Громади витрачають мільйони на FPV-дрони для ЗСУ, але не завжди ефективно. Чому?

Лише за 2023 рік цивільні бюджетні замовники витратили понад 1,3 млрд грн на безпілотники різного типу через систему Prozorro. Мова йде насамперед про органи місцевого самоврядування, які таким чином хочуть допомогти ЗСУ. Вони зобов’язані – на відміну від військових, приватних компаній чи благодійних фондів – проводити усі закупівлі через платформу Prozorro.

Такий масштабний ринок закупівель, а також обов’язок замовників обирати найдешевшого постачальника, очікувано зумовив ситуацію, коли бюджетні гроші витрачаються на неякісні безпілотники – виявляють це уже безпосередньо на фронті. Іноді тендери просто зриваються – через неспроможність забезпечити виконання замовлення. Іноді замовники, зрозумівши, що мають справу з шахраями, відмовляються укладати з ними договори. В результаті доводиться чекати реакції АМКУ на скарги і потім оголошувати новий тендер – усе це затягує закупівлю таких необхідних БПЛА на тижні, а іноді і на місяці. У виданні NGL.media дослідили ринок закупівель БПЛА через Prozorro і виявили кілька правил, які зможуть зробити ці закупівлі більш ефективними.

В чому проблема?

Якихось конкретних правил для закупівлі товарів військового призначення через Prozorro нема – їх купують за тими ж правилами, що й картоплю для шкіл. Проте, якщо для картоплі найважливішим критерієм є ціна, то для FPV-дронів – це надійність, дальність польоту, якість відео і ще десятки, якщо не сотні критеріїв.

Як правило, кожен закупівельник прописує умови тендеру на свій розсуд, але більшість все ж користується певним механізмом. Зазвичай спочатку консультуються з військовими, щоб дізнатись їхні потреби, бо інакше є ризик купити щось непотрібне.

«Такі тендери складаються разом з військовими. Спочатку в міську раду приходить звернення від військових і коли воно проходить всі погодження, в тому числі і бюджетне, оголошується закупівля, – розповідає заступник мера Львова Андрій Москаленко. Усі такі закупівлі ми проводимо лише за запитом військових. Якщо вони хочуть якийсь мавік конкретної моделі, нам не потрібно узгоджувати додаткові деталі, але якщо це якийсь FPV-дрон, то контактуємо з військовими та узгоджуємо з ними технічні характеристики».

Втім, трапляються випадки, коли такі закупівлі місцеве самоврядування проводить без узгодження з військовими, більше для піару у соцмережах. У таких випадках якість дронів, як і потреба у них конкретних підрозділів – не очевидна.

Взагалі існують проблеми в проведенні такого роду закупівель. Будь-яка недбалість замовника під час складання тендерної документації може призвести до того, що військові отримають не те, що хотіли, або й взагалі неякісну продукцію.

Журналісти NGL.media знайшли схожі приклади – Градизька селищні рада на Полтавщині дуже загально вказала характеристики бажаних FPV-дронів. Натомість інші замовники більш докладно підходять до визначення начинки дрону – наприклад, Мигіївська сільрада на Миколаївщині детально розписала усі складові FPV-дронів, вказавши виробників, моделі та характеристики.

Відсутність серйозних штрафних санкцій дає можливість недоброчесним учасникам не боятися покарання за невиконання зобов’язань або продаж неякісного обладнання. Голова правління Центру громадського моніторингу та досліджень Мирослав Сімка стверджує, що звичними санкціями – такими як пеня чи неустойка – зазвичай нікого не налякати, їх нечасто застосовують.

Метод визначення переможця за критерієм ціни також не дуже підходить до закупівель подібних товарів. Часто це призводить до того, що учасники тендеру, намагаючись зекономити, використовують дешевші комплектуючі сумнівної якості, що суттєво впливає на загальні характеристики дронів.

В результаті військові отримують не те, що хотіли – наприклад, вони хочуть отримати FPV-дрони з батареєю Molicel на 8400 мА.год, а їм привозять дрони з батареями ніби тієї ж потужності, але від невідомого виробника. Звичайно, на папері потужність обох батарей однакова, але насправді невідома батарея буде майже напевно гірша.

Через таку недобросовісну конкуренцію багато виробників дронів з репутацією просто не можуть перемогти на тендері за ціною, бо не можуть продавати свої вироби нижче собівартості.

«Проблема тендерів у тому, що замовник хоче мати дешеву ціну, а більшість якісних виробників по ній не проходять, – пояснює Богдан Данилів, керівник напрямку FPV у Фонді Сергія Притули. – Можна купити FPV-дрон за 13 тис. грн і  за 16 тис. грн. Але дорожчий пролетить більше та перенесе більше вибухівки, а дешевший дрон пролетить менше і впаде, бо там дешевші комплектуючі, слабий по потужності відеопередавач, батарейки тощо».

Загалом гарантовано придбати конкретний виріб, який попросили військові, бюджетному замовнику на відкритих торгах складно, бо тендерне законодавство зобов’язує його передбачити можливість еквіваленту. Така опція сприяє конкуренції та дешевшій ціні, але вже існують випадки, коли учасники тендерів використовують її з корисливою метою.

Наприклад, у тендері на закупівлю антидронних комплексів Львівською міськрадою компанія «Груп Інтрейд» запропонувала еквівалент, але його технічні характеристики були скопійовані з документації замовника. В таких випадках виникають сумніви – чи справді пропонований є еквівалентом.

«На цю закупівлю РЕБ до нас прийшла фірма «Груп Інтрейд», яка просто скопіювала характеристики з технічної документації, але в цьому випадку ідентичних характеристик не могло б бути, – розповів заступник мера Львова Андрій Москаленко. – Тоді ми попросили військових прокомунікувати з цим учасником, щоб вони з’ясували, що це за виріб і чи готові вони дати один екземпляр на тест. Не пам’ятаю достеменно, але тоді виробник відмовився надати зразок, або просто заявив військовим, що його РЕБ їм не підійде».

Крім того, існує проблема у неоднозначних трактуваннях технічних характеристик. Наприклад, під максимальною тривалістю польоту можна може матися на увазі тривалість польоту дрона з бойовим навантаженням, або й без нього.

«Деякий функціонал FPV-дронів ще не зафіксований належною термінологією, тому можуть бути двоякі трактування навіть таких загальновідомих характеристик, як дальність зв’язку та якість відео», – каже інструктор фонду «Повернись живим» з БпЛА Ілля Поперечний.

Додаткові перепони замовникам створюють й деякі учасники тендерів – надумані скарги в АМКУ, відмову переможця від підписання угоди, невиконання зобов’язань по термінах поставки товару чи повністю скопійовані учасником характеристики з технічного завдання замовника.

Аналізуючи відкриті закупівлі від бюджетних замовників NGL.media виявили приклади таких дій.

Особливо впадає в очі тактика дніпровського ТОВ «Груп Інтрейд», яке є активним учасником тендерів на поставку військового обладнання. Наприклад, після того як Львівська міськрада відхилила пропозицію цієї компанії у закупівлі FPV-дронів через відсутність у документах всіх необхідних характеристик, «Груп Інтрейд» звернулася зі скаргою в АМКУ, щоб змусити замовника все ж підписати з нею угоду. В результаті, військовим довелось чекати на FPV-дрони ще кілька тижнів, бо замовник не міг укласти договір з наступним переможцем, доки АМКУ не прийняв  рішення по цій скарзі.

Трохи пізніше в іншій закупівлі «Груп Інтрейд» уже після визначення її переможцем тендеру просто відмовилась підписувати угоду. Причиною такого рішення компанія назвала блокаду україно-польського кордону, що завадить їй вчасно виконати замовлення. Варто зауважити, що блокувати рух польські перевізники почали 6 листопада, а закупівлю оголосили 8 листопада – тобто ще на етапі подачі документів для участі у тендері «Груп Інтрейд» розуміла, що не зможе виконати замовлення.

Ця ж компанія в грудні минулого року зірвала уже підписану угоду з Тернопільською міськрадою на 1500 FPV-дронів, знову посилаючись на блокаду кордону, хоча у той час один з пропускних пунктів працював та пропускав вантажівки. Врешті Тернопільська міськрада таки купила необхідні дрони, втративши більше місяця часу.

Що ж робити?

NGL.media опитали закупівельників, експертів та виробників FPV-дронів, щоб з’ясувати, як бюджетні замовники можуть покращити існуючий механізм військових закупівель. Шляхи вирішення шукали на прикладі FPV-дронів, але ці механізми можна використовувати у закупівлях практично будь-якого військового обладнання.

«Насамперед, важливо розуміти, що будь-який тендер має складатись за прямою потребою військових, разом з ними. Нехай замовник просить військових вказати точну потребу, яка конкретно модель FPV-дрона потрібна, або нехай вкажуть технічні характеристики кожної складової товару з вказаними виробниками або без них», – пояснює один з виробників дронів Ярослав Маркевич.

Замовник обов’язково повинен вимагати в продавця гарантійний супровід до продукції, вважає Ілля Поперечний з фонду «Повернись живим». Продавець має обов’язково вказувати робочий номер техпідтримки, куди військові могли б подзвонити та повідомити, що в FPV-дроні щось не працює.

«Добре було б також, якби перед передачею обладнання в ЗСУ замовники відправляли один виріб з партії на тестування відповідності заявленим характеристикам в незалежну організацію, – каже Поперечний. – Мають бути чіткі вимоги до характеристик і, відповідно, польові випробування та гарантійний супровід. У випадку, коли якийсь з дронів за певними ТТХ не відповідає заявленим – має бути заміна виробником комплектуючих або всього дрона».

Якщо замовник хоче додатково перестрахуватись, щоб отримати FPV-дрони з якісними комплектуючими, варто прописати перелік бажаних виробників кожної деталі.

«Це можна зробити, бо немає переліку вимог, які називаються дискримінаційними. Вони будуть дискримінаційними, якщо будуть когось дискримінувати. Тому прописати в технічних характеристиках FPV-дрона кожну запчастину з конкретними виробниками можна», – пояснює голова правління Центру громадського моніторингу та досліджень Мирослав Сімка.

Замовник також може вимагати сертифікацію від Міноборони про допуск виробів до експлуатації. Звісно, така умова може звузити конкуренцію – в тому числі і відсіяти якісних виробників, оскільки чітких правил сертифікації FPV-дронів наразі в Україні не розробили. Тому перед включенням такої вимоги в умови тендеру замовнику варто з’ясувати, чи має бажаний ним виробник таку сертифікацію.

«Замовник може розписати, щоб FPV-дрон був допущений до експлуатації Міноборони, або виробник мав рекомендації від військових. Цей сертифікат не так важко отримати, – стверджує Богдан Данилів, керівник напрямку FPV у Фонді Сергія Притули. – Виробник оголошує свої тактико-технічні характеристики (ТТХ), йде на випробування і, якщо під час тестів дотримується всіх ТТХ, вказаних в документації, то отримує сертифікацію від Міноборони.

Ще одним інструментом для перевірки продавця може стати копія виконаного аналогічного договору, де вказана контактна інформація про попереднього замовника. Тому перед укладанням угоди замовник може зв’язатись з ним і з’ясувати чи відповідає товар продавця вказаним в документах характеристикам.

Втім, найбільш дієвим захистом від неякісного обладнання та шахраїв будуть жорсткі штрафні санкції, вважають опитані NGL.media експерти. Якщо недоброчесний учасник виявить такі в умовах тендеру, він просто не братиме у ньому участі.

Замовник додатково може вимагати тендерне забезпечення та забезпечення виконання договору. Першою умовою передбачено, що учасник для участі в торгах вкладає певну суму і якщо він відмовиться укладати договір, то втратить ці гроші, наголошує Мирослав Сімка з Центру громадського моніторингу і досліджень. Друга умова передбачає, що на момент укладення договору учасник вкладає в банк певну суму власних грошей, і у випадку невиконання договору чи невідповідності товару, він їх втрачає.

Електронна система закупівель Prozorro цілком підходить для закупівель військового обладнання, бо передбачає насамперед прозорість, що є дуже важливою складовою. Але недбалість окремих бюджетних замовників та бажання заробити недоброчесних учасників створили проблеми в цій системі, що в кінцевому результаті створює проблеми для військових.

Щоб ефективно допомагати армії, бюджетні установи мають ретельно та з розумом підходити до написання тендерної документації. Якогось сталого шаблону складання документації нема, до кожного випадку треба підходити окремо. Якщо замовника просять купити простий мавік конкретної моделі, то не треба вигадувати велосипед. Проте, якщо мова йде про складніші вироби типу FPV-дронів чи антидронових рушниць, документацію слід готувати ретельніше – щоб неякісне обладнання не потрапило на фронт, а якщо й потрапить, то його можна було оперативно замінити. І щоб недобросовісні виробники та продавці зазнавали матеріальних збитків та репутаційних втрат.

Автор: Максим Піхо

Джерело: NGL.media