Чим збивати рашистські “пташки”
Нестача тактичного ППО – прогалина Сил оборони. Багато нових одиниць, тилових організмів, складів, збірних пунктів аварійних машин, навчальних частин, штабів. Все це вимагає захисту з повітря – благо не від ударів чавуном, але від дронів, боєприпасів, що барражують, дозвукових крилатих ракет. На передку ситуація інша – у Ка-52 цілком робоча дальність ПТРК “Вихор”, 7-8 км.
З урахуванням того, що тактичне ППО діє все-таки не в бойових порядках першої лінії, а трохи глибше, дістати супротивника можуть лічені засоби, зазначає воєнний експерт Кирило Данильченко на шпальтах видання LB.ua.
Загалом на ТВД ми маємо жорстку дилему – прикривати тактичний тил від нальотів вертушок і штурмовиків, ловити “Калібри” в порту Одеси чи “Шахеди” під Ізмаїлом.
Тому ми висмоктуємо всякі східноєвропейські “Стріли” та “Оси”, партнери скуповують нам “Гепарди” в Йорданії, а чехи роблять технічки на пікапах і називають їх Viktor.
Пишу як є – без прикрас та припудрювання.
Мобільна зенітна установка Viktor – зі спареним 14,5 мм кулеметом
Звичайно, ми не можемо локалізувати в Україні сучасне тактичне ППО – через обстріли, відплив фахівців у ЄС, розосередження та релокацію виробництва. Впоратися б з мінами, снарядами, мінометами, поточним ремонтом.
Не було в нас компетенції у стволах, системами управління вогнем, невеликих РЛС супроводу цілі – треба усвідомлювати межі можливого і навіть не намагатися осягнути недосяжне. Якщо досі не пішла до нормальної серії САУ, хіба можна розраховувати на більш технологічну ППО?
Ні, ні та ще раз ні. Тільки імпорт.
Але тут нам на допомогу приходить Захід. У даному випадку – Австралія, хоча вперше про цю зброю заговорив офіційні особи США в пакеті від 5 квітня – “30-мм гармати на вантажівках”. Тоді багато хто подумав, що це якийсь паліатив, але ні.
До речі, обіцянку налагодити упродовж кількох місяців виробництво виконали. Перші три системи готові.
Австралійська компанія Electro Optic Systems отримала замовлення на постачання для України комплексів проти БПЛА Slinger – “Пращник”.
Російсько-українська війна спричинила справжній ренесанс малої зенітної артилерії – виявилося, що навіть перший світ трохи втомився стріляти ракетами вартістю квартири у Києві по нескінченних “Шахедах” та “Орланах”, набирає пенсіонерів на лінію “Стінгерів” та намагається закрити витрати кількох років виробництва за 19-місячну кампанію в Україні.
Тому “Гепарди” як бажане постачання, нескінченна кількість ПКТ та “Максимів” на станках, прожектори та інші кадаври не надто багатої країни на протяжному театрі бойових дій.
Отже, 30-мм гармата Bushmaster M230LF – зі стабілізацією, датчиком вітру та програматором боєприпасу. Керують нею дистанційно з кабіни, по суті – безлюдна башта або у випадку з пікапом – кузов. Може використовувати кінетичний бронебійний удар, як по добре захищеному вертольоту, так і неконтактний підрив проти невеликого дрона, щоб зруйнувати його осколками.
30×113 мм. снаряди використовують в гелікоптері “Апач” – їх потужності вистачає з головою, 245 грам прошивають легку техніку від двигуна до десанту. Програматор і датчик вітру використовують для обчислення випередження, щоб ціль сама влітала в хмари шрапнелі, щоб ураження завдавали не лише елементи, а й ударна хвиля.
Система M-ACE у якості очей – підйомна вежа, з оптичним, нічним каналом та 3D радаром. Комплекс може працювати автономно, супроводжувати цілі, поєднуватися з безліччю датчиків та камер за допомогою відкритої архітектури.
Тобто ідентифікує, супроводжує та знищує ціль, якщо необхідно автоматично, хоча використовує функцію “людина в циклі” і може отримувати команди з консолі оператора. У M-ACE застосоване машинне навчання та ШІ, який вчиться визначати сигнатури ворожих та дружніх дронів у районі за комплексом даних – сигналом, частотою, висотою, візуальними характеристиками.
Дистанція відкриття ефективного вогню – до кілометра по дронах, понад півтора-двох – по боєприпасах, що баражують, та вертольотах. Імхо, можлива її ніша – “Шахеди”. На передку інші дистанції, проте можна вивільнити з тилу до фронту додаткові сили.
Плюс цінна не тільки зброя – зв’язка радар, нічний канал і оптика може наводити мобільні групи з глибини та організовувати засідки з кількох технічок, роблячи “вогневі мішки”. Хоча як свідчить шасі – М113 і “Бушмейстери” – можливо поставлять їх і в лінію. Гасити ворожі “Мавіки”, поки не прилетіло по виявлених ними цілях з артилерії.
Гнучка техніка, здатна закривати кілька ніш, це теж плюс. Перший світ веде проксі-війну із третім. 160 комплексів – це те, що ми не могли б створити за жодних умов. А вони вже їдуть.
Причому йдеться про снаряди з дистанційним підривом, які ще 2020 року проходили випробування на Northrop Grumman. Унікальні технології для унікальної ситуації – хвиль ударів боєприпасами, що барражують, по ТЕС, електростанціях, зернових терміналах.
Росіяни знову своєю примітивною людожерською натурою розвязали для себе мішок з проблемами – гонку озброєнь з першими економіками планети. Ну і окрема дяка австралійцям з Electro Optic Systems – їхня начинка в комплексах Vampire, які також працюють проти БПЛА.
