Патрульна поліція у воєнному Києві – репортаж The New York Times
Під час війни патрульній поліції приходиться працювати в посиленому режимі – окрім звичайних справ боротьби з криміналом – забезпечувати діяльність блокпостів, евакуацію населення, перевірку документів та транспортних засобів, проводити пошук і розслідувальну роботу, а також протидіяти мародерству.
Кореспондент видання The New York Times
***
Життя українських поліцейських: п’яні, хулігани та дрони
У українських містах, які стикаються з ракетними ударами російських загарбників та відключеннями світла, патрульна поліція вимушена брати на себе ініціативу, намагаючись зберегти відчуття безпеки та зменшити травмування психіки громадян.
От киянин, який живе біля Дніпра, помітив здалеку підозріле червоне світло і занепокоївся. В інший час, в іншому місці такий виклик поліції в Києві можна було б розцінити як хуліганську витівку. Але у воєнній Україні причина для занепокоєння була очевидною: це міг бути російський агент, який корегував російську ракету на ціль.
Тож поліцейський Дмитро Субота та його напарник Анатолій Кочило мерщій взялись за цю справу.
«Нас більше нічим не можна здивувати», — каже офіцер Субота, коли вони мчали порожніми вулицями одразу після півночі. Вони з’ясували, що той, хто дзвонив, переплутав червоний сигнальний ліхтар на будівельному крані за щось підозріле, і продовжили нічне патрулювання.
Поліцейський Дмитро Субота (праворуч) і його напарник Анатолій Кочило зупиняють автомобіль під час патрулювання в Києві в грудні. Фото: Лаура Бушнак для The New York Times
Так бути поліцейським у 3,3-мільйонному місті, яке зазнає бомбардувань, бореться з відключенням електроенергії та охоплене невизначеністю, не просто. По всій Україні патрульна поліція, підрозділ Національної поліції, який відповідає за громадський порядок, тепер займається звичайними та надзвичайними викликами.
У Києві поліцейські вранці зупиняють рух транспорту, а вдень мчать на місце атаки російсько-іранського безпілотника, де надають першу допомогу потерпілим. Вони мають справу з п’яницями на вулиці після комендантської години, людьми, які застрягли в ліфтах, коли зникає електрика, травмованими сім’ями та насмішками з боку деяких мешканців міста.
Офіцери міліції охороняли місце атаки безпілотника в Києві в жовтні. Фото: Брендан Хоффман для The New York Times
Майже рік тому, вранці, в момент повномасштабного російського вторгнення 24 лютого, кожен офіцер отримав автомат, щоб допомогти захистити країну. Вони допомагали організовувати евакуацію тисяч людей, билися з російськими загарбниками під Черніговом, полювали на російських диверсантів у Києві та стояли пліч-о-пліч із солдатами в південному портовому місті Маріуполь.
Зараз, коли уряд прагне викорінити корупцію та зловживання, українські посадовці, західні радники та місцеві активісти сподіваються, що довіра, яку заслужила патрульна поліція, виявиться довготривалою та послужить прикладом для інших частин розгалуженого апарату державної безпеки, який все ще борсається у зловживаннях.
Патрульна поліція, створена з нуля за фінансової та технічної допомоги Сполучених Штатів і ЄС, вважається яскравим прикладом бажання України прийняти західні цінності та покінчити з культурою корупції, яка була спадщиною радянського правління. Президент України Володимир Зеленський все більше зосереджується на цьому питанні, оскільки він прагне зміцнити альянси з Заходом та направити країну на шлях приєднання до Європейського Союзу.
Експерт з кримінальної юстиції Центру правової політики та реформ в Україні Євген Крапивін зазначив, що створення патрульної поліції було успішним, оскільки опитування та дослідження свідчать про довіру населення.
«Єдина проблема в тому, що сфера відповідальності Патрульної поліції — громадська безпека — це лише частина роботи поліції», — каже він. Найбільші проблеми зосереджені в кримінальних підрозділах, і громадськість залишалася обережною щодо звернення до них, враховуючи те що самем там розвинені схеми зловживань.
Протягом більшої частини минулого року, коли країна об’єдналася проти спільного ворога та боролася за виживання, питання, пов’язані з корупцією, здебільшого відійшли на другий план. Але графіті на стіні на березі річки Дніпро: «Кому ви дзвоните, коли вас вбиває поліція?» – слугує нагадуванням про глибину недовіри до правоохоронних органів і ширшої системи кримінального правосуддя.
Це було питання, яке задавала собі вся нація в 2014 році, в розпал революції на Майдані, яка знесла владу яка продалася Кремлю. Тоді спецпідрозділ міліції під назвою «Беркут» розстріляв близько 100 протестувальників, які протестували в центрі Києва, вимагаючи реформ.
«Жорстокі дії міліції стали каталізатором для людей, обурених корупцією, згортанням євроінтеграції та примусовою «русифікацією», – написала Галина Кохан, яка працювала в Європейській антикорупційній ініціативі в Україні, та консультувала країну з питань капітальної реформи правоохоронних органів.
Підрозділ «Беркут» було розформовано. Назву національної міліції було змінено на Поліцію. І була створена патрульна поліція, яка замінила два підрозділи, які мали найбільший повсякденний контакт із громадськістю, але були наскрізь пронизані корупцією.
Було створено нову поліцейську академію, а патрульним дали автомобілі Prius і одягнули в сучасну уніформу за зразком піліції Сполучених Штатів. Американських інструкторів відправляли працювати з новобранцями в країні, де ідея місцевої поліції була чужою концепцією.
Але ця група становить лише 25 000 із приблизно 150 000 членів Національної поліції, і оскільки ширші реформи застопорилися, українці висловили розчарування тим, що зловживання в системі МВС стали продовжуватись.
Роман Синіцин, який очолював деякі комісії, створені у 2015 році для викорінення зловживань з боку поліції, сказав, що патрульна поліція досягла успіху, оскільки її створили як нову силу, а не просто перекроїли стару. Майже повністю вона наймалася з числа освічених молодих людей, які раніше не служили в правоохоронних органах.
Керівництво патрульної поліції визнає, що цей період міг би визначити репутацію правоохоронців. «Поліція, як ніколи, має бути ближче до людей», – зазначив перший заступник начальника Патрульної поліції Олексій Білошицький. «Ми повинні розглядатися як їхні захисники. Якщо ми зазнаємо невдачі протягом цього часу, ми назавжди втратимо їх довіру».
Поки хвиля за хвилею російських атак занурює міста в темряву та відрізає їх від основних послуг, патрульна поліція взяла на себе ініціативу, намагаючись забезпечити відчуття безпеки для втомленої та травмованої громадськості.
30-річна Світлана Лук’яненкова прийшла в поліцію в 2016 році. За її словами, її навчання не включало занять з ударів безпілотників. Але отримані знання корисні в ці важкі часи.
Офіцер Лук’яненкова пройшла навчання у канадських та американських поліцейських.Фото: Лаура Бушнак для The New York Times
«Ми працюємо без свят і вихідних, тому що нам потрібно забезпечити безпеку», – каже вона.
Під час відключення світла різко зросла кількість аварій на дорогах, сотні пішоходів у Києві та інших містах отримали травми. Але навіть з відключенням світла в Києві зафіксовано значне падіння злочинності. Пограбування, напади та вбивства впали на 50-60 відсотків порівняно з тим самим періодом рік тому.
«Всі ці статистичні дані потрібно буде дослідити, щоб зрозуміти складний набір обставин», — каже перший заступник начальника Патрульної поліції Білошицький. «Але це, безумовно, є відображенням єдності суспільства прямо зараз».
І робота ще не закінчена. Національна поліція у недавно повідомила, що навантаження на деякі підрозділи поліції зросло на 80 відсотків. Найскладнішими є ті частини країни, які були звільнені від російської окупації, де повідомляється про близько 80 000 випадків мародерства.
«Частина поліцейських працює на звільнених територіях, навантаження скажене, але на сьогоднішній день ми не втрачаємо контроль над криміногенною ситуацією в країні», – сказав міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко.
Офіцер Лук’яненкова, яка на початку війни евакуювала з країни свою доньку Єву, згадує кожен момент ракетного удару, на який вона реагувала в Києві. Ракета влучила біля школи, а коли вона прибула, ще одна ракета влучила в житловий будинок навпроти. Вона почула чийсь крик із палаючої квартири, але нічого не могла вдіяти.
За її словами, це закарбувалася в її пам’яті, і одна з причин, з якої вона вважає зловживання офіцерів своїм становищем неприпустимим.
Офіцер Лук’яненкова та її напарник, 28-річний Станіслав Скрипник, кажуть, що все ще трапляються випадки жорстокого поводження з боку поліції, але їхнє начальство швидко реагує.
«Є люди, які не люблять поліцію, тому що поліція їх штрафує. Це нормально», – каже офіцер Скрипник. «Але після 24 лютого люди приносили нам їжу, дякували, дивилися на нас як на героїв».
Офіцер Лук’яненкова погодилася, зазначивши, що більшість днів витрачається на досить звичайні поліцейські завдання, навіть у моменти великої драми.
«Я пам’ятаю, як одного разу сталася невелика автомобільна аварія, коли над головою пролетіла російська ракета», — згадувала вона. Незважаючи на те, що поліцейським потрібно було швидко дістатися до місця аварії, люди, причетні до аварії, хотіли спершу підписати свої документи.
«Наші люди непереможні, тому що навіть коли летять ракети і лунають вибухи, вони думають про управління своїм автомобілем», – з усмішкою каже офіцер Скрипник.
«Нас уже нічим не можна здивувати»: офіцер Субота та офіцер Кочило в патрулі в грудні. Фото: Лаура Бушнак для The New York Times
Автор: епортаж з Києва, Україна
Джерело: The New York Times
