Як російське вторгнення вплинуло на довкілля Харківщини: «Десятки тисяч гектарів лісу знищені»
Державна екологічна інспекція оцінює суму збитків, завданих екології Харківської області від бойових дій, у сотні мільярдів гривень. Це далеко не остаточна оцінка. Справа не тільки в тому, що війна триває, регіон щоденно потерпає від російських обстрілів і близько 2% території Харківщини залишається під окупацією. Справа ще і в розмінуванні.
Саме в розмінування впираються усі питання, що пов’язані з оцінкою і ліквідацією впливу бойових дій на довкілля. Яким чином його можна прискорити, аби процес на розтягнувся на 100 років? Де брати гроші на ліквідацію екологічних наслідків війни? Чи можна їх цілком усунути, чи шкода є непоправною? Про це та інше у виданні МедіаПорт говорили із заступником голови ОВА Євгеном Івановим.
Зазвичай, коли йдеться про збитки, їх оцінюють в грошах. Шкода, що була завдана довкіллю Харкова і області внаслідок повномасштабної збройної агресії РФ, не є виключенням. Але я пропоную підійти до неї з трошки інших позицій, і поділити наслідки на ті, які за наявності відповідних ресурсів, в першу чергу, матеріальних, можна ліквідувати в короткостроковій перспективі; ті, на ліквідацію яких потрібен значний час (десятиліття і більше) та непоправні збитки. З цієї останньої категорії і почнемо. Отже, які непоправні збитки завдані довкіллю регіона внаслідок бойових дій? Які наслідки це матиме?
Одразу зазначу, що при відшкодуванні збитків щодо довкілля в принципі не може бути короткострокової перспективи, в яку можна було б ліквідувати наслідки і все відновити. Йдеться або про середньотривалий період (це приблизно 2-3 роки), або довготривалий період. Довготривалий — це десятиріччя, до одного чи більше. Ми лише частково розуміємо, які терміни та суми знадобляться на ліквідацію наслідків шкоди довкіллю. Ця війна є наймасштабнішою з часів Другої світової. З тим, що ми зараз маємо, ніхто не стикався, немає досвіду ліквідації таких масштабних наслідків і саме в таких кліматичних умовах. Тому на даний час лише частково можна визначити точні терміни і необхідні суми. Якщо казати про те, що можна зробити швидше в найближчій перспективі, є добрий приклад. Це знищене Оскільське водосховище.
Оскільське водосховище обміліло внаслідок бойових дій. Джерело фото: city-izyum.pp.ua
Ні, чекайте. Давайте почнемо з того, що вже ніяк не можна виправити. Такі збитки вже зафіксовані чи ні?
В екологічній галузі в принципі такого, щоби ніяк не можна було поправити, немає. Поправити можна все. Це питання часу.
Я тоді уточню питання. Наприклад, Нацпарк «Дворічанський», який був пошкоджений обстрілами. До початку бойових дій там було багато ендеміків (і рослин, і тварин), в тому числі червонокнижних. Чи можна буде поновити ці види або вони вже зникли і втрачені назавжди?
Поновити можна все. Все відновлюється. Але перше, що необхідно, — це створення умов. Ми маємо вийти на цю територію. Провести обстеження, інвентаризацію, розмінування — це найголовніше. Розчистити від забруднення, від пошкоджених дерев. Провести оцінку стану екосистеми, хто мігрував, якщо ми кажемо про тварин, тобто зрозуміти, що, як і чому. Тварини ж рухаються на біоритмах, у них генетично закладена прив’язка до місця. Вони повернуться, якщо будуть належні умови для життя.
Заступник голови Харківської ОВА Євген Іванов під час поїздки до Золочівської громади, яка також страждає внаслідок російських обстрілів. Фото Харківської ОВА
Я не випадково акцентувала увагу саме на ендеміках і до того ж червонокнижних. Тому що ендеміки — це види і роди, характерні саме для цієї місцевості, вони зустрічаються на дуже обмеженій території. Якщо вони ще й червонокнижні, то їх дуже мало.
Вони повернуться, як тільки будуть належні умови. З червонокнижними потрібно окремо. Можливо, це буде штучне розведення з послідуючим запуском в типове навколишнє середовище. План дій є. Розуміння цих процесів є. На жаль, зараз нас тримають бойові дії. Тримає, наприклад, те, що 2% нашої території, на якій розташовані парки природно-заповідного фонду, перебувають в окупації, а це 70 тисяч гектарів.
Наслідки російської окупації, Харківщина. Фото Харківської ОВА
Які наслідки можна ліквідувати у середньостроковій перспективі, а які у довгостроковій? Що для цього потрібно?
Візьмемо як приклад той самий Оскіл. Дамба на водосховищі була знищена, вода ушла. З того, що наразі зафіксоване нашими екологами, це найбільша катастрофа по своїх масштабах, але ми ще не знаємо, що побачимо на деокупованих територіях в майбутньому.
Ліквідацію наслідків на Оскільському водосховищі можна розділити на дві частини. Перша — відносно короткострокове відновлення. Це відновлення гідроспоруди. Це перше і найнеобхідніше. Дамбу можна відбудувати. Відповідні розрахунки ведуться. В принципі, це можна зробити за 2-3 роки. Щойно це буде зроблено, водосховище почне наповнюватися. Орієнтовно протягом 3-5 років водосховище могло б наповнитися. Під час його наповнення буде відновлюватися і все те, що водилося в цьому водосховищі, весь тваринний світ, вся екосистема в цілому, яка була навколо нього в лісах поруч. Це вже довгострокова перспектива. На це потрібно десь від 5 до 10 років, не менше. Але це все приблизні терміни. Немає чіткої прив’язки, щоб сказати «таке вже траплялося, тому це буде зроблено і відновлено протягом такого-то часу». У нас, на жаль, буде унікальний досвід.
Річка Оскіл до повномасштабної війни. Фото: Dmytro Balkhovitin, CC BY-SA 4.0, Вікісховище
За оцінками Державної екологічної інспекції, на початок березня внаслідок бойових дій довкіллю регіону завдано збитків на суму трохи менше 350 млрд грн. Це шалені гроші. Це більше ніж в 20 разів перевищує заплановану дохідну частину бюджету Харківської міської громади на цей рік, а заплановані доходи облбюджету майже в 75 разів. Де і як планується залучати гроші на компенсацію цих збитків?
Звісно, що силами тільки обласного чи міського бюджету такі збитки навіть частково відшкодувати неможливо. Єдиний шлях — це залучення іноземних партнерів на умовах співфінансування і залучення коштів державного бюджету. Зараз ми працюємо над цим.
Наприклад, в розрізі системи поводження з відходами, яка запропонована зараз, — це свіжа концепція за участі Євросоюзу. Європейський банк це співфінансує. Передбачається принципово нова кластерна система заводів в області, яка дозволить сучасно і правильно поводитися з відходами. Це коштує дуже великих грошей. Зараз ще триває підрахунок, розробляється бізнес-план і технічні завдання, з якими будемо виходити на іноземців.
В такому ж ракурсі треба дивитися на відновлення природно-заповідного фонду і на все інше. Тобто під грамотний красиво обґрунтований проєкт треба злучати іноземних партнерів за участі державного бюджету. Бо іноземці всі 100% грошей не дадуть. Потрібно співфінансування.
Йдеться про систему сміттєпереробних заводів чи сміттєспалювальних?
Ця система включає все разом, щоб був допуск до роботи з усіма видами відходів. Вона сучасна. Вона не шкодить навколишньому середовищу. Вона логістично обґрунтована, виходячи з розташування населення по області. І це дуже-дуже недешево. В інших регіонах України (на Київщині, на Закарпатті) це вже працює. Але вони займаються цим трохи довше, бо почали ще до війни. А ми, на жаль, тільки зараз. За підтримки міністерства і профільного комітету Верховної ради це стало можливим. Ця програма розробляється. Розробляється план, концепція. З цим вийдемо на європейців, які зацікавлені і можуть в цьому фінансово допомогти.
Це буде система приватних заводів чи комунальних?
Тільки державних. Державний проєкт, ніяких приватних історій бути не може.
Приблизний порядок суми, яка потрібна на це?
Ще зарано про це казати. Щонайменше сотні мільйонів гривень.
Європейські делегації під час поїздки до Ізюма, 2022 р. Фото Харківської ОВА
Ще до початку широкомасштабного вторгнення Харків почав будувати багатофункціональний комплекс з поводження з твердими побутовими відходами, в якому було передбачено в тому числі і сміттєпереробний завод. Цей комплекс буде включено у вашу програму чи це окрема історія?
На даний це чи не єдиний об’єкт в області, який більш-менш технічно і документально відповідає міжнародним стандартам. Але це буде окрема історія. Його не буде включено до цієї програми.
Харківська область входить до найбільш засмічених вибухонебезпечними предметами. Обстеження та розмінування потребують близько 500 тис. га. За пів року після деокупації більшої частини територій регіону піротехніки і сапери ДСНС обстежили і розмінували близько 2 тис.га. Тобто, якщо рухатися такими темпами, знадобиться більше 100 років. Як і наскільки можна прискорити процес гуманітарного розмінування?
По-перше, уточню, більш 500 тис. га — це тільки сільськогосподарської землі. 574 тис. га, якщо бути точними. Але вони не враховують критичну інфраструктуру і місця загального користування (узбіччя, дачні кооперативи і так далі), які є в пріоритеті. Саме їх розміновують в першу чергу, аби енергетики могли повернути світло. Це перше.
Друге. Процес вже прискорений і прискорюється. До Харківської області максимально посилена увага на найвищому рівні з боку держави. Нам додатково надсилають на допомогу розрахунки ДСНС з інших областей України. Зараз в області працює вже 20 розрахунків. Їх було набагато менше.
Третє. Наше обласне управління ДСНС закінчує навчання великої кількості, більше 100 нових ліцензованих спеціалістів, які зможуть почати працювати.
Харківщина — одна з найзасміченіших мінами область України. Фото: ДСНС
Саперів?
І саперів теж. Розмінування — це складна система. Міни, якими нас закидували, сучасні і дуже різноманітні. Є і пластикові, і такі, що вибухають на третє або п’яте доторкання. Дуже складна система. Вона потребує не тільки фахівців, а і складної техніки для розмінування. У цьому нам вже допомагають іноземці і великі міжнародні фонди під керівництвом ООН. Вони допомагають завести сюди іноземні ліцензовані сертифіковані компанії, які будуть надавати техніку, навчати наших спеціалістів та особисто долучатися до цієї праці. Близько 20 таких компаній наразі ліцензуються. За планом 23-й рік є тим роком, коли ми маємо долучити їх до нашого потенціалу, який є у Міноборони і ДСНС разом.
Знову ж таки, ми не розуміємо, з чим зіткнемося далі по мірі деокупації територій. Але наразі Харківська область є найбільш забрудненою вибухонебезпечними предметами в Україні і одним із, а, можливо, і найбільш вибухонебезпечним регіоном світу. Бо коли ми спілкуємося з представниками тієї ж ООН, які працюють у гарячих точках світу десятиріччями і пройшли Ірак, Сирію, Південний Судан і інше, то вони кажуть, що те, що вони бачать тут, вражає масштабами, кілометражем і не має нічого спільного з тим, що вони бачили раніше.
За вашими оцінками, скільки вдасться в цьому році розмінувати за сприятливих умов?
По гектарах я би оцінку ще не давав. Першочергове — це розмінування критичної інфраструктури саме в цьому році. Скільки ми зможемо розмінувати, залежатиме від того, скільки ще іноземних або наших приватних компаній долучаться до цього проєкту в цьому році.
Ці компанії працюватимуть для нас безкоштовно чи доведеться якимось чином оплачувати?
Іноземці будуть працювати безкоштовно в рамках надання гуманітарної допомоги. Українські приватні компанії (якщо вони пройдуть ліцензування, а вони зараз на шляху до цього) будуть працювати за гроші.
А звідки ці гроші?
З бюджету малоймовірно. Бо приватників навряд чи долучать до розмінування критичної інфраструктури і місць загального користування. Але представники бізнесу, того ж сільгоспу, можуть долучитися до розмінування своїх земель. Якщо вони вирішать, що це раціонально для них, якщо ціна буде їх влаштовувати. Але зараз про це занадто рано казати.
Ще раз підкреслю, у нас пріоритет — не платні приватні компанії, а залучення іноземців, які будуть працювати безкоштовно, у рамках надання гумдопомоги, та навчання своїх спеціалістів для ДСНС.
Чи проводиться комплексна оцінка придатності сільгоспугідь після їх розмінування? Адже під час бойових дій руйнування родючого шару ґрунту відбувається також і внаслідок хімічного засмічення (в тому числі і важкими металами), і механічного пошкодження, і термічного впливу. Які заходи для відновлення пошкоджених земель вже застосовуються або передбачаються?
Вони не застосовуються, бо ще немає самого розмінування. В області багато місць, де немає можливості навіть попереднє обстеження зробити. Ці заходи в перспективі передбачені, але про них дуже зарано казати. Тут би розібратися з розмінуванням для початку. Потім вже буде оцінка стану.
В ідеалі для оцінки стану ґрунту та повітря потрібно придбати сучасну пересувну лабораторію, яка дозволяє оцінювати проби повітря, води чи ґрунту, нікуди їх не відсилаючи, тобто відразу аналізувати будь-який компонент на місці. Наразі на всю Україну таких лабораторій лише дві — в Івано-Франківську і на Київщині. Але вони стаціонарні.
Ми дбаємо про таку сучасну пересувну лабораторію вже зараз. Вона коштує близько 600 тис. євро. Ми подали її на проєкт за підтримки ЄБРР і Євросоюзу. Є спільна програма фінансування — частина грошей з державного бюджету і частину дають європейці. Ми сподіваємося, що в цьому році така лабораторія в Харківській області буде. Міністерство нас підтримує у цьому питанні.
Наслідки російських обстрілів Харківщини. Фото Харківської ОВА
Однієї лабораторії буде достатньо?
Для нашого регіону — так. На початках так точно.
Наскільки суттєво вплинули бойові дії на водні ресурси Харківщини і якість води в регіоні? Ви вже почали казати про Оскільське водосховище. Я так зрозуміла, що остаточне рішення щодо нього ще не прийняте, ще не закінчене обстеження. А в якому стані Печенізьке і Краснопавлівське водосховища?
По Осколу рішення прийняте. Відбудова однозначно. За які гроші, коли і чи є сенс це робити прямо зараз, оскільки там поруч ще тривають бойові дії і туди ще дістає артилерія, — це вже інше питання. Але розрахунки ведуться і бізнес-план з відновлення гідроспоруди розробляється.
Оскіл надавав саме Харківщині невисокий відсоток води. Він здебільшого працював на Донецьку область.
У нас — Краснопавлівка і Печеніги. В Печенігах також була пошкоджена гідроспоруда. Але робота гідросховища зараз стабільна. Всі відновлювальні роботи, які можна було зробити швидко, зроблені. По Краснопавлівці є певні проблеми, маємо зниження води на 1,64 метри. Але для Харківської області в цілому і Харкова зокрема критичної ситуації щодо якості або кількості води немає. Ситуація з приводу цих двох водосховищ контрольована.
Чи вдалося уникнути забруднення ґрунтових вод? Чи зарано ще казати, бо ви не знаєте?
Його 100% не вдалося уникнути, тому що обстріли спричинили велику кількість пожеж. Велика кількість снарядів, які розірвалися, потрапили в ґрунт і пішли через ґрунт, в тому числі на воду. Цей факт мав місце, враховуючи кількість артилерії і ракет, які летять на нашу область. Але щодо питної води, повторюю, ситуація контрольована і загрози її якості немає. Це дуже ретельно пильнується. Щодо ґрунту, попереду ще окрема велика робота. Як тільки буде можливо, проведемо аналіз ґрунтів і тоді вже зробимо висновки. Це все після розмінування, бо потрібні умови, щоби туди зайти і працювати. Тоді картина складеться більше детальна і адекватна.
Міст в Куп’янську після деокупації. Фото Харківської ОВА
Харківські ліси потерпали від «чорних лісорубів» протягом багатьох років. Попри чисельні наради з цього приводу навіть на найвищому рівні і ще більше чисельні справи за фактами незаконних порубів, ситуація невпинно погіршувалася. Якою вона є зараз?
Наради на найвищому рівні і реформа в сфері лісового господарства, адміністративна і територіальна реформи дали позитивні наслідки. Наразі ситуація кардинально відрізняється від тієї, що була до 2019 року. Наразі є порядок, наприкінці того року призначене нове керівництво територіального управління. Є розуміння ситуації і те, для чого вони працюють. Вони задовольняють потреби у деревині на будівництво фортифікаційних споруд. Це першочергова потреба. І задовольняють потреби населення у паливній деревині. Це велика соціальна програма, яка була реалізована за підтримки Кабміну під особистим контролем президента. Є ці два напрямки, на які лісгоспи працюють, і більше ніяких гучних справ.
Я не про це питала. Я мала на увазі, що ліси так би мовити лисіли протягом багатьох років через незаконні поруби, до яких час від часу додавалися лісові пожежі. Але зараз до цього ще додалися обстріли, які теж спричиняли пожежі. Тобто ситуація з залісненням області мала ще більше погіршитися. Добре, що лісгоспи працюють на задоволення потреб у деревині армії і населення. Але як щодо відновлення лісів?
Ви праві, десятки тисяч гектарів лісу знищені пожежами або пошкоджені снарядами. Плюс у нас заміновані лісгоспи. У лісгоспів, дві третини яких були в окупації, знищена матеріальна база: це і автотранспорт, і вантажний транспорт, навіть адмінприміщення. Знищенні умови для повноцінної праці новопризначеного колективу та керівництва.
Щодо відновлення лісів. У нас велика кількість питань, як це організувати. Але першочергове — знову ж таки — розмінування, аби зайти туди. Бо майже половина територій лісгоспів знаходиться зі знаком оклику щодо розмінування і обстеження. Тобто питання навіть у тому, щоби зайти, зробити оцінку і щось почати робити. Першочергове — це розмінування, а потім вже відновлення.
Якщо розставити пріоритети, то спочатку розмінування критичної інфраструктурі, потім сільгоспугідь, а потім вже лісів? Чи сільгоспугідь і лісів паралельно?
Паралельно. Першочергове — це критична інфраструктура і місця загального користування, а те, що залишається, — другорядне
Як вплинули бойові дії на стан повітря у регіоні? Я маю на увазі не лише наслідки обстрілів, не лише наслідки пожеж, що були спричинені цими обстрілами. Навіть ті самі генератори, які застосовували дуже широко під час блекаутів, — це все мало відбитися на стані повітря.
Ретельних цифр і детального аналізу повітря в регіоні наразі ми не маємо. Але я не впевнений, що ситуація погіршилася. Тому що, по-перше, в регіоні фактично не працювала промисловість. Ми не мали тої кількості населення, яка була до 24 лютого минулого року. Людей зараз значно менше. Лише у Харкові було майже 2 мільйони, а потім тривалий період менше мільйона. Зараз 1 мільйон 100 тисяч. Те саме стосується з автотехніки з її вихлопами CO². Все це, скоріш за все, дещо «урівноважило» негативний вплив бойових дій.
Тобто критичного погіршення показників повітря немає.
Критичного немає однозначно. Але чітких цифр ми наразі не маємо. Таке обстеження не проводили. Це все на рівні припущення.
Чому не проводили обстеження? Нема можливості чи не бачите потреби?
Потребу бачимо. Але відсутня технічна база для цього. Крім того, бойові дії, які тривали досить довго. Нещодавно тільки повноцінно відновили свою діяльність контролюючі органи. Для повноцінного аналізу шкоди, завданої повітрю, потрібна була б така лабораторія, про яку казав раніше. Це була б дуже велика допомога в цьому питанні. Тобто питання в матеріально-технічній базі.
Погіршення стану довкілля відбивається на здоров’ї дорослих і дітей, але, як правило, це стає помітним не одразу, а через деякий час. Чи планується запровадити моніторинг з метою виявлення на ранніх стадіях захворювань, що пов’язанні саме з погіршенням екології внаслідок бойових дій? Може, його вже впроваджено та/або розроблені якісь рекомендації аби запобігти виникненню таких захворювань?
Це питання вже більше в галузі охорони здоров’я. Я особисто такої інформації не маю
Можливо, ви думали над цим разом з департаментом охорони здоров’я?
Думали, але чіткої концепції наразі у мене немає. Можливо, на рівні МОЗ вже є ця концепція і програма. Я утримаюсь від конкретики, бо це поза межами моєї компетенції.
Залишки розбитої російської техніки на Харківщині. Фото Харківської ОВА
Чи вже є або розробляється комплексна обласна програма ліквідації наслідків, що нанесенні довкіллю через бойові дії в регіоні?
Комплексна програма планується. Проводяться наради на рівні міністерства. Наприкінці буде єдиний план відновлення, куди ми намагатимемося стягнути все, що потрібно для відновлення території і будемо по цьому плану працювати.
Це буде державна програма чи обласна?
Державна.
А на рівні області ви готуєте таку програму?
Обласна програма розробляється паралельно, щоби ми були готові. Коли буде прийнята державна, буде і обласна. Вона має бути прийнята і буде прийнята. Сподіваюсь, що в цьому році обов’язково.
За вашими оцінками, яка буде орієнтовна питома вага в реалізації цієї програми влади різних рівнів, бізнесу, українських та міжнародних громадських організацій і населення на індивідуальному рівні?
Рано про це казати. Але мають бути залучені всі. В цьому питанні можна досягти успіху тільки спільно. Як саме — будемо вирішувати, коли будемо мати конкретні задачі.
