Сім причин, чому путінська Росія програє війну проти України
Величезні втрати серед офіцерського складу, відсутність переваги у повітрі, низька точність зброї, велика кількість знищених танків, погана логістика та недостатня координація між різними військовими підрозділами – саме ці причини впливають на боєздатність та ефективність російської армії
Російські війська поки що не можуть здійснити рішучий наступ на сході, оскільки Україна має невеликі, але значні успіхи біля південного міста Херсона. Не так планував Володимир Путін. Про це йдеться в аналітичній публікації Die Welt, зазначає Foreign Ukraine.
Наприкінці липня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров оголосив повалення уряду в Києві новою військовою метою. Кілька днів потому заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв опублікував нову карту України, яка, розчинилася у складі Російській Федерації.
Відомо, що Москва розуміє пропаганду і посилила риторику з початку війни. Але зміна режиму Лавровим та «уроки географії» Медведєва показують, наскільки кремлівське керівництво далеке від реальності. Тому що на полі бою в Україні не видно всесильної Росії, яка може робити все, що вважає за потрібне.
Навпаки, імідж могутньої Російської Федерації дедалі більше ламається. До війни російська армія вважалася другою у світі. Але вторгнення в Україну виявило її жахливі недоліки, про які навряд чи хтось міг подумати.
Більше того, Кремль далекий від досягнення заявлених цілей війни. Президент РФ Володимир Путін неодноразово погрожував новими атаками «новою зброєю» по «новим цілям». Звісно, він воліє змінити ситуацію на користь Росії раніше, ніж пізніше.
Але велика російська армія не була здатна на успішний наступ. І все вказує на те, що вона також не зможе цього зробити найближчим часом. Вже лунає дедалі більше голосів про те, що Росія може програти цю війну. На це є сім причин.
1. Армія без керівництва
Втрати російської армії в Україні величезні.
Вашингтон оцінює загальну кількість убитих у 15 000 російських військових і 45 000 поранених. Для порівняння, США за 20 років війни в Афганістані втратили 2300 військових, а 21 000 отримали поранення.
Російська армія практично не може знайти адекватну заміну. Загиблі, як правило, були професійними військовими з багаторічним досвідом.
У бідних регіонах Росії нових солдатів тепер потрібно заманювати бонусами – якщо вони не будуть негайно та примусово завербовані. Серед загиблих у перші місяці війни були тисячі офіцерів, які необхідні для безперебійної роботи кожної армії. Ніхто не може ліквідувати цю прогалину за короткий час.
Чи танкові дивізії, чи піхота, чи артилерія – російським військам в Україні бракує досвідчених командирів. Не секрет: якщо втрати підрозділів поповнюються надто поспішно та недосвідченим особовим складом, то боєздатність і моральний дух страждають ще більше.
2. Відсутність переваги у повітрі
Російським військово-повітряним силам так і не вдалося отримати перевагу у повітрі. Це основна передумова успішної загарбницької війни. Для цього необхідно було б суттєво послабити українську ППО. Але цього не сталося.
Крім того, сама російська протиповітряна оборона виявляється неоднозначною. Зокрема, схоже, переоцінена ефективність розхвалюваної оборонної системи С-400, яку серед інших купили Індія та Туреччина.
Низька влучність російської армії помітна по всій Україні.
Це нещодавно продемонстрував ракетний удар України по російській військовій базі в Херсоні. Було знищено командний пункт із 12 офіцерами та комплекс С-400, який мав їх захищати.
Також під великим питанням – далекі бомбардувальники ТУ-160. Чому Росія не розгорнула «Білий лебідь» – найбільший і найшвидший надзвуковий винищувач? Президент Путін міг би фактично використати це, щоб почати новий етап ескалації, яким він загрожує.
3. Низька точність
Протягом кількох хвилин російський військовий літак кружляв над Бахмутом, невеликим містом на Донбасі. Тоді три ракети влучили в житловий будинок, торговий центр і вулицю. Але військова база в безпосередній близькості не постраждала. Чи то у пілота не вистачило досвіду, чи то на борту не було системи озброєння, яка могла б з точністю навести ракети на ціль.
Низька влучність російської армії помітна по всій Україні.
Часто цілі здаються випадковими — буквально без жодної мети. Наприклад, нещодавно російські бомби залишили величезні вирви на дорогах і полях у багатьох містах і селах Донбасу. Але далеко й уздовж не було видно навіть найменшого блокпосту.
Чи може ця дорога трата ресурсів бути спричинена відсутністю розвідки? Насправді, ні. Росія має в космосі літаки-розвідники та військові супутники. Вона може стежити за тим, що відбувається в Україні з висоти, не відрізняючись від Сполучених Штатів. Так, військова ефективність виглядає інакше.
4. Неточні ракети
За даними України, наразі Росія запустила понад 3 000 керованих ракет.
Це означає, що близько 60% точних, «розумних» ракет було використано. Тому російська армія вдається до неточних, так званих «тупих» снарядів. У багатьох випадках вони ще з радянських часів. Артилерія також «тупа», яка справляє ефект лише завдяки своїй масі, а не точності.
Кажуть, що російські гармати випускають до 60 000 снарядів щодня.
«Дурні» снаряди мають обмежене застосування для вміло виконаного наступу. Можуть все зрівняти із землею, як це робили російські війська на Донбасі останні два місяці. Місто за містом руйнується. Але без високої точності можуть знадобитися тижні, щоб успіх був помітним.
5. Надто багато танків втрачено
У березні на Київ з різних напрямків покотилися кілька танкових колон. Їх швидко зупинили завдяки протитанковій зброї із Заходу.
«Вистрілив і забув», можна сказати про американські Javeline. Ця протитанкова ракета стежить за теплом двигуна, має датчики, які передбачають, де опиниться танк за кілька секунд, і б’є там, де броня найтонша.
Кажуть, що російська армія вже втратила близько 1000 танків – і щодня їх стає дедалі більше. Це усунуло ключовий компонент російської війни.
Традиційна роль танка як рушійної ланки наступу застаріла. Тим не менш, альтернативи керівництво російської армії поки що не придумало.
6. Погана логістика
З початку вторгнення основною проблемою російської армії було матеріально-технічне забезпечення.
Провізії для російських солдатів часто не вистачало, і багатьом доводилося жебракувати. Не вистачало пального та запасних шин. Про поламані вантажівки та бронемашини, які мали їх охороняти, просто забули. Сьогодні такі прогалини, начебто вдалось заповнити. Але постачання продовжують здійснюватись централізовано за статичними армійськими нормами.
Це негнучка система, яка зазнає змін лише тоді, коли немає іншого шляху. Про це свідчать понад 50 російських складів боєприпасів і командних пунктів, які українці підпалили з американської реактивної системи залпового вогню HIMARS. Російські війська зберігають боєприпаси на центральному складі на ділянці фронту. Лише коли він вибухає, вони пересувають його на 50 кілометрів далі за лінію фронту — і це у свою чергу, означає, що артилерія більше не може бути швидко забезпечена.
Децентралізовані склади меншого розміру вздовж фронту, як ті, що використовують українці, здаються неможливими для громіздкого апарату російської армії.
Крім того, російські потяги та колони вантажівок завжди їздять одними маршрутами – доки по них не стріляють. У Херсоні російські військові збудували новий понтонний міст безпосередньо біля зруйнованого автомобільного мосту. Звичайно, це також можна розбомбити в будь-який момент. Але накази є накази — мають вони сенс чи ні.
7. Недостатня координація
Сьогодні для сучасної армії характерна безперебійна взаємодія різних підрозділів. Розвідка працює рука об руку з артилерією, піхотою та авіацією.
Система НАТО є хорошим прикладом цього. Транспортні засоби, гармати та літаки координуються один з одним у режимі реального часу.
Туреччина застосувала цю систему у своїй армії. У війнах у Сирії, Лівії та Нагірному Карабасі, Анкара продемонструвала, як воювати сьогодні. Це розумна взаємодія дронів, гелікоптерів, винищувачів і піхоти.
Росія на це не здатна ані технічно, ані організаційно.
Джерело: Foreign Ukraine.
Tweet
