Катівні та вбивства. Що розповідають херсонці про полон під час російської окупації
Скількох жителів Херсонщини затримали російські військові під час окупації? Що розповідають про полон херсонці, які вийшли на свободу? Як встановити причетних до воєнних злочинів російських військових, і хто цим займається? Це зʼясовував проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- На території деокупованої Херсонщини вже зафіксовано 461 воєнний злочин, скоєний російськими військовими. Про це 17 листопада на брифінгу повідомив начальник департаменту організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Національної поліції України Олексій Сергєєв. За його словами, найбільша кількість злочинів стосується порушень законів і звичаїв війни. Сергєєв також розповів, що на деокупованій частині Херсонщини поліція виявила 11 місць утримання громадян, зокрема, 4 катівні.
- Голова Національної поліції Ігор Клименко в ефірі телемарафону 15 листопада розповів, що відбувається розмінування. Після цього розпочнуться слідчі дії у місцях, щодо яких є не лише докази, а й свідчення місцевих жителів, що там, імовірно, катували та утримували людей.
Катівні та вбивства
У Херсонській обласній прокуратурі «Новинам Приазовʼя» прокоментували, яка робота зараз ведеться щодо злочинів, які вчинили російські військовів регіоні.
«Загалом з часу збройної агресії РФ проти нашої держави на території Херсонської області зареєстровано понад 5200 кримінальних проваджень, з них 1200 – щодо вчинення злочинів проти мирного населення на території Херсону. За час окупації до правоохоронних органів надійшло більше, ніж 920 заяв про викрадення громадян, з них більше ніж 300 – щодо жителів саме Херсону», – повідомив начальник відділу Херсонської обласної прокуратури Андрій Коваленко. За його словами, станом на зараз із зареєстрованих фактів лише відомо про те, що відсутній зв’язок та невідоме місцеперебування 501 людини.
«Було встановлено, як одну з катівень, які облаштували російські окупанти, це на території ізолятора тимчасового утримання Херсонського обласного управління поліції, яке розташоване на вулиці Теплоенергетиків. Через цю катівню пройшло, напевно, це лише припущення на даний час, понад 500 осіб. Взагалі ще по місту Херсону на теперішній час встановлено ще конкретно 2 катівні, але нові місця продовжують виявлятися і виявлятися», – сказав Коваленко.
«На теперішній час ще збираються повідомлення про викрадення, позбавлення волі та катування громадян. Лише на території Херсону встановлено 85 фактів вбивств цивільного населення», – зазначив прокурор.
«Втратити життя за свободу слова»
Політолог із Херсону Дементій Білий, який перебував у місті під час окупації, розповів, що йому відомо зі слів знайомих херсонців про місця неволі, в яких російські військові утримували місцевих жителів.
«Поруч з ІТТ (ізолятор тимчасового тримання – ред.) там, де були оці російські катівні, люди розповідають, що чули крики тих, кого піддавали тортурам і вдень, і вночі, забивали до смерті, робили нелюдські катування. І це накопичило ненависть. Було дуже багато історій, коли солдати могли жорстоко побити людину за те, що в телефоні якась не та інформація, за неправильний погляд, за якесь там слово. Я пам’ятаю, як хтось сказав «орки» та це почули солдати, вони цю людину дуже сильно побили», – повідомив херсонець.
Білий зазначив, що, за його інформацією, були випадки, коли на жителів Херсону робили доноси інші містяни, які співпрацювали з російськими окупаційними силами.
«Для українців, для яких свобода слова та висловлювання – це нормально, коли були постійні дискусії, зараз за ці слова, вільно сказані, можна було навіть втратити здоров’я та життя. Це дуже багато ненависті народило. Люди є різні й у кожного з них різний ступінь гніву від того досвіду життя, який вони пережили. Ми знаємо, що частину людей, які потрапили до катівень НКВС ФСБ Росії здали деякі колаборанти. За ці доноси люди отримували якусь грошову винагороду», – стверджує політолог.
«Голодувала, мерзла, божеволіла»
«Новини Приазовʼя» поспілкувалися з кількома херсонцями, яких затримували російські військові. Одна з них – вихователька дитячого садка Олена Наумова, яка під час окупації створювала у ТікТок відеоролики патріотичного спрямування. Жінка розповіла, що її затримали у День українського прапора, 23 серпня.
«Обшук зробили, відвезли на підвал, ставили багато питань, 4 дні допитували. Потім я тиждень просто сиділа там голодувала та мерзла, божеволіла від тих усіх звуків. Потім мене змусили записати вибачення перед російською армією за те, що закликала вбивати її та колаборантів, які тут підтримували росіян. Відвезли додому, сказали: «Ви нам тут більше непотрібні, ми вас депортуємо до вашої України». Вони відкладали цю «депортацію», бо навколо мого імені почався шум. Сказали: «Поїдеш пізніше». Дотягли до моменту, коли вже під Ізюмом розкопували могили та прийшли й сказали: «Незабаром поїдеш», – розповіла Наумова.
Жінку відправили під «домашній арешт». Після цього Наумова переховувалася у знайомих і уникала контактів будь з ким, поки Херсон не був звільнений Збройними силами України.
«Ми вдали, що мене знов забрали. Думаю, нехай розбираються ФСБ з ГУР, хто кого забрав. Вони ж вимагали гроші, тому нехай думають, що хтось із них це зробив. І так я залишила будинок, він був відкритий 4 дні, поки не прийшли родичі та не закрили все. Мене просто люди заховали за умови, що я не буду мати жодних контактів ні з ким до повернення наших ЗСУ. Таким чином я врятувалася», – розповіла жителька Херсону.
«Не кажеш паролі – б’ють»
Ветеран АТО із Херсону Максим Негров розповів «Новинам Приазов’я», що російські військові затримали його 15 березня. У полоні він провів понад три тижні. Херсонець зазначив, що його здивувало те, наскільки російські окупанти були поінформовані про деталі його біографії.
«Коли допитували, я розумів, що про мене знають настільки багато, що навіть я про себе стільки не знав. І про службу, де проходив, знали прізвища товаришів, що ми з ними робили», – поділився Негров.
Він розповів, що його возили з мішком на голові по різних місцях утримання. Зрештою, привезли до ізолятора тимчасового тримання. Спочатку ветеран АТО перебував у камері один.
«Багато було питань до мене, навіть такі, про які я не здогадувався, що можуть запитати. До мене там нікого не пускали. Вже влітку в камерах, де я був один, тримали по 15-20 людей. І зранку починались допити. Спочатку їм потрібні були паролі до всього, не кажеш – тебе б’ють. Щось не те кажеш, тебе б’ють. Я маю певний досвід поводження в полоні, мене навчали. І я вже частково підготувався, тому жодної зайвої інформації не було, тому я надавав паролі (від гаджетів – ред.)», – згадав чоловік.
Негров розповів, як російські військові поводилися з затриманими херсонцями в ізоляторі тимчасового тримання.
«Ми чули, коли хлопці потрапляли в ІТТ, спочатку всіх у коридорі сильно били та кидали до камери. Улюблена їхня забава – це дроти на вуха або на інші частини тіла та подається струм. Їхня улюблена забава – «сонячне сяйво» так зване. Це коли дроти чіпляють на вуха та подають струм, і там від цього шоку, мабуть, можуть і очі випадати. На статеві органи, на груди подають струм. Це було безпосередньо під час допитів. Вночі обов’язково підіймали та примушували співати гімн, чи гасла якісь російські», – зазначив херсонець.
За його словами, російські окупанти намагалися «зламати» тих людей, яких затримували.
«Коли почалися перші ліквідації та знищення ворогів безпосередньо в місті, вони зрозуміли, що працює потужний рух опору та почалися масові затримання. Затримання – це була фільтрація, тобто зламати людину, вибити з неї що завгодно. Мовчати на допитах можуть лише у казкових, фантастичних фільмах. Там можна зізнатися у чому завгодно: і підпишеш, і зізнаєшся, і на камеру прочитаєш те, що тобі напишуть на папірці й так далі», – наголосив чоловік.
Він додав, що в ізоляторі постійно лунали крики від катувань.
«Під час мого перебування пострілів не було, але, звісно, тортури спокійно терпіти ніхто не може, це були постійні крики. І ти розумієш, що зараз працюють з тобою, а потім тебе повернули в камеру та допитують, катують іншу людину. Я бачив через вікно, що це 9-поверхова будівля, що там живуть люди та все чують. Там і вбивали людей, я чув як виносять трупи, і катували, і ґвалтували людей», – каже Негров.
«Маєш знати гімн Росії»
Ще одного херсонця Віталія Сердюка російські військові також утримували в ізоляторі тимчасово тримання, в полоні він перебував кілька днів. Його затримали через те, що його син – український військовослужбовець.
«Ну катували всіх по-різному, одних не сильно, просто в камеру кидали, інших сильно. Катування було під низом, наша камера була на горі та цілий день лунали страшні крики. Катували і чоловіків, і жінок. Мене добу протримали та повели на «співбесіду», а перед цим взяли відбитки пальців. Зламали руку, сильно притиснули», – згадав чоловік.
Сердюк розповів, що окупантів сильно цікавило, де перебуває його син.
«Заводять, в мене мішок на голові, звісно, садять, питають: «Де син? Коли приїде? Де він служив? «Де родина? Як виїхали?» Показують мені мій телефон, який вони забрали, скинули якесь SMS із розвідувального осередку України, що я начебто давав дані якісь, яких у мене немає та в мене не було цього зв’язку. Вони завантажили це, щоб був компромат. Забрали у мене ключі від будинку, все перевернули там», – повідомив він.
Вдома у чоловіка окупанти знайшли записну книжку сина, де той вів нотатки, на їхню думку військового характеру.
«Посадили, мішок на голові, почали мене бити по попереку, по шиї. Гуля після побоїв вже зійшла, по лівій стороні батогом почали шурувати, дупу кийком і кажуть: «Згадуй, де син». Я кажу, не знаю, зв’язку немає. А забирали мене влітку, коли спека, шорти були з трусами – «знімай». А потім вони підключають два електроди до геніталій, динамо машину, 300 вольт. Волосся дибки, звичайно, крик і кажуть: «Згадуй». Потім він тихіше робить трохи. Все тіло тремтить. А згодом знову додає струму й каже: «Згадуй». Знову додає, знову та кийком», – поділився херсонець.
За його словами, особливо російські військові починали знущатися з ув’язнених, коли були напідпитку.
«Пияцтво було з ранку до вечора. Коридором ходили, коли нап’ються, камери відкривали, палицями шмаляли. Пізніше, коли зайшла їхня Росгвардія, режим став м’якшим. Наприклад, вони відкривають камеру когось пускають або їжу дають, ти маєш кричати «Слава Росії, слава Путіну, слава Шойгу». Ставали всі один до одного, на них в цей час дивилися, не дай боже на нього подивишся. Маєш знати гімн Росії, там на ганчірці в камері висить досі. Не будеш знати, битимуть», – розповів подробиці Сердюк.
На кого полюють окупанти?
Журналістка та аналітикиня Медійної ініціативи за права людини Анастасія Пантелєєва розповіла, що її організація зафіксувала 331 випадок незаконного затримання російськими військовими жителів Херсонської області та 165 випадків на окупованій частині Запорізької області.
«Кого взагалі затримують? Перш за все, це люди, які мають військовий досвід або досвід служби в АТО. Серед таких можна виділити Пшонного Ігоря, який був затриманий у Херсонській області в Олешках. Він колишній військовий. Його було затримано (окупантами – ред.) за підозрою в допомозі ЗСУ. Також це Валерій Панчук – пенсіонер МВС, був затриманий у Каховці Херсонської області», – повідомила журналістка.
Наступна категорія, на яку полювали окупанти – це волонтери, які доставляли гуманітарну допомогу до Херсонської області.
«Ми досліджували випадок викрадення групи чоловіків, які допомагали цивільним на Кінбурнській косі – це Сергій Лейбак і Анатолій Ізбаш, Олександр Корвець. Досі достеменно невідомо, де їх утримують, вірогідно в Криму», – припустила жінка.
Також російські військові затримували активістів, лікарів, учителів і місцевих чиновників, каже вона.
«Відомий випадок – це міський голова Голої Пристані Олександр Бабич. Він у полоні в Криму з березня. Спочатку не було відомо, де його утримують, лише наприкінці літа стало відомо, що, вірогідно, місце утримання – це Крим. Таким прикладом публічної людини та українського чиновника, який перебуває у полоні, може бути Володимир Миколаєнко – це колишній міський голова Херсону, з яким так само намагалися зняти пропагандистський ролик, його доля наразі невідома, де його утримують і що з ним», – розповіла аналітикиня.
Окупанти також затримували людей, які могли випадково проходити повз важливі для російських військових об’єкти, зазначила Пантелєєва.
«Чим частіше ЗСУ мають успіхи на фронті, тим прискіпливіше ставляться до цивільного населення окупаційні війська. Тому людина, яка проїжджає повз, не знаючи, що захоплений цивільний об’єкт вже є військовим об’єктом військових РФ, може бути схоплена та перебувати у полоні за підозрою у корегуванні вогню або розвідці. Хоча часто ця людина немає жодного стосунку до ЗСУ. Просто не в той час, не в тому місці проїжджала чи проходила», – зауважила журналістка.
«Тримають у земляних ямах»
Пантелєєва зазначила, що найбільш розповсюджені методи катування, які використовували російські військові, це побиття та утримання в неналежних умовах.
«Нам відомі випадки, коли людей утримують у промислових залізних контейнерах без доступу світла, обігріву, вентиляції. Або випадки, коли цілодобово у камері увімкнуто світло, яке неможливо вимкнути, коли дуже гучно грає цілодобово музика. Відомі випадки, коли цивільних полонених змушують вчити слова гімну Росії та співати стільки разів, скільки захочуть ті, хто утримує їх», – зазначила аналітикиня.
Також вона розповіла про які ще способи тиску повідомляли звільнені з полону люди.
«Відомі випадки, коли людей тримають в ямах, які викопують у землі, коли чоловіків утримують у тій камері, що і жінок. Часто цивільним полоненим не надають належного харчування, або не надають його взагалі протягом кількох діб. Також холод, неналежні умови, коли немає місця для сну, немає чим їсти, наприклад, їжа є, але немає приладів. Неможливість помитися чи відвідати вбиральню. Часто людей тримають з пакетами на голові цілодобово, або весь день, а на ніч дозволяють їх зняти», – повідомила експертка.
Пантелєєва зазначила, що деяких російський військових, які вчиняли злочини щодо цивільного населення у Київській області, ідентифікувати свого часу вдалося. Аналогічна робота зараз ведеться стосовно окупантів, які перебували на Херсонщині.
«Особливу увагу при зборі свідчень приділяємо тому, що розповідає людина, а саме позивним. Бувають випадки, коли кілька людей з однієї території чи навіть з різних вказують однакові позивні. Після деокупації ми зможемо зрозуміти, що це були за люди, які саме розташовувалися частини окупаційних військ, і є шанс на те, що таку людину буде покарано», – запевнила журналістка.
Росія, попри численні докази, заперечує свої атаки на цивільних і воєнні злочини своїх військових в Україні.
Автори: Олександр Янковський, Дмитро Шеремет; Радіо Свобода
Tweet
