Щоб не йти до ЗСУ, ухилянти призовного віку «роблять» інвалідами бабусь, дружин і дітей
Новий закон про мобілізацію начебто і скорочує можливості для ухилення від призову, але в ньому залишається багато лазівок, що дають можливість для маніпуляцій таким людям і структурам, що визначають долю потенційних захисників. Зокрема, у соціально-медичній сфері: чоловіки призовного віку намагаються скористатися своїми найменшими недугами або «організувати» інвалідність потрібної групи для своїх рідних і близьких.
Про «закулісся» цього явища кореспондентові Укрінформу розповіла в.о. головного лікаря Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи (ОЦМСЕ) Юлія Даниленко.
«ДОРОГЕНЬКІ МОЇ СТАРЕНЬКІ»
У холі будівлі, де розташований обласний центр МСЕ, людно з самого ранку. Відсотків із 60 у черзі – чоловіки. Чимало відвідувачів із милицями. Усі чекають своєї черги на встановлення, підтвердження або підвищення групи інвалідності. Лікарі-експерти працюють в кімнаті далі по коридору. Двері цього приміщення увесь час відчинені.
«Ви посидьте, подивіться, як усе відбувається, матимете свою думку. А тоді поспілкуємося», – каже Юлія Даниленко.
Люди заходять до кабінету медиків суцільним потоком. Чоловіки, жінки, іноді діти. Лікарі передивляються їхні документи, потім кожного оглядають за ширмою. А тоді ухвалюють рішення стосовно статусу інвалідності відвідувачів, у складних випадках – голосують. Від голови комісії часто чують у відповідь, що функціональні порушення в організмі не дають підстав для встановлення групи інвалідності або її підвищення.
«Але ж мені боляче!». Виявляється, больовий синдром – питання індивідуальне, його виміряти не можна. І підставою «для групи» його не вважають, – треба лікуватися.
Атмосфера, скажемо відверто, не проста. Чимало «відмовників» агресують, обіцяють скаржитися усім і на всіх, кажуть, що МСЕК виконує негласну вказівку «нікому не давати інвалідності». Або й просто вдаються до погроз.
Пані Юлія каже, що наразі фахівці МСЕК відчувають шалений тиск з боку суспільства. І значне навантаження.
«У мирний час ми проводили 21–23 тисячі оглядів за рік, причому йшлося не тільки про встановлення групи інвалідності, а й з усіх інших питань, які входять до компетенції МСЕК. З літа 2022 року люди усвідомили, що за “два-три тижні” нічого не закінчиться і якось треба вирішувати свої соціальні моменти. У перший рік війни ми оглянули вже 28 тисяч, а у 2023-му – 36 тисяч людей. Це колосальний потік, на який служба не розрахована. Причому такий вал звернень стався не через ВПО чи травмованих військових, як можна було б очікувати. Максимальне зростання відбулося через непрацездатне населення, коли кожна родина, у якій є такі люди, застосувала до себе закон про мобілізацію», – розповідає Юлія Даниленко.
Йдеться про положення закону, у якому догляд за літніми родичами-особами з інвалідністю дозволяє мобілізації уникнути.
«Кожна така сім’я знайшла своїх бабусю і дідуся, тещу чи свекруху і привела їх у МСЕК. Зазвичай раніше люди пенсійного віку не зверталися “по інвалідність”. Вони мали пенсію за віком, і їм це було непотрібно. А в разі захворювання усякі технічні засоби реабілітації їм виписували як людям похилого віку і без інвалідності. Наразі в цієї категорії насправді має “попит” лише одна пільга за статусом особи з інвалідністю, – що вони потребують догляду, і особа, яка його забезпечує, може не мобілізуватися», – каже в.о. головлікаря ОЦМСЕ.
До того ж справа не в якихось локальних ухилянтських ноу-хау, така ситуація була в усій країні. А в певних областях через вал таких звернень черги до центрів МСЕ розтяглися на три місяці!
«В нас люди могли очікувати на прийом до двох місяців. Щоб їх зменшити, ми замість трьох засідань, на яких розглядалися направні документи, проводили їх щоденно. Фактично навантаження на комісії зросло на 40–50%», – згадує пані Юлія.
ДРУЖИНИ З ІНВАЛІДНІСТЮ «ВИРОСЛИ В ЦІНІ»
Запитую, чи вже усіх стареньких родичів ухилянти «зробили» інвалідами. Виявляється, після оновлення підстав для оформлення відстрочки від мобілізації стосовно догляду за родичами з інвалідністю бабусі й дідусі вже не у тренді. І хоча категорії тих, хто звертається «по інвалідність», наразі змінюються, кількість претендентів не зменшується.
«Нині до нас вже йдуть люди працездатного віку, які будуть доводити, що в них є обмеження життєдіяльності, аж до другої групи інвалідності», – каже Юлія Даниленко.
Бо саме друга група у дружини дає підстави на відстрочку чи уникнення для мобілізації її чоловікові. Адже третя група залишилась «антимобілізаційною», тільки якщо у дружини – онкологія, відсутність кінцівок, церебральний параліч і ще деякі захворювання.
І, ніби на замовлення, до кабінету приходить молода жінка з третьою групою інвалідності. У неї хворі суглоби, на одному з колін – зміни незворотні. Якби вона зробила протезування, могла б повністю повернути функціонування своїм колінам. Але не хоче оперуватися, бо вважає, що безкоштовні штучні суглоби, які пропонують в закладі охорони здоровʼя, будуть неякісними, і після певного часу користування знову виникнуть проблеми.
«Ми бачимо людину, яка претендує на встановлення другої групи інвалідності. Якби вона пройшла через оперативне втручання з ендопротезування, це б значно поліпшило весь її стан, – її рухову активність, її соціальний стан, можливість працевлаштування. Але ми бачимо небажання оперуватися. При тому, що безкоштовні суглоби є, черга на них рухається. Тепер кількість таких операцій у багато разів збільшилася. Скажімо, у 2023 році порівняно з попереднім у нашій лише обласній лікарні ім. М. Пирогова їх зробили удвічі більше, приблизно 460», – розповідає в.о головлікаря.
Лікарі-експерти вважають, що в людей нині немає мотивації до реабілітації. Їм або звично, або зручно, або вигідно залишатися у статусі інваліда.
«І не тому, що ця група дасть їй більше можливостей, пільг чи фінансування. Це виключно статус, який дає змогу її чоловікові на сьогодні уникнути мобілізації. Цю жінку оглядали на міжрайонній комісії, де їй вперше встановили групу інвалідності, – третю, з дитинства, безстроково, абсолютно обґрунтовано. І це відбулося без жодної конфліктної ситуації. А зараз вона наполягає на підвищенні групи інвалідності! Голова комісії, яка оглядала її до того, розповіла, що жінка одразу сказала: “Мені треба другу групу, бо в мене чоловік”», – стверджує пані Юлія.
«ЗНАЙДІТЬ ХОЧА Б ЩО-НЕБУДЬ!»
Заходить молодий чоловік. У його направних документах описане порушення мозкового кровообігу, – три роки тому був інсульт. Це судинна катастрофа, яка дійсно впливає на працездатність і життєдіяльність, тому таким хворим може встановлюватись група інвалідності на якийсь термін. На час реабілітації, працевлаштування, зміни професії тощо. Цей період закінчився, особа звертається повторно. Наразі підстав продовжувати інвалідність лікарі не вбачають, про це повідомили на комісії, але чоловік одразу пише заяву на оскарження.
Далі – чоловік, за сорок. Він вимушений переселенець. У нього діабет середнього ступеня важкості. Групу інвалідності на такому етапі захворювання не встановлюють. Висновок медиків сприймає спокійно.
Але так буває аж ніяк не завжди.
«В нас є випадок, на комісію брат водить брата. Причому той, хто приводить, носить камуфляж. Він доводить, що його брат дуже погано ходить з одним хворим колінним суглобом. І кожного разу – це агресія з погрозами. Можливо, цей чоловік вже служить, але десь тут, на блокпосту. А завтра, коли йому не буде за ким доглядати, він може потрапити на передову», – розповідає Юлія Даниленко.
Каже, що значна кількість військовозобов’язаних «працює» з первинною ланкою, і вони шукатимуть будь-які медичні історії зі свого життя, щоб мати можливість звернутись у МСЕК.
«Зовсім недавно розмовляла з лікарями, дотичними до функціональної діагностики: потік на МРТ – просто шалений. Приходять чоловіки, щоб зробити МРТ усього тіла, щоб знайти хоча б якусь патологію! Щоб ви розуміли, лише МРТ з контрастуванням голови у приватній клініці коштує 6500 грн. Якщо ж усього тіла – це може коштувати 40–50 тисяч. Але питання ціни у людей не стоїть. Якщо там усе в нормі, кажуть: “Як це? Шукайте, ви неправильно дивитесь!”» – розповідає в.о. головлікаря.
Загалом за минулий рік Вінницький ОЦМСЕ з різних причин не встановив групу інвалідності первинно і повторно більше ніж тисячі чоловіків працездатного віку. Хтось із претендентів пройшов реабілітацію – і інвалідність закінчилася. Але лише в кінці минулого року у ТЦК почали ними цікавитися.
10% НАПРАВЛЕНЬ ЛЮДЕЙ ПРАЦЕЗДАТНОГО ВІКУ НА МСЕК – НЕОБҐРУНТОВАНІ
Юлія Даниленко каже, що одна з функцій МСЕК – це визначення ступеня функціональних порушень. Тобто тут відслідковують, чи відповідають функціональні зміни діагнозам, встановленим у направних документах. І, як виявляється, у 10% є невідповідність ступеня. Тобто це люди, яких необґрунтовано скерували на МСЕК, переважно – працездатного віку.
«У сьогоденні – 10% необґрунтовано направлених серед людей працездатного віку. Це дуже велика цифра. Можна сказати, що це стовідсотково “ухилянтські” історії. Це ситуація, коли йде направлення на МСЕК і комісія не встановлює інвалідність. Тобто людина наполягає – і її з первинної ланки скеровують. Ми фіксуємо відсутність функціональних змін, які в направленні були вказані. Раніше ця цифра коливалася від 2,5 до 4%. Ось і робіть висновки. Думаю, що цей відсоток буде ще більшим», – розповідає Юлія Даниленко.
Вона каже, що Вінницькому ОЦМСЕ навіть доводилось скасовувати рішення про встановлення інвалідності, ухвалені міськими і міжрайонними комісіями МСЕ.
«Обласні МСЕК розглядали медекспертні справи чоловіків віком від 18 до 60 років, яким було встановлено другу та третю групу інвалідності після 24 лютого 2022 року. Адже вони (крім військовослужбовців) підлягають повторному медичному огляду для визначення придатності до служби. Саме тих чоловіків, яких ми умовно-теоретично можемо назвати ухилянтами. Бо набута інвалідність, згідно з чинним законодавством, дає їм можливість уникнути мобілізації.
На жаль, були виявлені випадки підроблення виписок. Спочатку ми з приводу них звернулися у медичні заклади. І в деяких випадках були отримані відповіді, що людина в них не лікувалась, і ця виписка є недостовірною. Отримавши таку відповідь, ми одразу направили звернення у правоохоронні органи і викликали цих людей на повторний огляд. У тих осіб, які з’явилися, дійсно не було підстав для встановлення інвалідності. Враховуючи наявність сфальсифікованих виписок, всі рішення комісій МСЕ були скасовані.
Ці люди, окрім усього, отримували відповідні виплати, а це державні кошти. Тому про скасування інвалідності було повідомлено Пенсійний фонд. А також ТЦК. Паралельно про ці інциденти дали знати в поліцію та СБУ. Наскільки мені відомо, наразі ведеться розслідування цих випадків. Таких звернень від нас було близько десятка», – згадує посадовиця.
«ПОРІШАТИ» НА ПЕРВИНЦІ
Звідки ж беруться фальшиві виписки про захворювання і необґрунтовані скерування на МСЕК? Юлія Даниленко вважає, що навряд чи сам «хворий» зміг таке зробити: мабуть, їх видали на первинній ланці медицини, на якій і оформлюється посильна документація. Або ж це справа рук якоїсь посередницької структури.
«Найбільша проблема в комунікації МСЕ і первинної ланки – це відсутність прямого контролю, адже ми на них не впливаємо. Фактично сімейний лікар може написати, розвинути і роздіагностувати дуже багато варіантів, назвемо це так, медичних історій. І роздокументувавши і описавши цю ситуацію, надіслати її на МСЕК. А комісія, отримавши документи, фактично не має права скасувати встановлений діагноз і змушена його розглядати.
До того ж немає чітко прописаних адміністративних наслідків за помилкові діагнози в разі скерування на МСЕК. Якби так було, я впевнена, що ці схеми перестали б працювати. Можливо, якщо ми будемо неодноразово на того самого лікаря скаржитися в заклад охорони здоров’я, де він працює, то департамент охорони здоров’я ініціює питання позбавлення ліценції тощо. Оскільки процедура ця тривала і достовірно не врегульована, то МСЕК не встановлює інвалідність, констатуючи відсутність вказаних функціональних порушень. Після чого кожен має право на оскарження тощо», – каже в.о. головлікаря.
Водночас, вважає вона, потрібно удосконалювати закон про мобілізацію, позаяк він залишає поле для маніпуляцій тим, хто прагне її уникнути через інвалідність близьких.
«Скажімо, про який догляд за родичами може йтися під час воєнного стану? У нас є соціальні служби, є соціальні працівники, й у винятковий період життя вони мають надавати підтримку, якщо навіть людина залишилась сама. Хоча насправді таких випадків, щоб людина залишалась зовсім сама, майже немає.
Або ж коли дитині встановлюють статус особи з інвалідністю до 18-річного віку, яка потребує догляду. Його почали встановлювати ще у 80-х роках минулого століття, і це завжди було прерогативою матері. Про батьків ішлося в якихось виняткових випадках. Тепер чомусь це має бути тільки батько, а що це може робити й мама, довести неможливо», – зазначає Юлія Даниленко.
Тим часом ближче до обіду потік відвідувачів обласного ЦМСЕ розсіявся. Одні нервово курять надворі після виходу від лікарів. Інші вивчають повідомлення, коли їм прийти за рішенням комісії про підтвердження інвалідності чи підвищення групи. А дехто, узявши милиці, на яких ледь пересувався в оглядовому кабінеті, бадьоро чимчикує на трамвайну зупинку.
Авторка: Антоніна Мніх, Вінниця
Джерело: УКРІНФОРМ
Tweet
