Суд не визнав колишнього в’язня Снігурівської колонії “смотрящим за лагерем”

Суд виправдав неодноразово засудженого чоловіка від звинувачень у встановленні злочинного впливу в Снігурівській виправній колонії № 5.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 3 грудня.

Будучи неодноразово засудженим за різні злочини, чоловік утримувався в місцях позбавлення волі. З березня 2015-го перебував в слідчому ізоляторі міста Херсон, з грудня 2015 року в державній установі «Казанківська виправна колонія № 93» Миколаївської області, з липня 2016-го в слідчому ізоляторі міста Києва, з грудня 2016 року відбував покарання в Казанківській виправній колонії № 93 Миколаївської області, з березня 2017-го в Снігурівській виправній колонії № 5 Миколаївської області, з травня 2018 року в державній установі «Херсонська виправна колонія № 61», з 29 листопада 2018 року по 18.01.2021 року відбував покарання в Снігурівській виправній колонії № 5.

За тривалий період часу у місцях позбавлення волі, в різних установах виконання покарань, чоловік мав посередню характеристику та не вступав у конфлікти з керівництвом установ, не мав стягнень, проте з кінця листопада 2018-го, відбуваючи покарання у держустанові «Снігурівська виправна колонія №5», засуджений нібито повністю змінив свою поведінку.

Чоловік, за версією обвинувачення,  почав підтримувати та пропагувати злодійські традиції, неодноразово порушував режим утримання, зберігав заборонені предмети (мобільні телефони, акумуляторні батареї, саморобні гральні карти, запірний пристрій), намагався дестабілізувати роботу установи, створював конфліктні ситуації, намагався налагодити канал постачання заборонених предметів до зони, пошкоджував майно закладу, грубо поводився з працівниками і представниками адміністрації та медичним персоналом. Засуджений 24 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, з яких 7 разів був поміщений до ДІЗО (дисциплінарний ізолятор). Внаслідок цих порушень він здобув повагу і авторитет серед засуджених як особа, котра веде «правильний» для «злодійських» традицій спосіб життя. У подальшому він начебто здобув серед в’язнів статус так званого «смотрящим за лагерем» — Снігурівською виправною колонією № 5.

Правоохоронці зафіксували низку розмов цього чоловіка з іншими в’язнями, з яких вбачалося, що він контролював засуджених,  забезпечував наповнення так званого «общаку», тобто фонду взаємодопомоги в злодійському середовищі,  організовував та контролював азартні ігри на території колонії, так звані «турніри»; визначав злочинну касту, в якій мав перебувати засуджений, зокрема «козли», «мужики», «порядочные», «непорядочные», інше; вирішував спори, які виникали між в’язнями з точки зору неписаних кримінальних «законів», «по поняттям», виступаючи в таких випадках в ролі «мирового судді».

Дії чоловіка кваліфікувалися за ч.5 ст.255-1 КК як встановлення та поширення в суспільстві злочинного впливу  із загрозою покарання від 9 до 15 років в’язниці.

Додатково йшлося про ще один епізод. У листопаді 2020-го засуджений зателефонував матері одного з в’язнів і запропонував передати через його родичів мобільний телефон у колонію. Жінка зробила відправлення до відділення «Нової пошти» у місті Херсон на ім’я батька засудженого. Через два місяці чоловік звільнився і телефон забрав собі та кілька днів покористувався, а потім узагалі здав у ломбард, де він був проданий.

Суд визнав чоловіка винним у шахрайському привласненні цього телефона.

Щодо злочинного впливу, то в цій частині засудженого виправдали. Суд зазначає, що особа фактично обвинувачується в тому, що її призначено так званим «смотрящим за лагерем», що не утворює складу злочину передбаченого ч. 2  ст. 255-1 ККУ. Сам по собі факт наявності будь-якого статусу в особи не має наслідком притягнення її до кримінальної відповідальності.

Окрім того, українське законодавство не дає визначення поняття «смотрящий за лагерем», відсутні будь які критерії, за якими б можна було стверджувати про наявність у людини такого статусу.

Також пред’явлене обвинувачення є неконкретним. Не уточнюється, коли саме та які саме дії були вчинені, не конкретизовано кому засуджений сприяв у вчиненні злочинної діяльності, кого саме він спонукав чи координував і т.п.

Сам обвинувачений поснював, що просто вирішував конфліктні ситуації в колонії, оскільки мав повагу серед в’язнів. При цьому він запевнив, що не мав на в’язнів жодного впливу, оскільки вони могли і не прислухатися до його думки та вчинити будь-які дії на власний розсуд.

У судовому засіданні чоловік не заперечував, наприклад, що між в’язнями велися деякі розмови, але про так званий, «общак» не йшлося, оскільки обговорювалася передача цигарок належних засудженим, які потрапили в дисциплінарний ізолятор (ДІЗО).

Суд вважає, що передача засудженим, які потратили в ДІЗО, цигарок, не утворює складу злочину за ч. 2 ст. 255-1 КК України, оскільки передача цигарок не була направлена на забезпечення злочинної діяльності.

Також суд зауважив, що що законодавством не визначено поняття «общак», тому неможливо встановити які саме кошти, майно чи інші активи (доходи від них) можна вважати «общаком».

Статтею 255-1 КК України передбачена відповідальність за поширення злочинного впливу в суспільстві. Під злочинним впливом слід розуміти будь-які дії особи, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям сприяє, спонукає, координує або здійснює інший вплив на злочинну діяльність інших осіб.

Зафіксовано, що обвинувачений вимагав кошти в іншого в’язня, а також у листопаді минулого року у розмові з невстановленим засудженим повідомив, що до відзначання Нового року організовує поставку до колонії спирту.

Під час розмови із невстановленим засудженим на ім’я «Барыга Грек» обвинувачений вимагав в останнього кошти погрожуючи фізичним насильством. В іншій розмові «смотрящий» наказує невстановленій особі публічно побити в’язнів, які без його відома та дозволу грали в карти.

У матеріалах справи відсутня інформація про обвинувачення чи засудження інших осіб за злочини, скоєні за вказівкою так званого «смотрящого».

Допитані в судовому засіданні свідки з числа в’язнів колонії пояснили, що з приводу таких подій їм нічого не відомо.

Суд вважає, що у таких діях обвинуваченого відсутній склад злочину за ч.2 ст.255-1 КК, оскільки немає даних про злочинний вплив на діяльність інших осіб, спонукання їх до незаконної діяльності.

Скоєння злочинів особисто обвинуваченим без залучення інших осіб, не утворює складу злочину, передбаченого ст. 255-1 ККУ, і має кваліфікуватися за іншими статтями Кримінального кодексу.

За шахрайське привласнення мобільного телефону чоловіка покарали двома роками тюрми. До набуття вироком законної сили він утримується в Херсонському СІЗО.