Івано-франківці п’ють воду з… сауни начальства!

Останнім часом у репортажах та повідомленнях національних ЗМІ Івано-Франківськ виглядає таким собі “містом дурних жартів”. Спочатку якісь негаразди з напівдитячим фільмом “Код Да Вінчі”, потім вмурований у будинок баштовий кран. І, нарешті, таємнича “начальницька сауна” біля міського водозабору (фільтруючої станції), з якої брудна вода і фекалії просто текли у… міський відстійник питної води. А з нього плили й розтікалися трубами, ваннами, посудом і шлунками іванофранківських міщуків. Тут мені пригадується монолог одного не зовсім тверезого посадовця, який в кінці 90-их, дивлячись на міські дахи Франківська з високого вікна “білої хати” сказав (перепрошую за зміст, але це правда): “Я серу, а вони то їдять”. Скільки пихатої втіхи було в його очах, коли він це виголошував! Скільки відчуття своєї вищості над “простими” городянами! Досі бридко, як згадаю… Не відомо, чи цей “крутелик” відвідував легендарну вже “сауну на фільтрах” чи ні, але, думається мені, йому б там сподобалося. Я, мовляв, миюся, а вони цю воду п’ють.

Ця історія з тих, що виводять давні і вічні проблеми моралі і порядності з темряви на яскраве світло громадської уваги. Адже міська громада давно здогадувалась, що серед її “високопоставлених слуг” є такі, що вважають людей за ніщо. Більше того, із задоволенням та в різний спосіб підкреслюють таке своє ставлення. Це наше славне “нове українське паньство”. Свіженьке, а від того падлючіше. Це воно щільно відгороджується від “простих” триметровими парканами, спецзакладами і саунами під відомчою охороною. Це воно хоче живити нас своїми відходами.

Сауна

Уважно вчитаємося у свідчення в.о. начальника управління івано-франківського житлово-комунального господарства Петра Косюка: “На території особливо суворого санітарного контролю розміщений відпочінковий будиночок. У будиночку: басейн, сауна, туалет, душова, кімнати для відпочинку та розваг. Розміщений цей будиночок за півтора метра від першого відстійника чистої води. Тобто, згідно з законом про питну воду, це дуже грубе порушення чинного законодавства. Причому витік з басейна зроблено прямо в перший відстійник”.

Півтора метри! Колись, в античні часи, місця збору питної води для міських потреб були священними. Їх охороняла особлива варта, не підпускаючи нікого, окрім наглядачів та інженерів. Громада пильнувала свою воду. А тепер?

Про сауну у місті знали. Колишні працівники “Івано-Франківськводоекотехпрому” О.Гринишин і В.Бойчук підтвердили її існування документально – скаргами до прокуратури. Є також документальна відеозйомка (продемонстрована за ініціативою Віктора Анушкевичуса депутатам міськради), де видно, що сауну після скандалу за чиїмось наказом почали спішно розмонтовувати (тени вже лежать окремо). І цих фактів не спростувати. Як не змінити напряму тої каналізаційної труби, яку “недопровели” працівники водоекотехпрому й встромили до міського водогону. Зрештою, якщо комусь подобається пити специфічно забруднену воду, нехай п’є. Але приватно. Без участі у тому чверті мільйона міських жителів.

Начальник

Сауна виявилася лише “точкою зриву”. Коли мер міста Віктор Анушкевичус оголосив (за всіма правилами владної логики і в межах своєї компетенції), що керівника КП “Івано-Франківськводоекотехпром” Василя Іванишина буде знято з роботи, певні сили негайно підняли “шторм у склянці”.

Відразу виявилося, що кращого за пана Василя начальника міського водогону у Франківську не було чи не від часів князя Потоцького. Що “щасливі працівники КП” тільки завдяки цьому непересічному керівникові отримують зарплату у сумі аж 1100 гривень. І що будь які спроби зняти з посади “заслуженого нашоукраїнця” В.Іванишина є, можливо, нічім іншим, як заколотом невідомих реваншистів і ворогів українського народу з метою – не повірите! – “зруйнувати національно-демократичний дух в Галичині”! Таке от “фентезі”, Дяченки відпочивають.

Щодо “небачених організаційних успіхів” Іванишина на шляху виведення КП з боргової ями, то тут багато коментувати не треба. За останні роки щомісячні ціни на послуги водоекотехпромів було піднято по всій Україні. В Івано-Франківську вони зросли у шість разів за вісім років (з 35 копійок до 2 гривень). Не потрібно бути видатним керівником, щоби за три роки покращити фінансовий стан комунального підприємства-монополіста, ціна безальтернативних послуг якого невпинно зростає, а заборгованості по податках врегульовуються мировими угодами (як у жовтні 2004). До речі, на цьому тлі зарплати робітників КП могли б бути й вищими.

Однак, платячи більше, ми чомусь не бачимо принципових змін в роботі комунального підприємства. За темпами невмирущих “вуличних розкопок” та переліком використовуваних ремонтно-профілактичних технологій воно подекуди залишається на рівні позаминулого століття. Як забивали у диряві труби дерев’яні кілки, так і забивають. Вирізають з дубового бруска і забивають в дірку. Міська мережа труб “їжачиться” тими кілками. А ті з городян, хто час від часу міняє квартирні водяні фільтри, можуть багато що розповісти про якість та вміст води, яку довірливо споживає міська громада. А тут ще “таємна парилка”!

Тут можна було б, звичайно, поспекулювати. Задати, наприклад, питання: а що би зробили з таким “водогінним” керівником в розвинутих країнах, якби знайшли в зоні суворого санітарного контролю таку парилку? Але таких питань ми не задаємо, бо в розвинутих країнах таке неможливо. Чому ж так захвилювалися однопартійці пана Іванишина? Чому вони для його захисту і йому подібних використовують трагічно-панічні заяви про “політичні чистки”? Може принциповість нового мера тут зачепила чиїсь “зелені” інтереси? І скільки, кажете, Світовий банк виділив на реконструкцію франківського міського водогону? 15 мільйонів євро? “Політичні чистки”, кажете? Ну так, звичайно…

А щодо самого Василя Іванишина, то його керівне минуле землякам достатньо відоме. З 1996 року до переходу на керівну роботу в КП у 2003 він був одним з керівників ВАТ “Калуський бровар” та головою ТзОВ “Калуська солодовня”. Де ти, де, прохололе калуське пиво?.. Так і немає Це щодо “організаційних досягнень”.

Зрештою, пишу це все зовсім не для того, щоби скомпроментувати конкретного чиновника. Нащо? Він і так опинився у вкрай незручному становищі. А пишу я для того, щоби ми з вами почали з “біомаси” перетворюватися на міську громаду. Щоби будь які спроби “підживити” нас брудом (навіть змитим з владних тіл) ми вчилися зупиняти твердо й назавжди. Без політичного словоблудства і демагогії. За допомогою чітких кадрових рішень. Інакше всі розмови про “шлях до Європи” так і залишаться розмовами. Адже справжній шлях до Європи починається з відчуття власної гідності.

Христина Дзебан