–2026 років. Тобто всього 5 країн визначили довгострокове фінансування військових спроможностей України.

Винятком із цього переліку є Сполучені Штати, які в принципі не конкретизували своїх фінансових зобов’язань, а також Японія. Остання пообіцяла Україні 4,5 млрд доларів США на поточний рік, але ці кошти підуть на фінансову, гуманітарну й іншу допомогу, адже Японія, виходячи з тексту угоди, надає тільки нелетальне озброєння.

Такий різний підхід країн у виділенні коштів на військову допомогу спричинений низкою об’єктивних обставин. Попри бажання наших союзників зафіксувати конкретні фінансові зобов’язання, обсяги військової допомоги будуть прямо залежати від наявності коштів, а також рішень парламентів і урядів відповідних країн. Про це прямо зазначено, наприклад, в угоді з Німеччиною, Італією, Ісландією, Португалією. В угоді зі Сполученими Штатами так само йдеться, що виділення коштів залежить від Конгресу.

Для України цей фактор є певною мірою ризиком, адже військова допомога може залежати від політичної кон’юнктури кожної країни. В умовах зростання популярності ультраправого політичного крила в Європі, яке часто є противниками військової підтримки України, масштаби військової взаємодії з нашою країною можуть потенційно зменшитись.

Наприклад, варто згадати приголомшливі результати ультраправої “Партії свободи” (PVV), яка на парламентських виборах у Нідерландах минулого року ,отримала найбільше депутатів. Партію очолює противник військової допомоги Україні Герт Вілдерс. Утім, під час формування уряду Вілдерсу довелось поступитися своїми принципами: в тексті коаліційної угоди згадано, що Нідерланди продовжуватимуть військову підтримку України. А в червні 2024 року для переговорів щодо військового співробітництва Київ відвідала міністерка оборони Нідерландів Кайса Оллонгрен.

За таких обставин, зокрема соціального консенсусу щодо українського питання, військову підтримку нашої держави вдалося зберегти. Однак вибори до Європарламенту демонструють, як посилилися рейтинги противників України у Франції, Німеччині й Австрії. Саме політична доцільність змусила президента Франції Еммануеля Макрона розпустити парламент, зокрема аби зберегти вплив у ньому, не чекаючи ще більшого зростання рейтингів ультраправих до чергових виборів.

Тож яким буде “політичний ландшафт” після виборчих циклів у частині держав, з якими Україна підписала безпекові угоди, залишається під питанням.

Крім політичного підґрунтя, обсяг військової допомоги в угодах залишається непрогнозованим через труднощі в плануванні. Жоден учасник угод не може передбачити, яка складеться ситуація на фронті в наступному році, які потреби української армії будуть найбільш пріоритетними та який обсяг коштів буде доцільним.

Військова допомога формується у постійній комунікації з українською стороною та з урахуванням нагальних проблем, тому деякі фінансові видатки наших партнерів будуть скориговані вже в цьому році. Наприклад, Фінляндія в угоді зазначила, що фінансування військової підтримки на поточний рік збільшиться у зв’язку з двома запланованими пакетами допомоги.

Також різний підхід до визначення обсягів фінансового зобов’язання пов’язаний із політичним устроєм кожної країни і внутрішнім процесом організації відповідних видатків. У Данії допомога реалізується через данський Фонд на підтримку України, а в Норвегії — через “Програму Нансена”. Натомість Латвія вирішила прив’язати суму підтримки до власного ВВП. Така організація дає змогу країнам робити більш прогнозоване планування.

Не варто забувати й про інші чинні механізми підтримки української армії. Так, в угодах країни часто згадують, що, крім прямих національних асигнувань, вони надають Україні військову підтримку через внески в Комплексний пакет допомоги НАТО для України (CAP), Європейський фонд миру (ЄФМ), Місію Європейського союзу з військової допомоги Україні (EUMAM), Чеську ініціативу на закупівлю боєприпасів тощо.

Критерій 10. Боротьба з пропагандою й інформаційна безпека 

Нині Росія активно використовує пропаганду, викривлення історичних подій, маніпуляції й фейкові новини для системної інформаційної війни проти України та її партнерів, підриву національної єдності, поширення паніки та дискредитації українських інституцій всередині країни й за її межами.

В інформаційному просторі наших партнерів Росія розгорнула мережу своїх агентів та інтернет-тролів. Їхня роль — відвернути увагу від України й послабити її підтримку, змістивши увагу на внутрішні проблеми цих країн.

Фейки і маніпуляції є одним з головних інструментів Російської Федерації. Вони створюють альтернативну реальність, де правдиві факти змішуються з вигадками. РФ систематично поширює неправдиві новини про ситуацію на фронті, повідомляє про вигадані злочини ЗСУ та “загрозу” з боку НАТО. Такі дії не лише дезорієнтують громадськість, а й впливають на політичні рішення в країнах-партнерах на користь Кремля.

Аналізуючи безпекові угоди в контексті боротьби з пропагандою та інформаційною безпекою, можемо виокремити такі ключові аспекти: зміцнення кібербезпеки, протидія дезінформації й посилення міжнародної співпраці.

Усі підписанти угод задекларували прагнення до покращення міжнародної координації у боротьбі з дезінформацією та співпраці України з НАТО і ЄС в контексті кібербезпеки. Також практично в усіх документах згадано про обмін розвідувальними даними про кіберзагрози. Зокрема, Велика Британія, Німеччина і Нідерланди зобовʼязалися сприяти обміну такими даними.

Багато угод містять положення про підготовку українських фахівців з кібербезпеки та розробку спільних навчальних програм. Так, Німеччина підтримає навчання українських експертів на основі стандартів ЄС, а Франція сприятиме розробці освітніх програм для спеціалістів з інформаційної безпеки.

Крім цього, Данія й Фінляндія наголосили на наданні технічної допомоги та підвищенні кіберстійкості, що включає не лише матеріальну допомогу, а й спільні операції та навчання, які сприяють покращенню загальної безпеки країни.

Натомість угоди з Великою Британією, Німеччиною, Канадою й іншими країнами містять положення та зобовʼязання щодо розробки інноваційних методів викриття дезінформації та протидії їй. А договори з Латвією і Швецією передбачають створення навчальних програм з інформаційної безпеки для підвищення кваліфікації українських фахівців.

Співпраця з партнерами може включати меморандуми й додаткові угоди. Наприклад, у Давосі (Швейцарія) 18 січня 2023 року Фінляндія підписала Меморандум про взаєморозуміння з Україною, де йдеться про можливість розширення співпраці щодо цифрової стійкості та кібербезпеки. Мається на увазі обмін розвідувальними даними про кіберзагрози, навчання спеціалістів і надання технічної допомоги Україні.

Критерій 11. Справедливий мир

В усіх підписаних безпекових угодах прослідковується широкий консенсус щодо необхідності справедливого миру для України, який, зокрема, має ґрунтуватися на міжнародному праві та Статуті Організації Обʼєднаних Націй. Крім цього, партнери погоджуються, що безпека в Європі неможлива, доки не буде повністю відновлена територіальна цілісність України та її суверенітет в межах міжнародно визнаних кордонів 1991 року.

Усі наші партнери підкреслюють, що сталий мир повинен бути заснований на принципах української формули миру, і готові активно долучатися до її імплементації. Крім цього, частина країн зобов’язалися продовжувати й посилювати дипломатичні зусилля для забезпечення ширшої міжнародної підтримки української формули миру.

Деякі країни, наприклад Іспанія й Бельгія, наголошують на важливості майбутніх самітів миру. На їхню думку, важливість цих форумів полягає у залученні міжнародної спільноти та зміцнення підтримки української формули миру.

Критерій 12. Санкції

Усі держави-партнери одностайні в підтримці поточних санкцій, експортного контролю та їх подальшого розширення, адже “ціна агресії для Росії має продовжувати зростати”.

З 24 лютого 2022 року до червня 2024 року США ввели санкції проти 1682 осіб та 3061 компанії, ЄС — проти 1769 осіб і 767 компаній, Велика Британія — проти 1708 осіб і 277 компаній.

Паралельно наші партнери ввели низку економічних обмежень проти Росії, що мають вплинути на її спроможність вести війну. Дотепер Європейський Союз ухвалив 13 пакетів санкцій, нині ж триває робота над 14-м пакетом. Ключовими санкціями є встановлення верхньої ціни на російську нафту, обмеження доступу російських банків до SWIFT, відмова від імпорту російської нафти до ЄС, “заморозка” активів російського центрального банку.

Не менш важливими є обмеження доступу Російської Федерації до фінансів, товарів, технологій і послуг, які вона використовує у своїй агресивній війні, наприклад чіпів та напівпровідників.

Ризиком для санкційної політики проти Росії є те, що в підписаних угодах відсутні сфери чи напрямки, де планується посилення обмежень. Наприклад, Європейський Союз так і не запровадив санкцій проти російського газу.

Також, хоча партнери України й декларують подальшу підтримку санкцій, вони визнають: потрібно розробити більш дієві механізми контролю за вже ухваленими обмеженнями. Йдеться, зокрема, про так званий “тіньовий флот”, що дозволяє обходити санкції щодо російських нафти і нафтопродуктів чи російську торгівлю через треті країни.

Критерій 13. Відшкодування збитків, заморожені російські активи

В підписаних безпекових угодах усі без винятку країни визнають, що Росія повинна заплатити за довгострокову відбудову України і відшкодувати усі збитки. Для цього партнери виступають за створення міжнародного компенсаційного механізму, як це передбачено Статутом Реєстру збитків, ухваленим Резолюцією Комітету міністрів Ради Європи CM/Res(2023).

Нагадаємо, що у травні 2023 року на саміті глав держав та урядів Ради Європи понад 40 країн підписали політичну декларацію про створення Реєстру збитків, завданих агресією Росії проти України. Реєстр не має жодних юрисдикційних функцій щодо винесення рішень, але потрібен для фіксації доказів та інформації про збитки чи шкоду. Він запрацював у квітні 2024 року і на початковому етапі приймає заяви про знищену або пошкоджену нерухомість. Надалі можна буде подавати заяви за різними категоріями: вимушене переселення, втрата життя, катування, сексуальне насильство, пошкодження критичної інфраструктури, збитки навколишньому середовищу тощо. Цей реєстр — перша складова масштабного міжнародного компенсаційного механізму, який буде створено як окремий інструмент у співпраці з Україною, про що зазначено в статуті реєстру. Поки що робота над таким механізмом триває.

Водночас у частині угод викладені позиції щодо майбутнього заморожених російських коштів. Усі підписанти чітко зафіксували: російські кошти залишатимуться знерухомленими доти, доки РФ не припинить агресію та не відшкодує збитків Україні. Разом з цим, наші союзники задекларували наміри продовжувати роботу над пошуком законних механізмів для використання заморожених активів РФ на користь України.

Робота в цьому напрямку також триває. Загальний обсяг заморожених російських активів оцінюють у близько 260 млрд доларів США, проте західні політики діють обережно. На їхню думку, конфіскація суверенних активів може підірвати стабільність фінансово-економічної системи, яка тримається на верховенстві закону, зашкодити міжнародному порядку і підірвати довіру країн.

Навіть у безпекових угодах бачимо тези про те, що пошук шляхів використання російських активів відбуватиметься з урахуванням відповідних правових, фінансових та економічних ризиків. Однак якщо ще на початку року пропозиції про конфіскацію коштів викликали широкий супротив, нині цей процес набуває рис юридично обґрунтованого механізму.

Проривні події відбулися на рівні ЄС і країн G7. Щоправда, поки йдеться не про конфіскацію, а лише про використання прибутків від заморожених активів. Адже після знерухомлення активів Центробанку Росії в європейських країнах центральні депозитарії були змушені покласти в банки частину з цих активів, які й почали приносити прибутки. Приміром, левова частка заморожених коштів, 180 млрд євро, зберігається в Euroclear — найбільшому у світі депозитарії цінних паперів зі штаб-квартирою в Брюсселі, який лише за перші 9 місяців минулого року заробив близько 3 мільярди євро на російських коштах

21 травня Рада ЄС схвалила використання надходжень від знерухомлених російських активів на користь України, і вже у липні очікується перша виплата у розмірі 1,5 млрд доларів. Попередньо передбачалося, що 90% очікуваних надходжень використють на військові цілі для підтримки оборони України, а 10% піде на відновлення та реконструкцію.

Більш амбітний план був погоджений на Саміті G7 в Італії у червні цього року, де лідери країн домовилися спрямувати Україні близько 50 млрд доларів США до кінця року. Технічні питання виплат ще будуть опрацьовувати, але важливо, що політичне рішення вже прийняте. Планується, що гроші надійдуть Україні через кредитний механізм. Країни G7 створять фонд для підтримки України, куди США, Великобританія, Японія й інші держави будуть робити внески у вигляді кредитів, які гаситимуть коштом надзвичайних надходжень від знерухомлених російських суверенних активів у західних юрисдикціях.

Цей механізм отримав назву Extraordinary Revenue Acceleration (ERA). Гроші планують скерувати “на військові, бюджетні потреби України і потреби у відновленні”. Процес притягнення до фінансової відповідальності РФ триває, а наступним його етапом може стати безпосередня конфіскація російських коштів, що буде легітимною відповіддю на незаконне вторгнення Росії в Україну.

Критерій 14. Спецтрибунал 

Всі держави, що підписали безпекові угоди, прагнуть притягнути до відповідальності винних у воєнних та інших міжнародних злочинах, скоєних в Україні або проти неї, зокрема шляхом підтримки роботи Офісу Генерального прокурора України і Міжнародного кримінального суду (МКС).

13 країн (Нідерланди, Німеччина, Франція, Данія, Канада, Італія, Фінляндія, Латвія, Іспанія, Бельгія, Португалія, Швеція, Норвегія, Японія) продовжать свою роботу в Коаліції з пошуку опцій для створення трибуналу щодо злочину агресії проти України та засобів притягнення РФ до відповідальності за її агресивну війну проти України.

Нагадаємо, що Україна адвокатує створення спеціального трибуналу як механізму, за допомогою якого до відповідальності за злочин агресії можна буде притягнути вище політичне керівництво Росії. Нині юрисдикційні механізми МКС щодо злочину агресії обмежується державами-учасницями Римського статуту, і оскільки ні Україна, ні Росія як сторони конфлікту поки що не ратифікували цей документ, його юрисдикція наразі не поширюється на злочини агресії РФ проти України.

В угоді з Нідерландами зазначено, що за певних умов майбутній трибунал може відбутися в місті Гаага. Україна покладає на цю країну значні сподівання, зокрема в тому, що вона стане ключовою у виконанні пункту №7 Формули миру “Відновлення справедливості”.

Угоди з Нідерландами, Німеччиною, Швецією та Японією містять нагадування, що Україна взяла на себе зобов’язання ратифікувати Римський статут МКС, включно з поправками щодо злочину агресії, ухваленими в Кампалі (Уганда) 11 червня 2010 року. Про це також зазначено в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС.

Окремо відзначимо, що в угоді зі США не згадано про спецтрибунал для Росії. Однак США мають намір домагатися розслідування і притягнення до відповідальності винних у воєнних та інших міжнародних злочинах відповідно до міжнародного права.

Ще однією темою, про яку йдеться в частині угод, є негайне звільнення та повернення всіх незаконно затриманих і примусово переміщених цивільних. Зокрема, провідну роль у поверненні українських дітей, незаконно депортованих Кремлем до Росії чи на ТОТ, займає Канада, яка разом з Україною очолює відповідну коаліцію. Також приділяти особливу увагу виконанню умов і завдань відповідної Декларації чи/та сприяти міжнародним зусиллям щодо повернення дітей будуть Бельгія, Португалія, Ісландія, Латвія, Швеція і США.

Критерій 15. Боротьба з організованою злочинністю

Про боротьбу з небезпечною організованою злочинністю (НОЗ) згадано у 13 з 17 договорів. Зокрема, Велика Британія й Канада визнають, що РФ використовує НОЗ для підриву суверенітету і внутрішньої стабільності України, тож підписанти угоди беруть на себе зобов’язання вживати заходів для протидії їй, зокрема групам осіб, які мають злочинний вплив в окремих регіонах, включно з тимчасово окупованими територіями (ТОТ).

Такі країни, як Німеччина, Франція, Нідерланди, Фінляндія, Латвія, Іспанія, Швеція, Ісландія, Японія, теж підтримують боротьбу з організованою злочинністю, але більш обережні у своїх формулюваннях — вони прямо не звинувачують РФ у можливому фінансуванні НОЗ для підриву суверенітету України.

У багатьох безпекових угодах передбачено проведення спільних операцій, аналіз криміногенної ситуації в країнах, виявлення й відстеження доходів із можливою подальшою конфіскацією активів, створення спільних робочих груп і слідчих груп прокурорів, проведення навчань та обмін передовим досвідом тощо.

Втім, лише безпекова угода з Іспанією містить конкретні суми коштів, які ця країна готова виділити на боротьбу з організованою злочинністю. Згідно з текстом договору, МВС Іспанії зобов’язується у 2024 році передати Україні технологічні матеріали і транспортні засоби на понад 1,5 млн євро для посилення оперативних спроможностей України в боротьбі з організованою злочинністю, торгівлею людьми і зброєю.

Безпекові угоди з Данією, Бельгією, Норвегією і США не містять згадок про заходи для боротьби з організованою злочинністю. Натомість в домовленостях з Італією та Португалією зазначено, що вони розпочнуть співпрацю з Україною в питанні боротьби з НОЗ, коли це дозволять безпекові умови — але не конкретизовано, які саме.

Критерій 16. Гуманітарне співробітництво 

Угоди з усіма країнами передбачають продовження гуманітарної допомоги українцям. Здебільшого йдеться про надання коштів чи безпосередньо гуманітарної допомоги для населення України, а також фінансову підтримку країн, які прийняли найбільше тимчасово переміщених українців. Окремі країни, такі як Швеція, Іспанія, Фінляндія й Велика Британія підкреслили свій вклад у прийняття й розміщення біженців, вимушених покинути Україну.

Особливе місце займає і допомога в гуманітарному розмінуванні території України (насамперед деокупованих територій і територій на лінії зіткнення). Однак конкретні обсяги допомоги в цій сфері вказали тільки Іспанія та Фінляндія. Так, Іспанія через структури ПРООН зобов’язується надати 1,5 млн євро, а в угоді з Фінляндією йдеться про фінансування протимінної діяльності в Україні на загальну суму 7,25 млн євро з 2022 року. Бюджет співробітництва Фінляндії у сфері розвитку та надання гуманітарної допомоги на 2024–2028 роки становить 290 млн євро.

В угодах також конкретизовано механізми надання допомоги: міжнародні навчання з розмінування, надання спеціальної техніки, міжнародні програми для реабілітації постраждалих.

Врешті, Норвегія, Латвія й Фінляндія зазначили, що складовою їх гуманітарної підтримки стане лікування і реабілітація українських військовослужбовців, а Велика Британія конкретизувала свою допомогу через участь у Фонді партнерства для стійкої України (PFRU).

Критерій 17. Припинення дії угод

Безпекові угоди з партнерами підписані на 10 років із можливістю продовження. Більшість із них де-факто сприяють вступу України до НАТО.

Загалом дія кожного з договорів може бути припинена одним з учасників шляхом письмового повідомлення іншого учасника. В такому випадку дія угоди припиняється через 6 місяців з дати такого повідомлення. Винятком є угода з Нідерландами, де термін завчасного інформування становить лише 3 місяці. Також відзначимо, що в угоді зі Швецією взагалі не йдеться про припинення її дії.

Прикметно й те, що Україна і США мають намір зареєструвати підписану угоду в ООН відповідно до статті 102 Статуту ООН протягом 60 днів з дати набрання нею чинності. Також заступник глави Офісу Президента України Ігор Жовква повідомляв, що угоду зі США винесуть на голосування в Конгрес задля “отримання політико-юридичної підтримки”.

Натомість в угоді з Португалією йдеться, що цей документ не має статусу й характеру, зазначених у статті 102 Статуту ООН, і тому не підлягає реєстрації у Генерального секретаря ООН.

Так само наразі не відомо, чи буде укладені з партнерами угоди ратифікувати Верховна Рада згідно з законом “Про міжнародні договори України”. Ймовірно, це буде політичне рішення, яке потрібно буде узгоджувати із кожним із союзників з погляду “симетричності дипломатії”.

Таким самим політичним рішенням можуть бути й майбутні потенційні рішення котроїсь із країн розірвати безпекову угоду з Україною. Санкцій за розірвання угоди в жодному документі не передбачено — зрештою, як і покарання за її невиконання.

Насамкінець, над угодами можна і варто працювати далі. Фактично кожен з укладених документів передбачає можливість внесення змін. Це – суттєва перевага.

Крім того, безпека нашої держави залежить не лише від союзників, а й від нас самих. Імплементація угод потребує серйозних дипломатичних, управлінських та кадрових зусиль з боку самої України.

Джерело: Громадянська мережа ОПОРА / oporaua.org

---

Це дослідження стало можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Громадянська мережа ОПОРА несе повну відповідальність за зміст, який може не відображати поглядів АМР США або Уряду Сполучених Штатів Америки. 

Tweet