Банда Вагнера. Чому вони не найманці, а Росія несе за них таку ж відповідальність, як і за регулярні збройні сили

“У першому ешелоні воює група найманців “Вагнера”, яка оснащена краще, ніж регулярна армія Росії”. Це цитата зі статті The Economist, опублікованої 15 грудня 2022 року. У ній членів Групи Вагнера, які воюють проти України, названо найманцями. І це груба помилка. Її припускаються не лише зарубіжні, а й українські ЗМІ, політики і представники влади, штучно створюючи уявлення, ніби вагнерівці — це якась окрема структура, яка не має стосунку до Росії і її військово-політичного керівництва.

Медійна ініціатива за права людини розібралась, чому більшість вагенрівців в Україні — не найманці, чому не можна їх так називати і який слід у цій історії мають США і Росія.

Хто такі вагнерівці

Група Вагнера — це російська приватна військова компанія (ПВК Вагнера), чий правовий статус у самій Росії не до кінця зрозумілий. Її засновником вважається Дмитро Уткін, офіцер спецназу ГРУ з позивним “Вагнер”. Утім реальним власником, за даними багатьох журналістських розслідувань, є Євген Пригожин, олігарх і один із найближчих соратників президента РФ Володимира Путіна. З 2014-го Група Вагнера бере участь у війні проти України. Її учасники мають прізвисько “музиканти” і підозрюються в скоєнні численних воєнних злочинів.

Близький до Путіна олігарх Євген Пригожин, засновник Групи Вагнера (фото “Радіо Свобода”)

У вересні 2022 року в інтернеті зʼявилося відео, на якому людина, дуже схожа на Пригожина, вербує на війну проти України увʼязнених виправної колонії № 6 Республіки Марій Ел, РФ. Того ж місяця Пригожин, який раніше відкидав свою причетність до Групи Вагнера, зізнався, що створив її у 2014 році і назвав учасників групи “основою російського патріотизму”. ПВК Вагнера і Пригожин перебувають під санкціями США, Великобританії та Європейського Союзу.

4 листопада 2022 року в Санкт-Петербурзі зʼявився “ПВК Вагнер Центр”, відкриття якого в жовтні цього ж року анонсував Євген Пригожин. За його словами, місія центру — підвищення обороноздатності Росії.

Центральний вхід ПВК Вагнер Центру в Санкт-Петербурзі (фото “Українська Правда”)

Найманці чи комбатанти

Отож, найманці вагнерівціі чи ні? Відповідь на це питання залежить від двох ключових факторів: громадянства учасників приватної військової компанії, а також збройного конфлікту, в якому вони беруть участь. Міжнародне право чітко вказує, що найманцем може бути лише та людина, яка не має громадянства країни — учасниці збройного конфлікту. Тобто ані громадяни України, ані громадяни Росії, які беруть участь у збройному конфлікті між Росією і Україною, за жодних обставин не можуть бути найманцями. Причому не має значення, на чиєму боці вони воюють.

“Мова про найманство йде лише в тому випадку, коли ми говоримо про громадян третьої країни. Це ключовий критерій, — наголошує Максим Тимочко, адвокат, партнер АО “Амбрела”, який спеціалізується на міжнародному праві. — Інші ознаки найманця, зокрема його бажання одержати особисту вигоду за участь у збройному конфлікті, містяться в статті 47 Додаткового протоколу 1 до Женевських конвенцій, а також у статті 447 Кримінального кодексу України”.

Тож, зафіксуємо: лише громадян третіх країн, які воюють у складі Групи Вагнера на території України, можна вважати найманцями. Всі інші — комбатанти.

Шеврон, який носять члени Групи Вагнера (фото з Вікіпедії)

Водночас іноземні громадяни, які офіційно воюють у складі збройних сил тієї чи іншої сторони збройного конфлікту, не є найманцями, вони — легіонери. В контексті російсько-української війни це насамперед стосується військовослужбовців Інтернаціонального легіону територіальної оборони України, який є діючою військовою частиною, підпорядковується ЗСУ і командування яким здійснюється виключно українськими військовослужбовцями.

“Це є одним із ключових критеріїв відмінності легіонерів від найманців, оскільки відповідно до ст. 47 Додаткового протоколу 1 до Женевських конвенцій не може бути найманцем особа, яка  входить до особового складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті”, — зазначає Андрій Яковлєв, керуючий партнер АО “Амбрела”, аналітик МІПЛ.

У чому ж проблема визначення статусу вагнерівців? З правової точки зору проблеми немає. Вона існує лише в суспільно-політичній площині, де термін найманці зазвичай вживають у дуже широкому контексті, називаючи найманцями всіх, хто воює за гроші і не служить у збройних силах держави — учасниці збройного конфлікту. “Це суто гра термінами. Є термінологія побутово-політична, а є — юридична. Я в своїй практиці користуюся юридичною і вважаю, що вона повинна бути правильною”, — говорить адвокат Тимочко.

Особиста кримінальна відповідальність вагнеровців

Незалежно від того, який формальний статус має учасник збройного конфлікту (військовослужбовець регулярної армії, приватної військової компанії, в тому числі Вагнера, найманець, цивільний тощо), за вчинення ним міжнародного злочину, зокрема воєнного, він несе персональну кримінальну відповідальність. Те саме стосується начальників і командирів такої особи. “У Додатковому протоколі № 1 до Женевських конвенції, у статтях 86-87, йдеться про відповідальність командирів і начальників за дії їхніх підлеглих, якщо вони не проконтролювали їх або знали про порушення, які вчиняються, і не запобігли їм або нічого не зробили, щоб їх відвернути”, — пояснює адвокат Андрій Яковлєв.

За його словами, під час розслідування міжнародних злочинів важливо встановити не лише конкретного виконавця злочину, але й усю ієрархію причетних до нього посадових осіб, кожна з яких повинна понести індивідуальну відповідальність.

Водночас виникає питання, чи є злочином сама участь людини у збройному конфлікті? За міжнародним правом — ні, а от національне законодавство багатьох країн, в тому числі Росії і України, каже, що якщо учасник конфлікту — найманець, то він вчиняє злочин.

Натомість комбатанти, тобто ті, хто діє у складі збройних сил сторони конфлікту, кримінальної відповідальності за участь у війні не несуть. У разі потрапляння під владу супротивника вони, як наголошує Андрій Яковлєв, набувають статусу військовополонених, судити їх за участь у війні не можна, звісно, якщо такі особи не вчинили воєнні або інші міжнародні злочини. Найманці ж права на статус військовополоненого чи комбатанта не мають.

“Найманець, на відміну від комбатанта, не є законним учасником війни. Тому уже за цей факт його можна судити, — говорить адвокат Максим Тимочко. — Якщо ж він вчинив ще й воєнний злочин, то ми надаємо йому додаткову кваліфікацію воєнного злочинця. Щодо комбатанта, то його імунітет від кримінального переслідування поширюється виключно на участь у збройному конфлікті, тоді як за порушення ним законів і звичаїв війни, його судитимуть так само, як і будь-якого іншого воєнного злочинця”. Все це застосовується і до членів Групи Вагнера.

Чи несе Росія відповідальність за дії Групи Вагнера

У міжнародному праві є правило: якщо певна людина є агентом держави, тобто має повноваження і діє від імені держави, то ця держава несе за її дії відповідальність. Найперше це стосується посадових осіб, наприклад, президента, голови уряду, начальника Генштаба, міністра оборони тощо. Те саме правило застосовується і щодо агентів держави, які не є посадовими особами, однак діють в інтересах цієї держави.

“Наприклад, є умовний вагнерівець чи “деенерівець”, які начебто не мають прямого стосунку до Російської Федерації як до держави. Утім вони виконують очевидну роль і накази командування РФ, — пояснює адвокат Максим Тимочко. — Тобто держава здійснює ефективний контроль над такими особами, що передбачає її відповідальність”.

Думку про ефективний контроль над вагнерівцями з боку Росії і їхню роботу в інтересах РФ розвиває адвокат Андрій Яковлєв: “Не має значення, що ПВК Вагнера організаційно відокремлена від російських військ. Вона має їхню підтримку: вогневу, артилерійську, літаки в них є, танки.

Завдяки кому вагнерівці зʼявилися в зоні бойових дій? Очевидно, що завдяки Росії. Без дозволу її командування їх би там не було. Також Росія надає їм зброю, а вони намагаються досягти мети, яку перед ними ставить держава — захопити певну територію. Тобто Група Вагнера — це агент Росії, яка несе міжнародну відповідальність за його дії”.

Додамо, що Група Вагнера перебуває в повній координації дій із регулярними військами Росії, стоїть на тих самих позиціях, що й ЗС РФ, і фактично інтегрована в них. Тому хай не за номінальною формою, але за своєю суттю вагнерівці — це складова частина російських окупаційних військ. І саме так їх треба ідентифікувати. Називати Групу Вагнера, що воює в Україні, найманцями, – означає закладати в суспільній свідомості хибне уявлення про те, ніби члени цієї групи діють окремо від збройних сил Російської Федерації і не підконтрольні військово-політичному керівництву Росії.

Ні, вони не діють окремо, і Росія несе за них повну міжнародну відповідальність. “Коли ми говоримо, що це приватна військова компанія, що це найманці, складається враження, що Росія до них не має стосунку. Але треба називати речі своїми іменами, — наголошує адвокат Андрій Яковлєв. — Так, все це психологічні тонкощі, які в суді не матимуть жодного значення.

Однак зараз із точки зору дипломатії, яка дуже впливає на те, чи давати нам зброю, важливо чітко говорити, що вагнерівці діють в інтересах Росії. Бо коли ми їх штучно відділяємо від РФ, то начебто виникає питання доведення, чи й справді вони діють в інтересах Росії і чи несе вона за них відповідальність. Коли ж ми говоримо, що Група Вагнера — це і є по суті війська РФ, то ця відповідальність презюмується”.

США в історії Групи Вагнера

1 грудня 2022 року американський сенатор-республіканець Роджер Вікер і сенатор-демократ Бен Кардін представили у Конгресі проєкт закону про притягнення до відповідальності учасників Групи Вагнера. “США мають назвати цю тіньову армію тим, чим вона є: іноземною терористичною групою. Ми маємо притягнути їх до відповідальності разом із усіма, хто їх підтримує”, — заявив Вікер. Співавтор законопроєкту Кардін, який очолює американську Комісію з питань безпеки та співробітництва в Європі, вважає, що визнання вагнерівців терористами допоможе притягнути до відповідальності порушників прав людини.

“Визнання США Групи Вагнера терористичною організацією відкриє шлях до кримінального переслідування її бійців за саму участь у цій організації, накладе жорсткі заборони на будь-які контакти з Групою Вагнера. Зʼявиться можливість  арештувати їхні активи по всьому світу”, — пояснює адвокат Максим Тимочко.

Зазначимо, що адміністрація президента США Джо Байдена, за інформацією Bloomberg, розмірковує над визнанням ПВК Вагнера іноземною терористичною організацією. Однак остаточне рішення ще не ухвалене.

Автор:  Станіслав Мірошниченко; МІПЛ